- •Пояснювальна записка
- •Типова програма вибіркової навчальної дисципліни
- •Тема 1. Сутність, складові та засади організації місцевих фінансів
- •Тема 2. Фінансова політика місцевих органів влади
- •Тема 3. Місцеві бюджети як основа фінансової бази місцевих органів влади
- •Тема 4. Формування дохідної бази місцевих бюджетів
- •Тема 8. Організація фінансової діяльності підприємств місцевого господарства
- •Тема 5. Система видатків місцевих бюджетів
- •Тема 6. Фінансове вирівнювання та бюджетне регулювання
- •Тема 7. Бюджетний процес на місцевому рівні
- •Тема 9. Фінанси підприємств комунального господарства
- •Тема 10. Фінансова діяльність житлово-експлуатаційного комплексу
- •Тема 11. Управління місцевими фінансами в Україні
- •Тема 12. Світовий досвід організації місцевих фінансів
- •2. Методичні рекомендації щодо самостійного вивчення дисципліни
- •2.1.Навчально-методичне забезпечення
- •Тема 1. Сутність, складові та засади організації місцевих фінансів
- •Формування інституту місцевого самоврядування і місцеві фінанси
- •Земства і земська реформа в Росії. Ради депутатів в радянській державі. Відродження місцевого самоврядування в незалежній Україні.
- •3.Початкові форми територіальних громад. Розвиток місцевого самоврядування.
- •4. Ідейні підвалини теорії місцевого самоврядування та місцевих фінансів.
- •Основи теорії місцевих фінансів.
- •6. Сутність та роль місцевих фінансів.
- •Принципи організації місцевих фінансів.
- •Місцеві фінансові інститути.
- •9. Нормативно-правове регулювання місцевих фінансів.
- •Тема 2. Фінансова політика місцевих органів влади
- •1. Фінансова політика на місцевому рівні її зміст, структура, завдання та особливості організації.
- •2. Зовнішні та внутрішні фактори, що впливають на фінансову політику, форми та методи її реалізації.
- •Серед них можна виділити дві основні групи чинників:
- •Економічний та політичний вплив на фінансову політику органів місцевого самоврядування.
- •Політичний вплив і корупція Позитивний вплив політики
- •Негативний вплив політики
- •Корупція
- •4. Адміністративно-територіальна реформа та її вплив на реалізацію фінансової політики
- •Тема 3. Місцеві бюджети як основа фінансової бази місцевих органів влади
- •1. Етапи розвитку місцевих бюджетів України.
- •Сутність та склад місцевих податків.
- •1. Єдиний податок.
- •2. Податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.
- •Збір за місця для паркування транспортного засобу.
- •Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.
- •Туристичний збір
- •Склад дохідної бази місцевих бюджетів.
- •4. Видатки місцевих бюджетів.
- •Суспільна роль місцевих бюджетів у фінансовій системі держави.
- •Структура та принципи бюджетної системи України. Зведені бюджети.
- •Місцеві бюджети в складі бюджетної системи.
- •Контрольні питання:
- •Тема 4. Формування дохідної бази місцевих бюджетів
- •Фінансова незалежність місцевого самоврядування.
- •2. Поняття та склад фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування.
- •3. Місцеві позики та їх розвиток в Україні.
- •Роль малого підприємництва у формуванні фінансових ресурсів місцевого самоврядування.
- •Економічна природа, виникнення та практика місцевого оподаткування в Україні.
- •Проблеми реформування місцевого оподаткування.
- •Історичний досвід місцевих запозичень.
