59. Оцінка масштабів посилення фіскально-інфляційного тиску на доходи малозабезпечених верств н-ня

Аналіз свідчить, що процес вартісного коригування рівня нульової ставки по­датку на доходи громадян відбувається по суті довільно як за змістом ек обґрунтованості вихідної бази рівня оподатк-ня, так і щодо існуючих рівнів диференціації реал доходів платників податків, тобто без урахування їх ре­ал податк можливостей. Якщо на перших етапах (1990-1992 рр.) зміни рівня неоподатк мінімуму були спрямовані на його реал підвищення (оскільки зазначене відбувалося під впливом Ідеї посилення соц захисту н-ня), то у подальшому на процес перегляду нульової ставки податку в Укр все відчутніше почало впливати протиріччя, що виникало між необхідністю підтримки достатнього рівня реал величини в-ті неоподатк мі­німуму доходів і фіскальною потребою збільшення податкових надходжень до держбюджету. Останнє в умовах інфляційного зростання номінальних і значного падіння реал доходів громадян найбільш просто забезпечувалось за рахунок розширення та поглиблення того поля доходів громадян, що підлягають оподат­к прибутковим податком.

Протягом останніх років неоподатк мінімум остаточно втратив ознаки як ек категорії, так і соц нормативу. Величини неоподатк мінімуму доходів громадян (навіть у ті місяці, коли його рівень переглядався) не досягали планки реальної величини вартості нульової ставки прибуткового податку, що діяла у податк сис-мі країни на початку 1990 р. Спостерігається стійка тенденція, коли під деструктивним впливом інфляції, який провокував казну вирішувати бюдж проблеми некоректним шля­хом, відбувалося поглиблення зони надвисокого податк тиску. Так, за останні роки зона податків постійно охоплює 60-90% вартісного поля, що залишало­ся поза оподатк-ням у 1990 р.

Абс рекорд посилення інфляційно-податк тиску зареєстровано (Ж-у вересні 1994 р., коли прибутковий податок з громадян Укр починав стягува­тися з доходів, які дорівнювали всього 5 крб. 10 коп., тобто глибина податкового за­нурення у доходи малозабезпеченої частини працюючих збільшилася у порівнянні з 1990 р. у 13,7 раза. Абсолютно абсурдним виглядає неоподатк міні­мум, якщо визначити його у доларовому еквіваленті (США) за офіц курсом НБУ. Так, у жовтні 1998 р. прибутковий податок справлявся з доходів, що пере­вищували 16 центів на день.

В період розкручування інфляційної спіралі в Укр відбулася переорієнтація податк сис-ми на вирішення фіс­кальних проблем шляхом соц-деструктивного викор-ня інфляції як спе­циф та вагомого джерела наповнення держ бюджету.

Найбільш хар-на особливість зростання податк тиску на доходи н-ня Укр в суч умовах полягає у тому, що цей процес відбувається па­ралельно із масштабним абсолютним скороченням витрат держави на соц по­треби, інтенсивним згортанням сусп фондів спож-ня та першочерговим спрямуванням бюджетних коштів на обслуговування динамічно зростаючих вн та зовн боргів держави. Про посилення фіскального тиску на доходи н-ня свідчить те, що питома вага непрямих податків у роздрібному товарообороті, яка у 1991 р. становила 17,1 % зросла до 47,3 % у 1997 р., або збільшилася у 2,8 раза. Протягом останніх п'яти років 41-45 % доходів, які н-ня витрачає у роздрібній торгівлі (а для ма­лозабезпечених верств населення ця частка є ще більшою) вилучаються казною у вигляді непрямих податків.

Дослідження осн проявів посилення фіскального тиску (переважно на працюючі та малозабезпечені верстви н-ня), а також аналітична оцінка негативного впливу зазначеного явища на динаміку реал доходів н-­ня свідчать про нагальну необхідність термінового ств-ня у вітч умовах конкретних механізмів реалізації принципу соц справедливості у сфері оподат­к-ня доходів громадян і подальшого забезпечення їх ефективного функц-ня. Зазначене питання потребує свого подальшого ґрунтовного вив-ня.

Важливим моментом реалізації принципу соц справедливості в процесі справляння прибуткового податку з громадян є оптимальна диференціація шкали прогресивного оподатк-ня громадян. Фор-ня цієї шкали має враховувати як світ досвід, так І специфіку вітч умов. Основним підходом, що тут застосовується, має бути поступове збільшення податк навантаження в зале­жності від рівня доходів громадян. Найоптимальнішою, з точки зору економічної доцільності та реалізації принципу соц справедливості у вітч умовах, на нашу думку, є така шкала диференціації ставок податку на доходи громадян:

рівень доходу, що підлягає оподаткуванню-ставка податку,%

від 0 до рівня величини в-ті неоподатк мінімуму (ВНМ) 0

від 1 ВНМ до 2 ВНМ-2

від 2 ВНМ до З ВНМ-5

від З ВНМ до 10 ВНМ-10

від 10 ВНМ до ЗО ВНМ-20

від ЗО ВНМ до 50 ВНМ-ЗО

понад 50 ВНМ-40

Зазначений підхід дозволить посилити соц спрямованість розподільчої політики держави, оскільки послабить фіскальне навантаження на доходи малозабезпечених верств працюючого н-ня і відповідно до доходів, що отримує забезпечена частина н-ня, спонукає її брати адекватну участь у наповненні казни держави. Це забезпечить можливість справляти прибутковий податок з фіз осіб за принципом так званої середньозваженої податк десятини. Застосування цієї шкали не перешкоджатиме інв активності заможного прошарку н-ня і зніме джерело генерування соц напру­ження в сус-ві.