І сутність процесів пауперизації і люмпенізації н-ня. Андерклас" та антисусп прояви способу життя його представників.

За соц суттю поняття «Маргіналізація» н-ня – це процес збільшення реал обсягу і посилення заг впливу маргінальних груп на ек-ку та на сус-во в цілому.

Маргіналізація – це процес зростання чисельності та посилення впливу маргінальних груп в сус-ві. Найхарактерніша ознака цього явища - воно спостерігається за певними соц-ек межами: межею малозабезпеченості або межами, що відповідно окреслюють інші численні соц периферії.

Є декілька методичних підходів, що можуть застосовуватися для кл-ції існуючих проявів маргінального стану існування:

1 методичний підхід ґрунтується на визначенні стану маргінальності за ек ознакою. За цим підходом осн крайні прояви межового стану матер забезпеченості, що існують у сус-ві, можуть бути представлені двома маргінальними полюсами: «бідні-багаті». Об'єднання суб'єктів за ек ознаками має відбуватися на основі визначення певного мін рівня (межі) обсягів сукупних доходів та майн стану у відношенні до домінуючих у сус-ві верств н-ня (особливо «середнього» класу). Згідно з цим підходом до базової маргінальної групи відносяться ті верстви н-ня, рівень доходів та майн стану яких оцінюється нижчими за певну межу, що економічно визначає стан бідності або злиденності.

Традиційно, вже більше двох сторіч бідні люди, які за рівнем особистого доходу живуть нижче певної (абс та відн) межі малозабезпеченості, за своїм соц-ек статусом відносяться до «пауперів». Поняття «паупер» означає бідний, малоімущий. Тому такий прояв маргіналізації, яким є пауперизація, за своєю суттю являє процес зубожіння громадян (здебільшого трудящих мас), які ек примусово позбавляються коштів, вкрай необхідних для забезпечення існування людини. Паупери, як окрема маргінальна група, вкл до свого складу лише ті бідні верстви н-ня, які ще не перетворилися на декласовано-люмпенізовані елементи, тобто не втратили відчуття люд гідності, не перебувають у стані морал-етичної та соц-фізіол деградації. До пауперів відносяться малозабезпечені працюючі громадяни, ЗП яких не відшкодовує кошти, необхідні для простого відтворення їх роб сили. До них також відносяться тимчасово безробітні та особи, які мають мізерні доходи, отримані від випадкової роботи здебільшого на «дикому» («тіньовому») ринку праці.

2 методичний підхід базується на визначенні стану маргінальності за тими ознаками та проявами, що є найбільш хар-ними для антисусп способу життя особи, та на врахуванні нелегітимних шляхів добування коштів, а також кримінал джерел їх надходжень, що забезпечують існування цієї соц-сусп групи. Маргіналів цього типу можна виділити в особливу групу представників «андеркласу».

Маргінальність є більш широким поняттям ніж «андерклас». Вона вкл у свою стр-ру його представників, і тому особи та спільноти, які об'єднуються поняттям «андерклас», мають бути включені до складу заг кл-ції маргінальних груп.

За вн стр-рою «андерклас» не є однорідним, хоч його й представляють соц групи н-ня, які об'єднуються за хар-ками способу життя та джерелами і шляхами добування жит благ, що є переважно антисусп та кримінальними. Неоднорідність андеркласу проявляється насамперед у рівні доходів, що отримують його представники. Тому за ек ознакою він може поділятися на 2 групи: на люмпенів та на кримінально-деструктивні соц активні страти.

Люмпени (від нім. – лахміття) — це декласовані, соц деморалізовані, злиденні верстви н-ня, які, як правило, живуть на випадкові доходи напівкримінал або кримінал походження. Значна частина люмпенізованого н-ня живе виключно на кошти, що отримує від жебракування. Люмпенам притаманні такі особисті якості, як соц нестійкість, схильність до авантюрних дій (лабільність), сусп-політ безпринципність тощо. Представники: бродяги, бомжі; жебраки (здебільшого це каліки та тяжко хворі особи, які також можуть бути бездомними); алкоголіки та наркомани, які перебувають на стадії завершення особистої соц-фізіол деградації (за певних умов представники цієї групи входять до груп бродяг або жебраків).

Кримінал-злочинні елементи та соц групи н-ня, життя яких базується на сусп-аморал нормах поведінки та відповідних їм способах добування коштів для свого життя. Хар-ною особливістю є те, що особи, які входять до цієї групи, мають досить високий і навіть надвисокий рівень матер забезпечення та майн стану. Представники: верхівка криміналітету (главарі мафії та авторитети організованої злочинності, «злодії у законі» та ін.); кримінальна «масовка», що скл із грабіжників, розбійників, злодіїв, шахраїв, рекетирів, кілерів тощо; повії, сутенери та представники тих видів д-ті, що можуть бути віднесені до сфери послуг, які забезпечують задоволення аномально-деструктивних потреб (бажань) людини, а також представники антисусп форм д-ті переважно кримінал промислу; корупціонери та особи, які викор-вують чужу власність з метою особистої користі і збагачення. Це особлива законспірована група андеркласу, оскільки офіц у сус-ві її представники мають стабільний соц статус.

Особливий статус повинна отримати маргінальна група н-ня, яка скл з рідних і близьких кримінал-злочинних елементів і тих груп н-ня, життя яких базується на сусп-аморальних нормах поведінки, відповідних джерелах існування та знаходяться на повному їх утриманні. Необхідно також наголосити на тому, що як наднизьке, так і надвисоке спож-ня (тобто розкіш) впливають на людину так само негативно, як і злидні, руйнують її моральні якості, спотворюють жит орієнтири тощо.

Як правило, за певних умов може відбуватися перехід стану кримінал-деструктивної маргіналізації у стан люмпен-маргіналізації. Це пов'язано з досягненням особою певного віку (що не дає можливості у подальшому продовжувати відповідний спосіб життя) або з втратою здоров'я внаслідок тяжкої хвороби чи каліцтва, з пияцтвом, наркоманією тощо.

Можливий також і перехід стану маргінал-пауперизму у стан люмпен-маргіналізації. Останнє відбувається, як правило, внаслідок морал-фізіол деградації особи, яка не змогла зберегти особисту гідність та морал якості, перебуваючи тривалий час у стані злиднів.