- •Контрольні питання
- •Тематика індз:
- •Тема 5. Система видатків місцевих бюджетів
- •Кошторисне планування видатків
- •Програмно-цільовий метод бюджетного планування та його переваги
- •Переваги програмно-цільового методу
- •3. Виконання місцевих бюджетів за видатками. Розпис видаткової частини бюджету
- •4. Порядок та принципи формування видаткової частини місцевих бюджетів
- •5. Нормативні методи у бюджетному плануванні
- •Видатки місцевих бюджетів. Склад і динаміка видатків
- •1) Державне управління:
- •3) Охорону здоров'я:
- •4) Соціальний захист та соціальне забезпечення:
- •5) Культуру і мистецтво:
- •6) Фізичну культуру і спорт:
- •1) Місцеву пожежну охорону;
- •2) Позашкільну освіту;
- •3) Соціальний захист та соціальне забезпечення:
- •Динаміка видатків місцевих бюджетів в Україні
- •Динаміка видатків місцевих бюджетів України у 2005–2010 рр., млн. Грн
- •Бюджетна програма та її складові. Паспорт бюджетної програми.
- •8.Переваги та недоліки банківської, казначейської та змішаної системи касового виконання видаткової частини.
- •Інвестиційна складова місцевих бюджетів.
- •Контрольні запитання:
- •Тематика індз:
- •Тема 6. Фінансове вирівнювання та бюджетне регулювання
- •1. Зміст міжбюджетних відносин та особливості їх організації.
- •2. Сутність та механізм фінансового вирівнювання.
- •3. Бюджетне регулювання, його цілі та методи.
- •4. Поняття та види бюджетних трансфертів
- •Порядок визначення обсягів дотацій вирівнювання.
- •6. Реформування міжбюджетних відносин в Україні.
- •Контрольні запитання:
- •Тематика індз:
- •Тема 7. Бюджетний процес на місцевому рівні
- •1. Зміст та структура бюджетного процесу на місцевому рівні
- •II. Розгляд та прийняття рішення про місцевий бюджет
- •III. Виконання місцевого бюджету
- •IV. Підготовка та розгляд звіту про виконання місцевого бюджету і прийняття рішення щодо нього
- •5. Учасники бюджетного процесу на місцевому рівні та їх повноваження
- •6. Забезпечення прозорості та відкритості бюджетного процесу
- •Типовий календар бюджетного процесу на місцевому рівні Бюджетний календар
- •Контрольні запитання:
- •Тематика індз:
- •Тема 8. Організація фінансової діяльності підприємств місцевого господарства
- •Склад місцевого господарства згідно чинного законодавства України
- •2. Підприємства комунальної форми власності їх фінансові ресурси.
- •3. Функціонування та фінансова діяльність підприємств комунальної власності.
- •4. Майнові права комунальної власності
- •5. Принципи корпоративного управління в галузі комунального господарства
- •6. Сучасні проблеми та напрямки реформування підприємств комунального сектору.
- •Контрольні запитання:
- •Тематика індз:
- •Тема 9. Фінанси підприємств комунального господарства
- •1. Взаємозв’язок місцевого господарства та місцевих фінансів.
- •2. Особливості функціонування та фінансова діяльність підприємств комунальної власності
- •3. Сучасні проблеми та напрямки реформування підприємств комунального сектору.
- •Класифікація витрат підприємств комунального обслуговування.
- •Фінансова діяльність та методика розрахунку тарифів транспортних
- •6. Порядок складання, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів комунальних підприємств
- •Контрольні запитання:
- •Тематика індз:
- •Тема 10. Фінансова діяльність житлово-експлуатаційного комплексу
- •1. Сутність, види та галузева структура житлово-комунального господарства.
- •Фінансова діяльність підприємств комунального обслуговування.
- •Сутність та особливості організації фінансів житлово-експлуатаційних підприємств.
- •Методика розрахунку тарифу на транспортні послуги.
- •5. Необхідність і зміст реформи житлово-комунального господарства в Україні.
- •Комунальні платежі та методи управління ними
- •Контрольні запитання:
- •Тематика індз:
- •Тема 11. Управління місцевими фінансами в Україні
- •1. Система місцевих фінансових органів в Україні. Завдання, функції та повноваження місцевих фінансових органів.
