Перелік питань для самоконтролю з дисципліни "економіка добробуту"

Абсолютні потреби - абстрактно-довільні у відношенні до конкретних споживчих вартостей і являють собою ідеальний, внутрішньо спонукальний мотив до споживання. Загальні потреби людей у їжі, одязі, житлі, духовному розвитку, інформації, засобах пересування, умовах рекреації.

Автономне споживання - це певний мінімальний рівень споживчих витрат, які необхідні для підтримки базового рівня життя і здійснюються навіть за нульового доходу.

Автономне споживання - це певний мінімальний рівень споживчих витрат, які необхідні для підтримки базового рівня життя і здійснюються навіть за нульового доходу.

Адресна соціальна допомога - фіксована та цільова державна підтримка, що пов'язана з наданням конкретній людині (або сім'ї) певного обсягу грошових коштів або натуральних життєвих благ (матеріальних та послуг) в залежності від стану її соціально-економічної вразливості.

Андерклас - соціальне об'єднання людей які за тих чи інших обставин були виключені із суспільства і не допускаються у його ряди, або особи, що живуть поза межами легітимних суспільних відносин і спосіб життя яких с повністю анти суспільним.

Антиблаго - товар чи продукт, що має негативну корисність для споживача, призводить до його фізичної та моральної деградації.

Асортиментний набір - сукупність споживчих благ конкретної особи (сім'ї) із виділенням питомої ваги таких структурно-товарних груп як продукти харчування, непродовольчих товарів та послуг.

Бідність - такий стан рівня життя, що характеризується неможливістю людині підтримувати споживання на рівні забезпечення задоволення її реальних потреб необхідних для мінімально-достатнього відтворення життя та трудового потенціалу. Тобто стан бідність виникає за умов, коли внаслідок різних проявів економічно насильницького обмеження реальних доходів починають зростати обсяги недоспоживання особою необхідних життєвих благ, відносно споживання найнеобхідніших обсягів життєвих благ, що визначається на основі фізіологічних, соціальних та культурно обумовлених нормативів.

Благо — матеріальні та нематеріальні цінності, що приносять людям користь, та забезпечують їх відтворення на засадах всебічного та гармонійного розвитку

Бюджет часу - загальна кількість часу, що розподіляється за основними видами людської життєдіяльності.

Бюджетне обмеження - існуюче обмеження конкретного споживача у коштах що необхідні для придбання певного за структурою і складом набору споживчих благ і послуг.

Вартість життя - соціально-економічне відношення що розкриває залежить споживання населення від рівня цін із урахуванням величини та динаміки доходів, стр-ри споживання товарів (продуктів харчування та ін. матеріал. благ) і послуг, б також загального рівня суспільного розвитку. Вартість життя залежить також від історичних, природно-кліматичних, етнічно-національних, морально-етичних та ін. умов життєдіяльності населення.

Гранична схильність до заощадження - частка приросту заощадження у додатковій одиниці доходу.

Гранична схильність до споживання - частка приросту споживання у додатковій одиниці доходу.

Державна політика доходів - це політика, що полягає в перерозподіл через бюджет доходів населення, шляхом диференційного оподаткування різних груп одержувачів доходів, встановлення неоподаткованого мінімуму і соціальних виплат.

Державне регулювання доходів - система економічних заходів і норм контрольного характеру та правової аргументації, здійснюється уповно-важеними державними установами і організаціями з метою стабілізації доходів та їх реального зростання в залежності від зміни соціально-економічних умов розвитку суспільства.

Державне соціальне забезпечення - це система державного матеріального забезпечення і обслуговування громадян в період старості, у випадку хвороби, повної або часткової втрати працездатності, а також сімей, що мають дітей.

Децильний коефіцієнт — показник який розраховується шляхом спів-ставлення рівня доходів, що отримує 10% найменш матеріально забезпеченої частини населення і 10% його найбагатшою частиною, він свідчить про стан полярної диференціації доходів населення країни та дотримання соціальної справедливості при їхньому розподілі.

