21. Осн методологічні підходи, що застосовуються при кл-ції проявів маргінального стану особи та соц груп н-ня.

За соц суттю поняття «Маргіналізація» н-ня – це процес збільшення реал обсягу і посилення заг впливу маргінальних груп на ек-ку та на сус-во в цілому.

Маргіналізація – це процес зростання чисельності та посилення впливу маргінальних груп в сус-ві. Найхарактерніша ознака цього явища - воно спостерігається за певними соц-ек межами: межею малозабезпеченості або межами, що відповідно окреслюють інші численні соц периферії.

Є декілька методичних підходів, що можуть застосовуватися для кл-ції існуючих проявів маргінального стану існування:

1 методичний підхід ґрунтується на визначенні стану маргінальності за ек ознакою. За цим підходом осн крайні прояви межового стану матер забезпеченості, що існують у сус-ві, можуть бути представлені двома маргінальними полюсами: «бідні-багаті». Об'єднання суб'єктів за ек ознаками має відбуватися на основі визначення певного мін рівня (межі) обсягів сукупних доходів та майн стану у відношенні до домінуючих у сус-ві верств н-ня (особливо «середнього» класу). Згідно з цим підходом до базової маргінальної групи відносяться ті верстви н-ня, рівень доходів та майн стану яких оцінюється нижчими за певну межу, що економічно визначає стан бідності або злиденності.

Традиційно, вже більше двох сторіч бідні люди, які за рівнем особистого доходу живуть нижче певної (абс та відн) межі малозабезпеченості, за своїм соц-ек статусом відносяться до «пауперів». Поняття «паупер» означає бідний, малоімущий. Тому такий прояв маргіналізації, яким є пауперизація, за своєю суттю являє процес зубожіння громадян (здебільшого трудящих мас), які ек примусово позбавляються коштів, вкрай необхідних для забезпечення існування людини. Паупери, як окрема маргінальна група, вкл до свого складу лише ті бідні верстви н-ня, які ще не перетворилися на декласовано-люмпенізовані елементи, тобто не втратили відчуття люд гідності, не перебувають у стані морал-етичної та соц-фізіол деградації. До пауперів відносяться малозабезпечені працюючі громадяни, ЗП яких не відшкодовує кошти, необхідні для простого відтворення їх роб сили. До них також відносяться тимчасово безробітні та особи, які мають мізерні доходи, отримані від випадкової роботи здебільшого на «дикому» («тіньовому») ринку праці.

2 методичний підхід базується на визначенні стану маргінальності за тими ознаками та проявами, що є найбільш хар-ними для антисусп способу життя особи, та на врахуванні нелегітимних шляхів добування коштів, а також кримінал джерел їх надходжень, що забезпечують існування цієї соц-сусп групи. Маргіналів цього типу можна виділити в особливу групу представників «андеркласу».

Люмпени (від нім. – лахміття) — це декласовані, соц деморалізовані, злиденні верстви н-ня, які, як правило, живуть на випадкові доходи напівкримінал або кримінал походження. Значна частина люмпенізованого н-ня живе виключно на кошти, що отримує від жебракування. Люмпенам притаманні такі особисті якості, як соц нестійкість, схильність до авантюрних дій (лабільність), сусп-політ безпринципність тощо. Представники: бродяги, бомжі; жебраки (здебільшого це каліки та тяжко хворі особи, які також можуть бути бездомними); алкоголіки та наркомани, які перебувають на стадії завершення особистої соц-фізіол деградації (за певних умов представники цієї групи входять до груп бродяг або жебраків).

Кримінал-злочинні елементи та соц групи н-ня, життя яких базується на сусп-аморал нормах поведінки та відповідних їм способах добування коштів для свого життя. Хар-ною особливістю є те, що особи, які входять до цієї групи, мають досить високий і навіть надвисокий рівень матер забезпечення та майн стану. Представники: верхівка криміналітету (главарі мафії та авторитети організованої злочинності, «злодії у законі» та ін.); кримінальна «масовка», що скл із грабіжників, розбійників, злодіїв, шахраїв, рекетирів, кілерів тощо; повії, сутенери та представники тих видів д-ті, що можуть бути віднесені до сфери послуг, які забезпечують задоволення аномально-деструктивних потреб (бажань) людини, а також представники антисусп форм д-ті переважно кримінал промислу; корупціонери та особи, які викор-вують чужу власність з метою особистої користі і збагачення.

3 методичний підхід базується на виявленні ознак, що свідчать про набуття особою особливого статусу «соц мігранта» або «сусп декласанта». Представники цієї стр-ної групи у маргінальній кл-ції визначаються, насамперед, як проміжний, перехідний «соц продукт», що може виникнути у процесі різкої зміни або аномальної втрати ними сусп-клас статусу. На відміну від цієї «класичної» схеми, можлива і зворотна послідовність декласаційної маргіналізації. Вона може відбуватися за умови, коли особа об'єктивно все ще залишається у рамках представників певного класу, але суб'єктивно повністю втрачає його ознаки. Спочатку відбувається її псих-морал декласація. Це пов'язано з тим, що хоча декласація, як прояв маргіналізації, має під собою ек базу, вона передусім є поняттям соц-псих і морал-етичним.

4 методичний підхід базується на викор-ні тих проявів межових демограф-фізіол ознак, що за певних умов або на певних етапах життя властиві особі та вирішальним чином впливають на її сусп статус та стан забезпеченості. За цим підходом до них можна віднести групи н-ня, розташовані на так званих демограф полюсах: на одному з яких знаходяться підлітки та молодь, які перебувають на утриманні батьків, або молодь, яка тільки-но розпочинає своє труд життя, а на ін — літні люди та особи похилого віку.

До фізіол ознак, що визначають відповідний стан маргінальності, можна віднести соц периферійний стан, в якому опиняються тяжко хворі особи та інваліди. Цей стан хар-зується жорстким обмеженням або повною втратою труд ф-ції людини і суттєво впливає на рівень матер забезпечення зазначеної маргінальної групи. За певних умов, передусім, коли ця сусп категорія осіб отримує злиденні доходи, ств-ється сприятливе підґрунтя для прискорення процесів їх люмпенізації, тобто набуття ними одночасно полімаргінального стану.