- •Органи управління місцевими фінансами в Україні.
- •3.. Казначейська система обслуговування місцевих бюджетів
- •4. Фінансовий контроль на місцевому рівні
- •Тема 12. Світовий досвід організації місцевих фінансів
- •Зміст і значення Європейської хартії місцевого самоврядування.
- •Сутність та типи бюджетного федералізму.
- •Місцеве оподаткування в зарубіжних країнах.
- •Суть, мета та принципи фінансового вирівнювання за кордоном.
- •Місцеві позабюджетні фонди в зарубіжних країнах.
- •7. Місцеві позики за кордоном.
- •Контрольні питання
- •2.2. Практичні завдання з типовими розв’язками Завдання 1
- •Завдання 2
- •Завдання 3
- •Завдання 4
- •Розв’язок: Визначимо суму фізичного зносу по кожному конструктивному елементу житлової будуівлі:
- •Загальна сума зносу: 910,00 тис. Грн., що становить 21,9% від відновлювальної вартості житлового будинку. Завдання 5
- •Розв’язок:
- •Завдання 6
- •Розв’язок:
- •Завдання 7
- •Розв’язок: Доходи від квартплати у будинках не обладнаних ліфтами:
- •Доходи від квартплати у будинках обладнаних ліфтами:
- •Завдання 8
- •Критерії оцінювання семінарських та практичних занять
- •Критерії оцінювання індивідуального навчально-дослідного завдання
- •Критерії оцінки навчальних досягнень студентів при проведенні модульного контролю
- •Критерії оцінювання навчальних досягнень студентів під час проведення підсумкового контролю
- •Перелік питань для підсумкового контролю
- •Основні терміни
- •Список рекомендованої літератури Основна
- •Власюк н.І., Мединська т.В., Мельник м.І. Місцеві фінанси: Навч. Пос./н.І. Власюк, т.В. Мединська, м.І. Мельник.-к.: Алерта,2011.-328 с.
- •Сунцова о.О. Місцеві фінанси: навч.Посіб. – к.: цул,2010.-488.
- •Кириленко о.П. Місцеві фінанси: Підручник. – к.: Знання, 2006. – 677 с.
- •Додаткова
- •Ресурси
Сутність та особливості організації фінансів житлово-експлуатаційних підприємств.
Основні фонди житлового господарства — це будівлі, споруди як житлового, так і нежитлового призначення (житлові будинки, будівлі котелень, господарські споруди та ін.), і відповідне устаткування (обладнання для регулювання й обслуговування внутрішньобудинкових мереж і пристроїв, прибиральні машини тощо). При цьому житлові будинки становлять більше ніж 90 % усіх основних фондів галузі, тобто основою житлового господарства є житловий фонд.
Житловий фонд — сукупність усіх видів і категорій житла — житлових будинків, квартир (частин житлових будинків чи квартир), інших приміщень, призначених і придатних для постійного проживання у них, а також для використання у встановленому порядку як службових житлових приміщень та гуртожитків.
Житловий фонд України — цінне національне надбання, створене у результаті поєднання та використання колосальних фінансових, матеріальних ресурсів і праці багатьох поколінь людей, яке становить майже 25 % вартості основних засобів країни.
Відповідно до Закону України "Про власність" житловий фонд можна поділити на складові за формою власності та за функціональним призначенням.