Дивіденд (від латин. - те, що слід розділити) – частина прибутку акціонерного товариства (компанії), яка розподіляється щорічно між його членами після сплати податків, зборів, обов'язкових відрахувань у спеціальні фонди та на розширення виробництва, поповнення резервів, виплати процентів за облігаціями та винагород персоналу управління. Розмір дивіденду залежить від суми одержаного прибутку і виду акцій (звичайна або привілейована).

Дійсні потреби - відображають об'єктивну, тобто свідомо осмислену потребу людини у конкретних споживчих благах, необхідних для розширеного відтворення робочої сили і всебічного розвитку особистості.

Добробут — такий стан рівня якості життя, що дозволяє населенню країни або людині задовольнити потреби життєдіяльності на рівні, який забезпечує розширене відтворення трудового потенціалу, а також і всебічний та гармонійний розвиток особистості (включаючи репродукцією), враховуючи історичний і моральний елементи.

Доходи населення - сума грошових коштів та матеріальних благ, що отримуються або виробляються домогосподарством зо певний період і використовуються на: споживання, нагромадження (заощадження), амор-тизацію, страхові внески.

Життєдіяльність населення являє собою систему видів діяльності, спрямованих на задоволення життєвих потреб, забезпечення функціонування організму (або людини, або соціального організму – суспільства чи його складової частини). Життєдіяльність охоплює різні сфери, а не лише ті, що пов'язані із матеріальним життям людей та забезпеченням їх фізичних потреб, тому вона синтезує всю різноманітність форм і способів діяльності населення у сфері прані, споживання, суспільно-ек., політич., ідеологічних, духовних, націонал., релігійних, сімейно-побутових та ін. відносин.

Закон зростання потреб - закон, який виражає внутрішньо необхідний, суттєвий і сталий розвиток між прогресом технологічного способу виробництва, еволюцією способу виробництва, еволюцією всієї системи суспільних відносин і кількісним зростанням, якісним удосконаленням та збагаченням індивідуальних, колективних та суспільних потреб.

Заощадження - неспоживча частина доходу домашніх господарств.

Застійна бідність - довготривалий стан низького рівня життя особи (сім'ї ), що зумовлений низкою обставин та призводить до тяжких соціально-економічних наслідків. Цей стан асоціюється з неможливістю для родини чи окремого громадянина самотужки вирішили свої проблеми та подолати матеріальні негаразди.

Злидні - це такий рівень наднизького споживання, при якому індивідуальне недоспоживання життєво необхідних благ стає настільки тотально руйнівним, що відтворення життя і трудового потенціалу людини стає регресивним: відбувається незворотна духовна деградація людини як повноцінного громадянина суспільства, і як особистості.

Індекс людського розвитку - інтегрована оцінка рівня цивілізованості країни, що ґрунтується на тривалості життя, рівнях освіти, бідності, безробіття та реального ВВП на душу населення.

Індекс споживчих цін - показник, що характеризує зміну вартості кошика споживчих товарів та послуг.

Індексація доходів - механізм підвищення грошових доходів громадян, який дає змогу частково або повністю компенсувати їм подорожчання споживчих товарів і послуг.

Інтерес - форма вияву потреби; усвідомлення прагнення людини до задоволення життєвих потреб. Економічний інтерес - це вигода, якої досягають у процесі реалізації економічних відносин, що забезпечує самостійність, саморозвиток суб'єкта, тобто створення умов, достатніх для його відтворення на рівні прогресивних соціально-економічних досягнень.

Інфляційна нейтральність - принцип цивілізованого оподаткування реалізація якого спрямована на забезпечення нейтралізації фіскальної зацікавленості та залежності формування доходів бюджету за рахунок інфляційних джерел надходжень.

Інфляція - знецінення грошей, спричинене диспропорціями в суспільному виробництві й порушенням законів грошового обігу; виявляється у стихійному зростанні цін на товари і послуги.

Кількісний рівень міри споживання визначає загальний фіксований обсяг спожитих матеріальних благ і послуг. Він не пов'язаний з розв'язанням завдань якісного розвитку людини.

