Переваги програмно-цільового методу

1. Дає чітке розуміння державним органам та громадськості, на що витрачаються бюджетні кошти;

2. Забезпечує прозорість бюджету та дає можливість за наслідками виконання бюджету оцінити, чи досягнуті поставлені на етапі планування цілі і чи виконані завдання;

3. Вимагає більшої дисципліни бюджетного процесу, оскільки встановлює конкретні показники результативності та відповідні показники видатків, і тим самим важче використати ці кошти на цілі, які відрізняються від початково визначених цілей.

4. Упорядковує організацію діяльності головного розпорядника щодо формування і виконання своїх „бюджетів” шляхом чіткого розмежування відповідальності між відповідальними виконавцями у його системі за реалізацію кожної бюджетної програми, а також підвищує відповідальність головного розпорядника (як органу державної влади) в цілому за дотримання відповідності всіх своїх бюджетних програм встановленій меті його діяльності, їх фінансове забезпечення та поліпшує управління бюджетними програмами;

5. Сприяє підвищенню ефективності розподілу і використання бюджетних коштів, забезпеченню пріоритетних напрямків і визначенню доцільності окремих видатків бюджету виходячи з більшої обізнаності та інформованості щодо конкретної бюджетної програми;

Дає можливість переглянути функціональну класифікацію видатків бюджету для приведення її до міжнародних стандартів та застосування виключно з метою складання зведених бюджетів, порівняння з бюджетами інших країн та для макроекономічного аналізу.

3. Виконання місцевих бюджетів за видатками. Розпис видаткової частини бюджету

Бюджетна політика органів місцевого самоврядування втілюється у життя тільки під час виконання місцевих бюджетів. Саме здійснення видаткової частини місцевих бюджетів дає змогу забезпечувати необ­хідні суспільні блага, створювати бажані об'єкти інфраструктури, реа­лізувати певні перерозподільні функції.

Під виконанням місцевого бюджету за видатками слід розуміти здійснення комплексу дій, спрямованих на реалізацію передбачених місцевим бюджетом заходів та досягнення визначених цілей у межах запланованих ресурсів.

Заплановані показники доходів та видатків набувають дещо різного значення при виконанні бюджету. Так, заплановані обсяги доходів слу­гують тільки орієнтиром для фінансової діяльності і не є обмежуваль­ними, тобто, якщо суми надходжень певного виду доходу будуть пере­вищувати заплановані, то їх зарахують до бюджету. Розраховані обсяги видатків, які містяться в затвердженому бю­джеті, є обмеженням із боку представницької влади для виконавчої на здійснення видатків і не можуть бути перевищені в жодному разі.

Прийнято виокремлювати у фінансовій площині фактичні та касові видатки бюджету.

Фактичними видатками є економічні операції, які відображають використання в ході бюджетного процесу трудових, матеріальних та фі­нансових ресурсів. Прикладами таких видатків можуть бути факт нара­хування заробітної плати працівникам бюджетних установ, списання вартості використання канцелярського приладдя.

Касове виконання видаткової частини бюджету передбачає вико­нання дій з видачі бюджетних коштів. Відповідно касовими видатками бюджету є операції щодо грошових виплат із бюджетних рахунків на ра­хунки одержувачів трансфертів, фізичних та юридичних осіб, які по­стачали бюджетним установам товари, виконували роботи та надавали послуги, а також для інших передбачених бюджетом цілей. Прикладом касових видатків бюджету можуть бути перерахування коштів бюджет­ною установою постачальникам канцелярського приладдя.

Важливим елементом бюджетної системи в цілому та процесу вико­нання бюджету зокрема є система бюджетної звітності. Вона забезпечує необхідними відомостями органи державного управління та місцевого самоврядування, що стає основою для оперативного вживання потріб­них управлінських заходів, а також є джерелом інформації про виконан­ня бюджету для громадян. Основа інформаційного забезпечення бюджет­ної системи — бюджетний облік, який є базою для формування досто­вірної бюджетної звітності, а також виконує контрольні функції.

Велику роль у процесі виконання видаткової частини місцевих бю­джетів науковці відводять системі касового виконання бюджету за ви­датками, тобто організації управління залишком бюджету та здійснен­ня виплати бюджетних коштів, їх обліку. У практиці виконання бю­джетів можуть бути застосовані три системи — банківська, казначейська та змішана. Організація виконання видаткової частини місцевого бю­джету в умовах тієї чи іншої системи значно впливає на фінансову само­стійність місцевого самоврядування.

Фаза виконання бюджетів є найдовшою серед етапів бюджетного процесу і триває весь бюджетний період, який в Україні становить один рік. Бюджетним кодексом визначено стадії виконання видаткової ча­стини бюджету.

Виконання видаткової частини місцевого бюджету розпочинається після затвердження бюджету місцевими радами зі складання розпису видатків бюджету. Розпис видаткової частини бюджету — це доку­мент, в якому визначається розподіл бюджетних асигнувань головним розпорядником бюджетних коштів за певними періодами року та категоріями бюджетної класифікації відповідно до бюджетних призначень. Бю­джетне асигнування надає повноваження розпоряднику бюджетних коштів брати бюджетні зобов'язання та здійснювати платежі щодо їх погашення. Бюджетне призначення — це повноваження, яке надане головному розпоряднику коштів рішенням про місцевий бюджет та має кількісні й часові обмеження та дає змогу надавати бюджетні асигнування.