Відповідно до ст. 14 проекту Житлового кодексу органи місцевого самоврядування повинні здійснювати такі основні повноваження у житловій сфері:
1) сприяти розвитку житлового будівництва за рахунок усіх джерел фінансування, забезпечувати комплексний розвиток житлово-комунального господарства і розвиток ринку житлово-комунальних послуг і житла;
2) здійснювати управління комунальним житловим фондом і житловим фондом соціального призначення, організовувати їх належне обслуговування і ремонт, упорядкування та утримання прибудинкових територій;
3) визначати суб'єкта, який надає житлові та комунальні послуги, уживати заходи щодо забезпечення збереження житлового фонду незалежно від форми власності;
4) встановлювати величину плати за житло, а також норми споживання та якості житлово-комунальних послуг, здійснювати контроль за їх додержанням;
5) приймати рішення про переведення житлових приміщень у нежитлові, і навпаки, проведення реконструкції житла, його капітального ремонту та знесення непридатних для проживання житлових будинків;
6) вести облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, приймати рішення про надання їм житла з комунального житлового фонду та житлового фонду соціального призначення;
7) сприяти створенню об'єднань співвласників багатоквартирних житлових будинків, об'єднань власників житла;
8) організовувати продаж квартир, що перебувають у комунальній власності, у тому числі в будинках, збудованих та реконструйованих за рахунок коштів місцевого бюджету;
9) створювати за рахунок коштів місцевих бюджетів, інших джерел фінансування фонд житла соціального призначення та здійснювати контроль за використанням соціального житла за призначенням;
10) здійснювати облік наявного житлового фонду всіх видів і категорій;
11) сприяти створенню умов для забезпечення конкуренції підприємств та організацій, що надають послуги з утримання будинків та прибудинкових територій тощо.
У процесі експлуатації житлові будинки, їх конструктивні компоненти та інженерно-технічне устаткування зазнають великого впливу природно-кліматичних умов (різкі коливання температури, вивітрювання, атмосферні опади, осідання ґрунту, розмивання ґрунтовими водами тощо) та діяльності самої людини.
Під фізичним зносом будівлі, її конструктивних елементів та інженерного обладнання розуміють поступову втрату ними своїх початкових експлуатаційних кондицій і якостей: зниження міцності, стійкості, тепло- і звукоізольованості, погіршення водо- і повітропроникності, зростання ступеня корозійного ураження і т. ін.
Для розрахунку фізичного зносу будівель (споруд) використовуються два методи: експертний і за укрупненою оцінкою технічного стану об'єкта.
Суть експертного методу полягає в тому, що величина зносу житлового будинку в цілому визначається як сума значень зносу окремих його конструкцій і систем інженерного обладнання на основі оцінок інженера-експерта. Можливі два варіанти застосування описаного методу. Згідно з першим для обчислення загальної величини фізичного зносу експерт визначає коефіцієнт зносу за кожним компонентом об'єкта, перемножує їх на встановлену повну вартість відновлення (заміщення) відповідного елемента і підсумовує отримані значення, тобто використовується формула
де Ф3об — нагромаджений фізичний знос об'єкта житлового фонду у грошовому вираженні, грн.;
n — кількість конструктивних елементів, з яких складається об'єкт;
Кі — коефіцієнт зносу і-го конструктивного елемента;
Ві — повна вартість відновлення і-го конструктивного елемента об'єкта житлового фонду.
Менш трудомістким, але й досить приблизним є метод визначення фізичного зносу за укрупненою оцінкою технічного стану житлового будинку, який передбачає використання з цією метою оціночних шкал, розроблених науково-дослідними установами на основі емпіричних даних (табл. 9.1). Невисока точність оцінювання таким способом зумовлена тим, що вона базується на суб'єктивних враженнях експерта щодо технічного стану об'єкта житлового фонду після його візуального обслідування за допомогою найпростіших пристосувань (рівня, метра, підвісу, молотка, металевої лінійки тощо).
Аналогічно до будь-яких інших основних засобів, житлові будинки зазнають і морального зносу, який має особливості прояву в житловій сфері. Так, перший вид морального зносу основних фондів, суть якого зводиться до зниження їх первісної (або відновлюваної) вартості внаслідок створення у результаті науково-технічного прогресу досконаліших і ефективніших за продуктивністю засобів праці, в сучасному житловому господарстві практично не проявляється. Моральний знос другого порядку виявляється у невідповідності раніше споруджених житлових будинків за своїми об'ємно-планувальними, санітарно-гігієнічними, економічними й естетичними показниками та загальним рівнем благоустрою сучасним експлуатаційним вимогам і зростаючим потребам споживачів.