Коефіцієнти споживання - показники приведення неоднорідних за складом сукупностей населення, що перебувають у різних природних та кліматичних життєвих умовах, до умовних споживчих одиниць з метою забезпечення порівнянності показників споживання матеріальних благ та послуг.

Коефіцієнти задоволення потреб - це коефіцієнти, що характеризують ступінь задоволення потреб людини в тих чи інших матеріальних благах і визначаються як відношення фактичного душового споживання до науково обґрунтованих норм споживання.

Компенсаційні виплати - виплати, спрямовані на компенсацію витрат, яких зазнали раніше. Становлять грошове відшкодування недоотриманого доходу, невикористаної відпустки, витрат на переїзд тощо.

Консюмеризм (від англ. - споживацтво) являє собою систему суспільних відносин, пов'язаних з організованим соціальним рухом громадян та адекватною йому регулюючою діяльністю державних установ і організацій, що спрямовані на захист інтересів споживачів, передусім у сфері розширення прав і посилення впливу покупців на виробників і продавців товарів (послуг). Консюмеризм включає до свого складу також відповідні економічні механізми та правову систему, що на суспільному рівні гарантує забезпечення реалізації права людини споживати якісні блага і послуги, які вона отримує в процесі ринкового обміну (у фірм-виробників, спеціалізованих продавців та у приватних осіб, які мають право на виробництво і торгівлю товарами масового попиту).

Корупція - організована на національному або регіональному рівні система хабарництва, що базується на ієрархічному перерозподілу кримінальних доходів отриманих її структурними ланками.

Кримінальні доходи – доходи, що отримані протиправним шляхом, переважно від незаконних, видів економічної діяльності та інших злочинних дій окремих осіб та їх кримінальних угруповань.

Купівельна спроможність населення - певна сума грошей і заощаджень, за які населення може придбати товари і отримати послуги.

Люмпени - це декласовані, соціально деморалізовані, злиденні верстви населення, які, як правило, живуть на випадкові доходи напівкримінального чи кримінального походження.

Майно - матеріальні цінності, речі, що знаходяться у володінні фізичних та юридичних осіб; майнові права і зобов'язання юридичних і фізичних осіб.

Маргінали - окремі особи, асоціації, соціальні верстви та групи, що знаходяться на узбіччі суспільства, перебувають на соціальній периферії зокрема це стосується їхнього соціального статусу та підпорядкування особистої поведінки панівним соціально-культурним нормам, традиціям і звичкам.

Маргіналізація — це процес зростання чисельності та посилення впливу маргінальних груп в суспільстві.

Маргінальність - перебування переважної частини населення, яке не бере участі у суспільно-корисному трудовому процесі, не виконує свої суспільно необхідні функції, не має чітко визначеного соціального статусу, необхідних джерел забезпечення життєдіяльності, а існує на ті кошти, що здобуваються в обхід загально прийнятних норм поведінки або надаються особам виключно з державних фондів соціальної підтримки.

Межа бідності - нормативно встановлений рівень грошових доходів фізичної особи (сім'ї) за певний період, який забезпечує рівень життя в межах прожиткового мінімуму.

Межа малозабезпеченості - це величина середньодушового сукупного доходу, який забезпечує непрацездатному громадянинові споживання товарів і послуг на мінімальному рівні, встановленому законодавством.

Механізм індексації - система, що дозволяє автоматично змінювати номінальні величини певних економічних показників відповідно до зміни індексу цін за заздалегідь визначеною і юридично регламентованою процедурою. Механізм індексації, його коригування, заміна, а також повна відміна або введення залежать від низки чинників: рівня інфляції та тенденції її розвитку; інтересів поточної економічної політики, що реалізує державна влада; стану застосування у країні системи колективних угод; ставлення до індексації соціальних партнерів; конкретної практики, що склалася, тощо.

Мінімальна заробітна плата - офіційно встановлений державою мінімальний рівень оплати праці у вигляді мінімальної місячної ставки чи по часової оплати. Він періодично змінюється залежно від фінансових можливостей держави. Використовується для обчислення розмірів державних податків, платежів, штрафів.

