10. Ранжування потреб та базові показники на основ яких розраховується ілр.

Вихідною та структуроутворюючою категорією, яка визначає хар-р розвитку сис-ми, що окреслена поняттям ЖР н-ня, є особисті потреби. РЖ потреб, міра їх задоволення у процесі спож-ня, а також шляхи і способи, якими визначається хар-р забезпечення цього задоволення, значною мірою визначають спосіб життя людей, їх мотиваційну поведінку і відповідні вчинки. Необхідність реалізації тієї чи ін потреби спонукає особу до акт дії, спілкування, вир, творчої або під-цької д-ті (у тому числі «тіньової», «кримінал-чорної»).

Потреби – це відносини, що виникають між людьми (особами, групами людей, соц класами та сус-вом в цілому), в процесі ств-ня, привл-ня та спож-ня жит благ з метою підтримання існуючого та подальшого підвищення жит рівня. Категорія визначає сукупність відносин, що ств-ють у суб'єктів "спонукальні" мотиви до спож-ня. Вона хар-зує потенційну спроможність персоніфікованого або інтегрованого суб'єкта соц-ек відносин до спож-ня жит благ у певних к-них обсягах та відповідного якісного рівня.

У теорії ЖР важливе місце посідає кл-ція потреб, що залежить від обраних критеріїв, за якими відбувається їх стр-ня: за цільовим призначенням (матер або дух, біосоц, соц тощо); за засобами задоволення; за співвідношенням із досягнутим рівнем розвитку вир-ва; за ступенем нагальності; за формою задоволення; за еластичністю; за терміном дії і т. д. Чим вищий ступінь розвиненості потреб н-ня, тим вищим є і рівень його життя. Потреби хар-зують вн стан персоніфікованого або інтегрованого суб'єкта спож-ня (особи, групи людей або сус-ва в цілому). Зовн прояв цього стану виступає як необхідність мати певну к-ть конкретних благ та засобів спож-ня, здатних задовольнити цю потребу. У спож-ні реалізуються не тільки фіз, а й естетичні та ін дух, а також соц потреби особи. Через спож-ня людина не лише набуває необхідні блага для свого розвитку, а й викор-вує спож-ня як осн засіб цього розвитку.

Складність дослідження потенційної міри потреб особистості, що визначає якісний склад міри спож-ня, полягає у тому, що віддзеркалюючи об'єктивні умови існування людини, вона сама не може вважатись формою відображення реал ек ситуації. Останнє пояснюється тим, що вона є не тільки об'єктивною, у ній проявляється відношення суб'єкта, носія конкретної потреби у жит благах, яке наповнює цю міру, до можливих, на суб'єктивну думку, меж, що відповідають обраним засобам її реалізації. Саме тому в мірі потреб втілюються особисті риси їх носіїв.

Не слід ототожнювати потенціальний рівень потреб особистості і умови задоволення цього рівня. Потенціальна міра потреб фор-ється внаслідок суб'єктивного визначення особою її відношення до існуючих умов життя, що найбільш повно виявляються у розв'язанні таких альтернативних суперечностей: між можливим і реал; між необхідним і бажаним; між поточним і перспективним; між легітимним і протиправним.

Абс потреби (вищий ієрархічний рівень) є абстрактно-довільними у відношенні до конкретних спож в-тей і являють собою ідеал, вн спонукаючий мотив до спож-ня. Це заг потреби людей у їжі, одязі, житлі, дух розвитку, інфо, засобах пересування, умовах рекреації тощо. Вони існують протягом всієї історії люд-ва і є потужним стимулом до розвитку сусп вир-ва.

Дійсні потреби (2 рівень) мають відносний хар-р і відображають об'єктивну, тобто свідомо осмислену потребу людини у конкретних спож благах (предметах спож-ня і послугах), необхідних для розширеного відтворення роб сили і всебічного розвитку особистості. Сукупність дійсних потреб є своєрідним абс потенціалом спож сили сус-ва. Вони хар-зують заг потенційні можливості сусп асоціації спож-чів, що об'єктивно зумовлені розвитком вир-ва і культури, і не обмежуються досягнутими матер умовами їх забезпечення.

Реал потреби (3 рівень) дозволяють задовольнити в кожну конкретну мить наявні можливості вир-ва І соц умови. Саме ці потреби фор-ють реал обсяг необхідного продукту, визначають реал в-ть відтворення н-ня та роб сили сус-ва.

Платоспроможні потреби (4 рівень) – це ті потреби, які в ринк умовах можуть бути реал задоволені певними обсягами пропозиції тов і послуг, але вони обов'язково повинні забезпечуватися грош покриттям. Потреби цього рівня є найбільш ринк "приземленим" проявом потреб. Вони, з одного боку, мають чітко окреслену стр-ру і обсяги, задовольнити які в кожну конкретну мить дозволяють потенційні можливості сусп вир-ва і існуючі соц умови; з ін — це та реал тов маса (сукупність спож в-тей, що пропонуються до обміну), якій відповідає наявний купівельний фонд н-ня, тобто грош маса, що є у його розпорядженні і призначена для вартісного покриття потреб спож-ня в процесі ринк обміну.

Нагальні потреби (найнижчий, 5 рівень) визначаються обсягом засобів існування, який практично може забезпечити фіз виживання людини.

Необхідно також розрізняти потребу як вн стан суб'єкта спож-ня (окремої особи, сім'ї, групи людей чи сус-ва в цілому) і як зовн прояв цього стану, як необхідність мати певну к-ть конкретних благ, здатних задовольнити цю потребу. Кожному етапу досягнутого РЖ н-ня притаманні хар-ні специфічні "набори потреб" і "рівнів спож-ня".

Аналіз змісту та розкриття хар-ру вззв'язків осн категорій, що фор-ють сис-му "РЖ" н-ня.

Хар-ки та показники РЖ н-ня:

1) РЖ потреб (рівень доходів і заощаджень н-ня; в-ть життя; спож попит; міра спож-ня);

2) Міра задоволення життєвих потреб;

3) Умови життя;

4) Рівень соц-ек розшарування н-ня.

Найбільш хар-ним тут є те, що сис-мний вззв'язок рівня об'єктивних жит потреб н-ня (сім'ї, особи) і реал міри задоволення цих потреб опосередкований певною ланцюговою залежністю, яка зумовлена вздією таких категорій сис-ми, як "в-ть життя", "спож попит" та "міра спож-ня".