Спосіб визначення рівня морального зносу об'єктів житлового фонду аналогічний описаному вище методу визначення фізичного зносу за укрупненими показниками оцінки технічного стану. Тобто оцінка морального зносу житлових будинків є досить суб'єктивною і приблизною та базується також на розроблених відповідних оцінних шкалах.
Обсяг житлового фонду, який планується ввести у плановому періоді (ЖФпл), обчислюється за формулою
де Пжпкп — потреба у житловій площі на кінець планового періоду за всіма джерелами фінансування;
Нжпп — наявна житлова площа на початок планового періоду;
Вж — втрати загальної площі в житлових будинках внаслідок старіння, зносу і реконструкції житлових будівель.
Повний фізичний знос житлової будівлі передбачає повне відновлення її конструктивних компонентів шляхом капітального будівництва нового житла.
Для компенсації часткового фізичного зносу проводиться капітальний і поточний ремонт. Водночас без нового будівництва моральний знос може бути усунений лише частково в результаті здійснення реконструкції житлової забудови або ремонтних робіт капітального характеру.
Планування видатків місцевих бюджетів на утримання житлового господарства має певні особливості. Воно розпочинається з визначення грошових надходжень і доходів цих підприємств, що, як правило, є меншими за видатки. У житловому господарстві визначаються доходи за всіма джерелами надходжень:
— квартирна плата;
— орендна плата за нежитлові приміщення;
— цільові збори за комунальні послуги;
— внески орендаторів на покриття експлуатаційних витрат з утримання та обслуговування житлового фонду;
— інші доходи.
Основним джерелом доходів житлово-експлуатаційних підприємств є квартирна плата. При фінансовому плануванні грошових надходжень від квартирної плати може використовуватися два методи: укрупнений і поквартирного розрахунку. При першому способі загальна сума планових надходжень від квартплати розраховується як добуток розміру середньорічної житлової площі і середньої ставки плати за 1 кв. м.
Розмір середньорічної оплачуваної житлової площі (Ж) у плановому році обчислюється за формулою
де П — розмір житлової площі на початок року;
В — розмір житлової площі, яка вводиться в дію;
Н — розмір житлової площі, яка вибуває з експлуатації;
М — кількість місяців функціонування житлової площі за рік, яка обчислюється починаючи з 1 числа місяця, наступного за місяцем її введення в експлуатацію (аналогічний підхід застосовується і при розрахунку терміну використання житлової площі, що вибуває);
12 — кількість місяців у році.
Розрахунок середньої ставки квартирної плати за 1 кв. м житлової площі (середньорічного тарифу) проводиться шляхом ділення загальної суми отриманої квартирної плати на середньорічний розмір експлуатованої житлової площі на основі звітних даних за попередній рік.
Порівняно з укрупненим поквартирний метод розрахунку планових доходів від квартплати є набагато точнішим, але дуже трудомістким. При його застосуванні у планово-фінансових розрахунках необхідно враховувати прогнозовану суму заборгованості споживачів за квартирною платою.
Відповідно до цього Порядку величина тарифів (загальних нормативних витрат) на послуги з утримання житлових будівель і прилеглих до них територій визначається за кожним будинком окремо залежно від кількісних показників фактичного надання послуг з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій згідно з типовим переліком послуг.