Мінімальний споживчий бюджет - це набір продуктових та не продуктових товарів та послуг в грошовій і натуральній формах, що мінімально достатній для фізіологічного і розумового розвитку людини й забезпечення простого відтворення Її життя і працездатності.

Міра споживання являє собою безпосередню характеристику повноти реалізації індивідуальних потреб, тобто

виступає одночасно як процес їх задоволення і як конкретний кінцевий результат цього процесу, що показує ступінь (рівень) задоволення дійсних потреб особи. Міра споживання як важливий показник життєвого рівня населення пов'язує реальний стан міри індивідуальних потреб з основним джерелом їх задоволення - рівнем особистого доходу.

Мобільні доходи - доходи, що включають заощадження населення, але не враховують безоплатні послуги з суспільних фондів споживання.

Нагальні потреби — потреби, що визначаються обсягом засобів Існування, який практично може забезпечити фізичне виживання людини.

Недоспоживання - це економічно насильницьке обмеження споживання найбільш об'єктивно-необхідних життєвих благ та послуг відносно реальних потреб відтворення людини та її робочої сили.

Неоподатковуваний мінімум - нульова ставка податку, що встановлюється щодо оподаткування певного рівня доходів населення та вартості нерухомості, що знаходиться у власності особи (сім'ї).

Номінальний дохід - дохід, обчислений у власне грошовому вираженні, без врахування купівельної спроможності, рівня цін, інфляції.

Номінальні доходи - доходи за виключенням податків і цін.

Норма споживання - встановлена міра, частіше середня величина на одного споживача (людину, сім'ю, господарство).

Об'єкти державного регулювання доходів - мінімальні соціальні гарантії, мінімум оплати праці тощо.

Об'єктивна бідність - визначається за прийнятими в країні критеріями доходу та доступу до тих чи інших матеріальних і духовних цінностей таких як можливість дати дітям освіту, набути професійну підготовку, якісно лікуватися, мати житло, що відповідає прийнятим стандартам тощо.

Орендна плата - суми, сплачені за договором оренди, який укладається з місцевими органами самоврядування або з юридичними і фізичними особами, котрі здають в оренду земельні ділянки, тимчасово вільні будинки й споруди, виробничі, складські та Інші закріплені за ними в оперативне управління приміщення. Ставки ОП., на підставі яких визначають її розмір, встановлюються місцевими органами самоврядування, а у відносинах між громадянами - їхньою угодою. Орендна плата включає амортизаційні відрахування від вартості орендованого майна і частину прибутку.

Основні права консюмеризму - права споживачів, що захищені законом та забезпечені відповідними організаційними механізмами: 1)право на охорону здоров'я і безпеку споживання; 2)право на охорону економічних інтересів; 3)право на матеріальну і моральну компенсацію за понесені збитки (як прямі, так і опосередковані), що завдані клієнту внаслідок використання ним неякісних товарів (або споживання неякісних послуг); 4)право на максимально повну та правдиву інформацію щодо реальної споживчої якості товарів (послуг) та на об'єктивну рекламу і на відповідну і необхідну для споживача освіту; 5)право бути вислуханим; 6)право на задоволення базових потреб; 7)право на вибір; 8)право на здорове довкілля.

Особистий дохід - дохід, який нараховується сектору домашніх господарств: за участь у процесі виробництва; як власникам факторів виробництва; шляхом перерозподілу національного доходу.

Оцінка рівня тіньових доходів - пряме або опосередковане визначення обсягів доходів та споживання (населення країни та його окремих верств) які не охоплені обліком офіційної статистики, та базується на використанні системи найбільш виправданих світовою практикою методів оцінки (метод "Палермо", метод експертно-аналітичної оцінки національних рахунків, галузевий та монетарний підхід тощо).

Парадержава - це організована на національному рівні кримінально-мафіозна, ієрархічно збудована система, яка має структуру, що включає силові, організаційні та фінансові структури я яка протистоїть державі та діє на засадах реалізації і поширення анти суспільного способу життя, на противагу інституту державного права парадержава функціонує на аморально-злочинних нормах так званого "життя за поняттям"

Паупери - окрема маргінальна група, що включає до свого складу лише ті бідні верстви населення, які ще не перетворилися на декласовано-люмпенізовані елементи, тобто не втратили відчуття людської гідності, не перебувають у стані морально-етичної та соціально-фізіологічної деградації.