Роботу зі складання розпису видатків бюджетів виконують фінансові органи або виконавчі органи місцевих рад. Розпис видатків місцевого бюджету складається з двох частин і річного та помісячного розпису асигнувань.

Річний розпис видатків місцевого бюджету передбачає розподіл бю­джетних асигнувань, виділених головним розпорядникам коштів для ви­конання певних програм (у випадку застосування програмно-цільового методу) або для визначених функцій відповідно до кодів економічної класифікації видатків. Розпис видаткової частини місцевого бюджету складають окремо за загальним та спеціальним фондом.

Після затвердження розпису місцевих бюджетів, але не пізніше ніж через місяць після затвердження бюджету, місцеві фінансові органи, міські, районні у містах, селищні, сільські ради або їх виконавчі органи надають до територіальних органів Державного казначейства України на паперових та електронних носіях річний розпис асигнувань місцевих бюджетів (за винятком надання кредитів з місцевих бюджетів), помісячний розпис асигнувань загального фонду місцевих бюджетів (за винятком надання кредитів з місцевих бюджетів), річний розпис витрат спеціального фонду місцевих бюджетів з розподілом за видами надходжень, помісячний розпис спеціального фонду місцевих бюджетів (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), річний розпис повернення кредитів до місцевих бюджетів та надання кредитів з місцевих бюджетів, помісячний розпис повернення кредитів до загального фонду місцевих бюджетів та надання кредитів із загального фонду місцевих бюджетів.

Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників витяги із затвердженого річного розпису асигнувань місцевих бюджетів (за винятком надання кредитів з місцевих бюджетів) та помісячного розпису асигнувань загального фонду місцевих бюджетів (за винятком надання кредитів з місцевих бюджетів), річного розпису витрат спеціального фонду місцевих бюджетів з розподілом за видами надходжень, помісячного розпису спеціального фонду місцевих бюджетів (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), річного розпису повернення кредитів до місцевих бюджетів та надання кредитів з місцевих бюджетів, помісячного розпису повернення кредитів до загального фонду місцевих бюджетів та надання кредитів із загального фонду місцевих бюджетів, які є підставою для затвердження в установленому порядку кошторисів та планів асигнувань розпорядниками, планів використання бюджетних коштів одержувачами. Головні розпорядники та розпорядники коштів нижчого рівня, які мають підвідомчі установи протягом трьох робочих днів після отримання витягу з розпису місцевих бюджетів подають органам Державного казначейства України, в яких вони обслуговуються, розподіл показників зведених кошторисів, зведення показників спеціального фонду, розподіл показників зведених планів асигнувань із загального фонду місцевих бюджетів, розподіл показників зведених планів надання кредитів із загального фонду місцевих бюджетів, розподіл показників зведених планів спеціального фонду місцевих бюджетів (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків) у розрізі розпорядників коштів нижчого рівня та одержувачів коштів відповідно до мережі на паперових та електронних носіях за формами, визначеними нормативно-правовими актами України. Органи Державного казначейства України перевіряють зазначені документи на відповідність даним мережі, обсягам виділених з початку року асигнувань, правильність застосування економічної класифікації видатків бюджету (щодо одержувачів бюджетних коштів здійснюється перевірка наявних кодів економічної класифікації видатків бюджету його статусу).

Розпорядники бюджетних коштів подають відповідним органам Державного казначейства України на паперових та електронних носіях протягом п'яти робочих днів після затвердження кошториси, плани асигнувань із загального фонду місцевих бюджетів, плани спеціального фонду місцевих бюджетів (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), плани надання кредитів із загального фонду місцевих бюджетів, зведення показників спеціального фонду кошторису.

Органи Державного казначейства України здійснюють контроль за відповідністю загальних сум, указаних у зазначених документах, сумам, зазначеним у розписі місцевих бюджетів. Після перевірки їх показники відображаються в обліку, про що на оригіналі цих документів ставиться відбиток штампа за формою згідно з додатком 3. У разі невідповідності зазначені документи повертаються розпорядникам бюджетних коштів на доопрацювання з відповідною відміткою в нижній частині документа: зазначаються причини та дата повернення, ставиться підпис відповідальної особи.

Дані розподілів показників зведених кошторисів, планів асигнувань із загального фонду місцевих бюджетів, зведених планів спеціального фонду місцевих бюджетів (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків) та зведення показників спеціального фонду місцевих бюджетів, зведених планів надання кредитів із загального фонду місцевих бюджетів обліковуються органами Державного казначейства України на відповідних рахунках, відкритих за групами рахунків позабалансового обліку, про що на документах ставиться відбиток штампа.

Доведені обсяги бюджетних асигнувань є підставою для взяття розпорядниками та одержувачами коштів бюджету бюджетних зобов'язань на здійснення видатків, передбачених відповідними місцевими бюджетами.

Кошти місцевих бюджетів, які передбачаються для одержувачів бюджетних коштів, повинні бути враховані в показниках зведеного кошторису та плану асигнувань відповідного розпорядника коштів бюджету.

У період до затвердження в установленому порядку кошторисів, планів асигнувань та планів використання бюджетних коштів (не більше одного місяця після затвердження річного розпису асигнувань та помісячного розпису асигнувань загального фонду відповідного місцевого бюджету) видатки розпорядникам і одержувачам коштів здійснюються згідно з проектами кошторисів, планів асигнувань та планів використання бюджетних коштів, засвідчених підписом керівника та головного бухгалтера установи.