Величина тарифів залежить від видів послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, до них належать:
— прибирання сходових кліток;
— прибирання прибудинкової території;
— вивезення та утилізація твердих побутових і негабаритних відходів;
— прибирання підвалів, технічних поверхів та покрівель;
— технічне обслуговування ліфтів;
— обслуговування систем диспетчеризації;
— технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем тепло-, водопостачання, водовідведення і зливової каналізації;
— дератизація;
— обслуговування димовентиляційних каналів;
— технічне обслуговування систем протипожежної автоматики й димовидалення;
— технічне обслуговування побутових електроплит;
— поточний ремонт конструктивних елементів, інженерних систем і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього благоустрою, розташованих на прибудинковій території;
— ремонт обладнання спортивних майданчиків;
— ремонт обладнання дитячих майданчиків;
— ремонт обладнання господарських майданчиків;
— поливання дворів, клумб і газонів;
— підготовка житлових будинків до експлуатації в осінньо-зимовий період;
— прибирання та вивезення снігу;
— експлуатація номерних знаків будинків;
— очищення дворових туалетів та приямків;
— освітлення місць загального користування, підвалів, підкачування води;
— енергопостачання для ліфтів;
— очищення неканалізаційних люків;
— періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки) квартирних засобів обліку води та теплової енергії;
— інші прямі витрати.
Розмір тарифу квартирної плати обчислюється як сума попередньо розрахованих його складових — нормативних витрат у розрахунку на 1 кв. м загальної площі квартир житлового будинку за кожним видом перелічених вище послуг.
Житлово-експлуатаційні організації можуть здавати в оренду нежитлові приміщення торговим, постачальницько-збутовим, промисловим та іншим підприємствам. Планова сума орендної плати за нежитлові приміщення обчислюється двома способами:
1) на основі діючих ставок і середньорічної нежитлової площі, яка здається в оренду;
2) шляхом прямого підрахунку за кожним орендованим нежитловим приміщенням (підсумовуванням величини орендної плати, зафіксованої у відповідних договорах між підприємством житлового господарства та орендарем).
Цільові збори житлово-експлуатаційних організацій — це платежі орендарів нежитлових приміщень та квартиронаймачів за центральне опалення та різноманітні комунальні послуги (водо-, тепло-, електропостачання, каналізаційне відведення стічних вод, користування колективними телеантенами тощо), які сплачуються понад квартирну й орендну плату, відповідно у випадку, коли розрахунки за вказані послуги з підприємствами комунального обслуговування проводяться через житлово-експлуатаційну організацію.
Окрім цільових зборів за опалення і комунальні послуги, орендарі нежитлових приміщень сплачують внески на покриття експлуатаційних витрат житлового господарства. Обсяг частини загальних для житлової організації витрат на управління, експлуатацію і поточний ремонт житлового фонду, у відшкодуванні якої зобов'язані брати участь орендатори (сума зборів з орендаторів — Зор ), розраховується за допомогою формули
де Вз — загальні витрати на експлуатацію житлового фонду за рік, грн.;
Вкр — річні витрати на капітальний ремонт і реконструкцію житлового фонду, грн.;
Пж — середньорічна експлуатована житлова площа, кв. м;
Пн — середньорічна орендована нежитлова площа, кв. м.
Розрахована сума витрат, яка підлягає відшкодуванню за рахунок орендарів нежитлових приміщень, розподіляється між ними пропорційно до займаної площі, зазначеної в договорах на оренду. Орендарі щомісячно сплачують збори на компенсацію експлуатаційних витрат на поточний рахунок або в касу житлової організації відповідно до встановлених термінів.
До інших доходів підприємств житлового господарства належать:
— орендна плата за житлові приміщення;
— виручка від реалізації майна, макулатури і металобрухту;
— доходи від надання різноманітних послуг населенню і стороннім організаціям (утримання будинків і прилеглих територій, які перебувають у власності житлово-будівельних кооперативів та належать приватним власникам, ремонт квартир на замовлення населення та ін.);
— вартість оприбуткованих матеріалів від демонтажу нежитлових будівель, які використовуються при поточному ремонті;
— пеня за прострочку квартирної й орендної плати та різні неустойки;
— дотації з місцевих бюджетів та отримані субсидії тощо.