Пауперизація - процес зубожіння громадян (здебільшого трудящих мас), які економічно примусово позбавляються коштів, вкрай необхідних для забезпечення існування людини.

Пільги - переваги, додаткові права, що надаються певним категоріям громадян або організаціям, підприємствам, регіонам (часткове чи повне звільнення від сплати певних податків, платежів тощо). Можуть бути адресними (іменними).

Платоспроможні потреби - це потреби, які в ринкових умовах можуть бути реально задоволені певними обсягами пропозиції товарів та послуг, але обов'язково повинні забезпечуватися грошовим покриттям.

Податкова соціальна справедливість — принцип цивілізованої податкової системи, що полягає у забезпеченні соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом встановлення економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів фізичних осіб та застосування прогресивної шкали до оподаткування різних рівнів доходів.

Полімаргінальний стан - одночасне перебування особи, або групи осіб у двох або більше маргінальних станах, що класифікуються за економічною ознакою, способом життя, ознаками соціальної декласації та межових демографічно-фізіологічних ознаках.

Попит - платоспроможна потреба у фіксований момент її ринкової реалізації.

Потреби - систем відносини, що виникають між людьми (особами, групами людей, соціальними класами та суспільством в цілому), в процесі створення, привласнення та споживання життєвих благ з метою відтворю вального забезпечення життєдіяльності, підтримання існуючого та подальшого зростання життєвого рівня. Ця категорія визначає сукупність відносин, що створюють у суб'єктів "спонукальні" мотиви до споживання. Вона характеризує потенційну спроможність персоніфікованого або інтегрованого суб'єкта соціально-економічних відносин до споживання життєвих благ у певних кількісних обсягах та відповідного якісного рівня.

Потреби (на рівні індивіда) - це суб'єктивне прагнення людини до задоволення об'єктивно усвідомлених бажань щодо споживання життєвих благ у певній кількісній та якісній мірах, з метою забезпечення відтворення її життя та всебічного і гармонійного розвитку.

Привілеї - це такі пільгові переваги, що не мають під собою ні економічного обґрунтування, ні суспільного виправдання і своєю дією суперечать засадам соціальної справедливості.

Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Реальні доходи - купівельна спроможність доходів.

Реальні потреби ті, що можуть бути задоволені в кожну конкретну мить наявними можливостями виробництва і соціальними умови.

Рівень бідності - розмір доходів, що забезпечує прожитковий мінімум.

Рівень життя – сукупність відносин і умов, що визначають життя, працю, побут та інтелектуально-культурний розвиток людей, характеризують досягнуту в суспільстві за певний проміжок часу ступінь задоволення різноманітних потреб населення (не лише фізич., а й соц., інтелект., дух.), а також сукупність реальних економічних джерела та соціально-правових і політич. гарантій, що забезпечують задоволення потреб життєдіяльності населення. "РЖ" є багаторівневою категорією, в структурі якої можна виділити 3 осн. рівні: 1)інтегрований; 2)соціально-диференційований; 3)особисто персоніфікований (або сімейний). Тобто ця категорія може відповідно характеризувати або сукупний життєвий рівень населення країни, або рівень життя певних суспільних класів, соціальних груп, чи окремих (скажімо маргінальних) верств населення, або РЖ конкретно взятої особи чи сім'ї.

Сектор домашніх господарств - усі приватні господарства країни, діяльність яких спрямована на задоволення власних потреб.

Середня схильність до споживання (заощадження) - частка споживання (заощадження) у доході.

Система соціального захисту праці - сукупність правових економічних гарантій, що забезпечує кожному працюю таму право на: безпеку праці, збереження здоров'я в процесі праці, захист і підтримка робітників і їх сімей в разі втрати здоров'я на виробництві, медичну, соціальну та професійну реабілітацію.

