20. Причини та особливості процесу утв-ня маргінальних груп н-ня та проблеми визначення їх соц статусу.

Одне із осн питань аналізу процесів маргіналізації — поглиблення розуміння її змісту та визначення того особливого соц статусу, який мають маргінали в сус-ві. Маргіналізація як важлива негативна хар-ка ЖР н-ня в тих масштабах, зумовлена глибокою ек кризою. Проте неправомірно пов'язувати її виключно з кризовими труднощами перехідного періоду. Як свідчить світ досвід, зазначене явище є неодмінною ознакою РЖ н-ня країн, що мають розвинуту ринк ек-ку, і віддзеркалює основний прояв соц поляризації сус-ва.

П.Самуельсон наводить такі причини маргіналізації: майн нерівність, відмінності в особистих здібностях, різниця в освіті, навчанні і можливостях праце-влаштування, а також класові бар'єри реалізації потенційних можливостей особи, різниця у віці та здоров'ї тощо.

Людей, які живуть на соц-ек периферії та існують за межами дії законів сус-ва, вони, як правило, іменують «маргіналами». Тобто у цю категорію загальноєвроп спільнота об'єднує інд-дів, які за тих чи ін обставин були виключені із сус-ва, не допускаються у його ряди або живуть поза межами легітимних сусп відносин.

Проблеми маргіналізації н-ня не можна відокремити від заг процесу невпинного зростання рівня соц напруженості в сус-ві. Збільшення в країнах Зах Європи обсягів бюдж витрат, які спрямовуються на потреби соц захисту, посилює занепокоєність громадськості, пов'язану з тим, що серед певних маргінальних груп все більше закріплюється психологія повної залежності від допомоги з боку держави та відповідна орієнтація на постійне отримання цієї допомоги. До цього необхідно додати також посилення етнічної та расової напруженості, зростання рівня насилля, що виникає між етнічними спільнотами, страх корінного н-ня країн бути поглинутими емігрантами та біженцями, невдоволеність і невлаштованість молоді, дитяча та юнацька злочинність, розпад сімей тощо. Все це є найбільш хар-ними ознаками та попереджуючими сигналами, що отримують держ-політ стр-ри Зах Європи щодо накопичення потенціалу сусп дестабілізації.

У суч спец літ-урі, маргіналами наз люди, які через різні обставини опинились на узбіччі соц орг-ції сус-ва, втратили або втрачають зв'язок з вир-вом, відчувають глибокі деструктивні зміни у соц та псих становищі; їх маргінальність проявляється в тому, що, знаходячись на межі між різними соц групами, вони хар-зуються неоднорідними, часто конфліктуючими сукупностями.

Маргіналізація – це процес зростання чисельності та посилення впливу маргінальних груп в сус-ві. Ознакою цього явища є те, що воно спостерігається за певними соц-ек межами: межею малозабезпеченості або межами, що відповідно окреслюють ін численні соц периферії.

Маргінальність визначається шляхом застосування певних порівняльних хар-к та показників РЖ, що віддзеркалюють якісні особливості цього межового або проміжного стану існування конкретної людини, групи людей чи певної соц спільноти відносно осн параметрів життєд-ті тих верств н-ня країни, які є домінуючими у сус-ві. За своїм статусом «маргінали» − це люди, які займають особливе ек-периферійне або соц-полярне становище у сус-ві. Це верстви н-ня країни, які, як правило, перебувають на ек та соц узбіччі.

Кл-ція маргінальних груп проводиться на осн їх поєднання за найбільш хар-ними для них спільними ознаками.

Аналіз осн соц-ек проявів та якісних особливостей станів маргінальності свідчить про складність їх класифікаційно-структурної диференціації. На рівні окремої особи або групи одночасно може діяти чи впливати не одна, а декілька специфічних якісних ознак, що хар-зують стан маргінальності.