4. Особливості бюрократії (за м.Вебером)

За Вебером, ідеальній бюрократії властиві такі 7 особливостей:

1. Функціональна спеціалізація. Серед посадових осіб існує чіткий поділ функцій. Кожний член організації спеціалізується на виконанні певної роботи і зосереджується на певних завданнях.

2. Ієрархія влади. Усі посади поєднуються у ієрархічну систему влади у вигляді піраміди. Посадові особи відповідають перед начальником не тільки за свої дії і рішення, але й за дії і рішення своїх підлеглих. Обсяг влади окремої посадової особи чітко визначається: кожна така особа має виконувати розпорядження безпосередньо вищої посадової особи і має право віддавати розпорядження тільки своїм безпосереднім підлеглим.

3. Регуляція дій. Вся діяльність бюрократії спрямовується системою взаємопогоджених правил та інструкцій (в більшості у письмовій формі). Ці правила визначають також відповідальність посадових осіб та відносини між ними. Вони забезпечують координацію виконання суттєвих завдань і одноманітність цього виконання незалежно від змін у складі персоналу.

4. Кваліфікованість персоналу. Усі посади потребують певної кваліфікації і заповнюються на підставах компетенції кандидатів, а не будь-чиїх особистих суджень. Компетенція визначається сертифікацією (наприклад, ступенем, отриманим у коледжі) або через іспити, чи тестування у самій організації.

5. Забезпечення. Призначених на посади організація забезпечує усім, що необхідно для виконання їх службових обов’язків.

6. Кар’єра. Створюються умови, щоб наймані працівники розглядали свою роботу в організації як особисту кар’єру. Для цього підвищення у ієрархії здійснюються або за старшинством, або за заслугами, або з урахуванням того й іншого. Після випробувального періоду призначені на посади особи набувають гарантії зайнятості і захисту від довільного звільнення з роботи.

7. Архівація документів. Адміністративні рішення, правила, процедури і дії організації занотовуються документально і зберігаються постійно в архіві.

Вебер був переконаний, що бюрократія - це невід’ємна складова сучасного капіталізму. Але, він також стверджував, що соціалізм збільшить, а не зменшить бюрократичні структури. Визначаючи обмеженість капіталізму, Вебер, тим не менше, вважав, що саме капіталізм надає кращі можливості для захисту особистої свободи і творчого лідерства у світі, де домінують цільові організації.

5. Недоліки бюрократії

Треба зауважити, що не всі соціологи оцінюють бюрократію так оптимістично, як Макс Вебер. Багато з них схвильовані тим, що бюрократії можуть обмежити людську свободу, перетворюючи вільних людей на “гвинтики” організаційних машин.

Найчастіше соціологи відзначають, як основні, такі 6 недоліків бюрократії:

1. По-перше, неефективність у незвичайних ситуаціях, яка, фактично, є наслідком підвищеної ефективності у звичайних, типових ситуаціях. Це пов’язано з тим, що бюрократія нерідко страждає сліпою прихильністю до існуючих правил і процедур, яку Торстейн Веблен назвав “натренованою нездатністю”, маючи на увазі, що таке ставлення до цих правил і процедур, по-перше, формується саме у процесі набуття досвіду роботи у бюрократичних організаціях, а по-друге, має своїм наслідком їх нездатність адекватно реагувати на незвичайні ситуації. Досвід, що набувається у бюрократичних організаціях формує у їх членів так зване “тунельне бачення”, яке обмежує їх здатність бачити повний контекст справи і реагувати по-новому, коли зміна ситуації робить старі засоби її вирішення непридатними.

2. Другий недолік бюрократії - так звана перекручена раціональність. Тут мається на увазі та обставина, що функціональна раціональність бюрократії - це раціональність тільки стосовно засобів отримання конкретного результату, але не стосовно самого результату. Наприклад, програми, розроблені для скорочення безробіття можуть здійснюватися ефективно, але викликати нестримну інфляцію. Заходи, спрямовані на посилення безпеки, можуть сприяти стрімкому зростанню цін і зниженню продуктивності промисловості. Тобто, через те, що кожен бюрократ концентрується на своїх власних функціях, вплив їх виконання на більш загальні результати діяльності організації може залишатися непередбаченим.