Соціальна справедливість - віддзеркалює ступінь рівності (або нерівності) в соціально-економічному становищі людей, який об'єктивно зумовлюється панівним критерієм, що визначає відтворення умов життєдіяльності та залежні від нього рівні матеріального та духовного розвитку суспільства. Критерії соціально-економічної справедливості в умовах ринкової економіки формуються в процесі їх синтезу з визнаними загальнолюдськими нормами суспільного життя. Соціальна справедливість в країнах розвиненої ринкової економіки забезпечується силою потужного впливу правової держави на суспільство, яка, передусім, сприяє гармонізації приватних інтересів та спонукає їх до необхідної відповідності інтересам суспільства в цілому.

Соціальна напруженість - певна соціально-політична категорія, означає будь-яку суспільну дію, в якій бере участь велика група людей, що пов'язані своїм конфронтаційним протистоянням існуючим системним структурам, що уособлюють державну владу, економічну та політичну системи.

Соціальне страхування - система матеріального забезпечення та обслуговування громадян у похилому віці, у випадку хвороби, повної чи часткової втрати працездатності, безробіття тощо.

Соціальний захист населення - законодавче закріплена система державних гарантій та реалізації прав усіх політичних, соціально-демографічних груп громадян, окремих осіб щодо соціального забезпечення їх нормального прожитку та життєдіяльності. Ці гарантії здійснюються через соціально-економічні, правові та політичні чинники, які сприяють реалізації права громадян на працю, допомогу на час безробіття, у разі часткової чи повної втрати працездатності.

Соціальний мігрант - це проміжний, прохідний "соціальний продукт", що може виникнути в процесі різкої зміни або аномальної втрати ним суспільно-класового статусу.

Соціальні гарантії - в широкому розумінні, гаранти, до складу яких включені абсолютно всі умови та джерела, що забезпечують реалізацію прав людини в існуючій багатоманітності реальних проявів життєдіяльності, гарантованих нормами чинного законодавства; у вузькому розумінні, це лише ті законодавчо закріплені конкретні норми, які стосуються вирішення соціального забезпечення населення.

Соціальні компенсатори обмеження маргіналізації - система умов та латентних механізмів і тіньової діяльності, що дозволяють населенню тривалий час долати бідність та злидні.

Соціальні пільги - пільги, що надаються не у грошовій формі, а у формі безкоштовних послуг, що споживаються певними категоріями населення.

Соціальні трансферти - виплати, що не пов'язані з результатами праці, підприємницької діяльності або доходами від власності.

Соціально припустимий мінімум - встановлений державними органами мінімум засобів, необхідних людині для мінімального забезпечення Її прожитку, життєдіяльності та для відновлення затраченої у процесі праці робочої сили, що є в конкретний період прийнятним для суспільства.

Споживання - використання благ з метою задоволення виробничих (проміжне споживання) та особистих потреб (кінцеве споживання).

Споживчий кошик - це набір товарів і послуг, об'єктивно необхідних для задоволення першочергових потреб людини, оцінений в існуючих цінах.

Спосіб життя — категорія, що має досить складну внутрішню структуру, і має розглядатись Із позиції дворівневого підходу.

4.1. На першому, інтеграційному рівні категорія "спосіб життя" являє собою сукупність таких загальних проявів життєдіяльності людей, що визначальним чином впливають на формування в суспільстві спільної домінанти їх життєвих та мотиваційних установок. Тобто на зазначеному рівні ця категорія найбільш узагальнено характеризує ті життєві установки, що є найб. поширеними у суспільстві і зумовлені об'єктивними соц., ек. та політич. умовами життєдіяльності населення певної країни, передусім особливостями, які визначаються рівнем розвитку продуктивних сил та характеристиками існуючого способу виробництва, як певного способу життєдіяльності, певної моделі життя населення. На інтегрованому рівні спосіб життя виступає найбільш узагальненою формою соціально-економічної поведінки населення, яка в системі їхньої життєдіяльності характеризує основний вектор цілеспрямованих зусиль суспільства.

4.2. На локально-диференційованому рівні, категорія "спосіб життя" узагальнює конкретні цільові життєві установки окремо взятої особи. Вона віддзеркалює певні способи дії людини, що мають місце в процесі безпосередньої реалізації тих установок, якими характеризується її персоніфікована мотиваційна поведінка при досягненні поставленої мети. Останнє стосується, насамперед, тих шляхів і засобів, які суб'єкт свідомо обирає і практично застосовує з метою досягнення певного особистого життєвого рівня, забезпечення якого він цілком свідомо вважає для себе конче необхідним.

Суб'єкти державного регулювання доходів - носії, виразники і виконавці певних соціально економічних інтересів.

Суб'єктивна бідність - визначається за самооцінкою суб'єкта, за цим підходом людина є бідною тоді, коли вона саме так себе Ідентифікує.

Сукупні доходи - доходи, що охоплюють весь обсяг грошових коштів, що потрапляють у розпорядження населення І включають оплатні бюджетні послуги з фондів суспільного споживання.

Тимчасова (короткострокова, сезонна) бідність - стан бідності, що зумовлений наслідками суцільного зниження рівня добробуту і який передусім пов'язаний з раптовими соціальними, політ., ек. чи природними аномаліями; майновим розшаруванням і швидким зубожіння окремих домогосп-в; ек-го банкрутства, виникненням сезонних коливань цін тощо.

Тіньова економіка - економічні процеси (виробництво, розподіл, обмін, споживання товарів і послуг), які або не враховуються офіційною статистикою, або приховуються їх учасниками від контролю держави і суспільства і не фіксуються офіційною державною статистикою. У прихованих економічних відносинах зацікавлені окремі люди й угруповання людей. Тіньова економіка охоплює криміногенну діяльність (заборонену, протизаконну), приховану (з метою уникнення податків або у зв'язку з небажанням економічних суб'єктів оприлюднювати свої дії і доходи), неформальну (що не підлягає обліку у зв'язку з її індивідуальністю, особистим або сімейним характером, відсутністю вимірників).

Тіньові доходи - доходи населення, що є невідомими або прихованими від державного обліку та такі які ухиляються від справляння відповідного податку.

Умови життя - об'єктивні соціально-економічні обставини, та стан зовнішнього середовища, що впливають на життєдіяльність населення.

Умови праці - комплекс факторів трудового процесу, виробничого середовища, стану місця роботи і ставлення працівника до виконуваної роботи, які впливають на здоров'я і тривалість життя, працездатність і ступінь задоволення працею, на процес відтворення скупної робочої сили та ефективність праці.

Уподобання - надання переваги щодо купівлі одного товару чи послуги перед іншими.

Фізіологічний мінімум - це вартісна величина середньодушового сукупного доходу, що забезпечує такий рівень задоволення потреб у харчуванні, нижче якого існування людини недопустиме.

Хабар - певний вид кримінального доходу, що Існує у формі зриву, поборів, дарів, гостинців, приносу тощо. За своєю сутністю любий хабар являє собою плату або подарунок посадовій особі з метою уникнення утиску, отримання незаконних привілеїв або підкуп чиновника на інші протиправні дії, що є корисними для хабародавця.

Чистий економічний добробут - коригування ВВП на негативні екологічні ефекти у грошовому вираженні, результати тіньової економіки підприємств, що виробляють антиблага та негативні наслідки свавілля монополій та урбанізації; враховується поза ринкова діяльність підприємств, результати тіньової діяльності підприємств, що виробляють блага та грошове вираження збільшення вільного часу та якості відпочинку.

Якісний рівень міри споживання характеризує визначається тією складовою в загальному обсязі спожитих життєвих благ, що використовуються для розв'язання завдань повного, всебічного і гармонійного розвитку особистості.

Якість життя - узагальнююча соціально-економічна категорія, яка включає в себе не лише рівень споживання матеріальних благ і послуг, але і задоволення духовних потреб, здоров'я, сприятливі для життя умови навколишнього середовища, морально-психологічний клімат, душевний комфорт людини, її соціально та правову безпеку тощо.