3. Третій з поширених недоліків бюрократії - це так зване заміщення цілі. Завжди є ризик, що з часом посадові особи почнуть забувати цілі своєї організації і спрямовувати свою енергію на що-небудь інше. Часто потреби функціонування великої організації спричиняє появу власних бюджетних, кадрових та інших адміністративних проблем, і день за днем увага бюрократії може все більше концентруватися на цих внутрішніх проблемах, зміщуючись на них з тих цілей, заради яких ця організація була створена. Навіть добродійні організації іноді витрачають непропорційно велику частину їх фондів на адміністрування, і тільки чверть чи меншу частину витрачають на ті цілі, заради яких ці організації створені.

4. Четвертий широко визнаний недолік бюрократії - це тенденція до зростання, до збільшення своєї чисельності. Сіріл Норткот Паркінсон у 1957 році сформулював, лише частково сатирично, закон, який тепер так і називають "законом Паркінсона". Цей закон стверджує: “робота розширюється так, щоб заповнити увесь той час, який може бути витрачений на її виконання”. Паркінсон навів досить переконливі приклади того, як кількість чиновників зростає навіть тоді, коли обсяг роботи зменшується. Класичним прикладом є міністерство колоній Великобританії, де за ті 15 років (з 1939 до 1954), коли колоній ставало все менше і менше, чисельність службовців збільшувалася, і зросла майже у чотири рази - з 45 до 166 осіб. Це явище пояснюється постійними пошуками бюрократів можливостей збільшити кількість підлеглих. Ці підлеглі, у свою чергу, знаходять роботу один одному, а координація їх роботи потребує подальшого збільшення кількості керівників.

5. П’ятий недолік бюрократії - це авторитарність її структури. Річ у тому, що ієрархічна побудова бюрократичних організацій породжує серйозні проблеми. Через авторитарність владних відносин, службовці на нижчих рівнях ієрархії зацікавлені приховувати від начальників свої вади, помилки, недоліки у роботі. Реально, комунікації у бюрократичній організації переважно односторонні, йдуть майже повністю тільки згори донизу, і на середніх рівнях часто викривляються. Ті, хто становить верхівку організації, рідко є добре обізнаними з проблемами та почуттями тих, хто знаходиться на найнижчих рівнях ієрархії.

6. І, нарешті, шостий, один з найнебезпечніших недоліків бюрократії - це її тенденція вироджуватися в олігархію. Олігархією соціологи називають таку систему влади, за якою вона концентрується в руках декількох осіб, що використовують свої посади для власного збагачення та задоволення своїх егоїстичних інтересів. На цю ваду бюрократії вказував ще Роберт Майклс, друг Макса Вебера, теж соціолог. І деякі сучасні соціологи, досліджуючи процеси, що відбуваються у великих бюрократичних організаціях, висловлюють стурбованість за майбутнє демократичних інститутів. Майклс вказував на низку причин, що викликають олігархічні тенденції всередині цільових організацій. По-перше, це структури влади, в яких влада спускається згори вниз. Навіть коли в кінцевому рахунку влада надається членами організації, (як у профспілках або політичних партіях), вплив керівництва і адміністрації роблять загальне голосування і пов’язані з ним процедури просто ритуалами. По-друге, посадові особи таких організацій мають велику силу переваг перед просто її членами. Вони мають доступ до інформації, що є недосяжною для інших, і звичайно вони мають більше політичної майстерності і досвіду. Крім того, вони контролюють такі адміністративні ресурси, як комунікаційні мережі, офіси і кошти, які можуть бути використані для того, щоб виконувати їх офіційні завдання, але й для того, щоб відбивати можливих претендентів. І, по-третє, у таких організаціях рядові члени мають схильність до політичної апатії.

В цілому можна сказати, що хоча складність сучасного життя вимагає великомасштабних цільових організацій, бюрократичні структури породжують серйозні проблеми. І деякі соціологи вважають, що немало проблем сучасного життя взагалі не може бути вирішено, а деякі організаційні та урядові функції не можуть виконуватись добре.