8.Переваги та недоліки банківської, казначейської та змішаної системи касового виконання видаткової частини.

Як видно з наведених рисунків, системи касового виконання бюдже­ту мають істотні відмінності. Наприклад, рівень фінансової автономії учасників виконання місцевого бюджету за видатками найвищий у разі застосування банківської системи виконання, адже після перерахуван­ня коштів на рахунок бюджетної установи її дії є самостійними. В умовах казначейської та змішаної системи, для того щоб здійснити видатки, бюджетна установа має здійснити певні заходи — представити кошториси, підтверджувальні документи. Однак, з іншого боку, такі склад­ності можуть бути запорукою цільового використання бюджетних кош­тів і сприяти ефективному їх використанню. Вибираючи казначейську систему касового виконання місцевих бюджетів, перш за все потрібно вирішувати питання, на якому рівні влади створюється казначейство.

Теоретично місцеві бюджети можуть перебувати на обслуговуванні як у Державному казначействі, яке має статус центрального органу вико­навчої влади, так і в муніципальних казначействах, утворених органа­ми самоврядування. Звичайно, ступінь фінансової автономії місцевого самоврядування істотно знижується у випадку обслуговування місце­вих бюджетів національним казначейством, проте організація муніци­пального казначейства потребує значних бюджетних інвестицій і по­дальших видатків місцевого бюджету на його утримання.

В Україні місцеві бюджети перебувають на обслуговуванні Держав­ного казначейства. Запровадження казначейського обслуговування в Україні справило певний позитивний вплив на виконання видаткової частини бюджетів: підвищився рівень фінансової дисципліни органів місцевого самоврядування; оперативнішою та достовірнішою стала фі­нансова звітність про виконання бюджетів; органи самоврядування отри­мали можливість здійснювати безпроцентні позики за рахунок ресурсів Державного казначейства. Попри певні позитивні моменти, системним недоліком існуючої моделі виконання місцевих бюджетів залишається наявність у Державного казначейства повноважень ухвалювати норма­тивні документи, які регламентують процес виконання місцевих бю­джетів. Це призводить до асиметричного розподілу прав та обов'язків між органами місцевого самоврядування і казначейством. Багато труд­нощів спричиняє схема здійснення видатків місцевих бюджетів, яка знижує фінансову оперативність розпорядників бюджетних коштів.

8. Інвестиційна складова місцевих бюджетів.

Поставлена в Україні мета — формування інвестиційно-інноваційної моделі розвитку — потребує відповідних фінансових ресурсів, серед яких центральне місце займають бюджетні кошти. Необхідність здійснення інвестиційних видатків за рахунок коштів бюджетів усіх рівнів зумов­лена такими моментами:

— держава й органи місцевого самоврядування надають певні суспільні послуги населенню, а для цього потрібна відповідна матеріальна база;

— окремі категорії інвестицій є збитковими для приватних інвесто­рів, але необхідні для населення, і тому їх фінансування бере на себе держава;

— здійснення інвестицій у прибуткові державні та комунальні об'єкти — реальна можливість залучення до бюджетів додаткових ресурсів.

Якщо звернутися до структури джерел фінансування сукупних ін­вестицій в Україні, то можна зауважити все-таки істотне переважання власних коштів суб'єктів господарювання, які становлять 2/3; на дер­жавний бюджет припадає лише 7 %, місцеві бюджети — 4 %. Але саме головне це те, що нині сформувалася потреба збільшення інвес­тиційної складової бюджету, всемірного нарощування капітальних вкла­день як важливого фактору економічного зростання.

Рівень суспільних інвестицій має безпосередній вплив на економічне зростання.В Україні є великий потенціал економічного зростання саме за раху­нок інвестування коштів у соціальну сферу. Нині показники якості жит­тя перебувають на дуже низькому рівні, тому ефективність капітало­вкладень у розвиток охорони здоров'я, освіти, культури буде високою і матиме значний вплив на розвиток економіки загалом.

Щодо місцевих бюджетів, то обсяг їх капітальних видатків протягом минулих років також значно зріс. За останні п'ять років капітальні ви­датки збільшилися майже у чотири рази. Така позитивна динаміка зу­мовлена виходом економіки з кризового стану, збільшенням загальних обсягів місцевих бюджетів та великою потребою у капітальних вкла­деннях, зумовленою низьким рівнем реалізації інвестиційних проектів у попередні роки. Частка інвестиційних видатків у сукупних видатках місцевих бю­джетів в Україні у 2006 р. становила 18,3 %, що порівняно з країнами Європейського Союзу є одним з найвищих показників. Органи місцево­го самоврядування в Україні витрачають на капітальні вкладення знач­но більшу частину бюджетних коштів, ніж окремі розвинуті країни Єв­ропи, наприклад, Данія - 3 % , Німеччина й Австрія - 5 %.

Аналіз сучасної практики свідчить, що найбільшими недоліками про­цесу планування капітальних видатків місцевих бюджетів є:

• неузгодженість у багатьох випадках капітальних видатків з планом соціально-економічного розвитку регіону;

• ігнорування пріоритетів розвитку місцевого господарства;

• планування значної частини капітальних видатків поза бюджетом розвитку;

• відсутність: повної інформації про стан основних фондів комуналь­ної власності; середньотермінового бюджетного планування; конкурс­них процедур відбору найпривабливіших інвестиційних проектів; оці­нювання соціально-економічної ефективності інвестиційних проектів.

Згідно з чинним законодавством інвестиційні видатки місцевих бю­джетів мають зосереджуватись у бюджетах розвитку.

Питання формування і використання бюджетів розвитку були конк­ретизовані у Бюджетному кодексі України, де зазначено, що бюджет розвитку місцевих бюджетів є складовою спеціального фонду місцевих бюджетів; його надходження утворюються за рахунок:

1. Коштів від відчуження майна, яке перебуває у комунальній влас­ності, у тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення;

2. Надходжень дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) госпо­дарських товариств, що перебувають у власності територіальної громади;

3. Коштів від повернення позик, які надавалися з місцевого бюдже­ту, та відсотків, сплачених за користування позиками;

4. Коштів, що передаються з іншої частини місцевого бюджету;

5. Запозичень, які здійснюють місцеві ради;

6. Субвенцій з інших бюджетів на виконання інвестиційних проектів.

Напрями витрачання коштів бюджету розвитку в Бюджетному ко­дексі визначено так:

1. Погашення основної суми боргу Автономної Республіки Крим і міс­цевого самоврядування;

2. Капітальні вкладення;

3. Внески у статутні фонди суб'єктів підприємницької діяльності.

Отже, в основу процесу формування і використання бюджетів роз­витку місцевих бюджетів закладено інвестиційну спрямованість, що створює можливості їх використання для вирішення першочергових проблем розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

Суттєво підвищити роль бюджетну розвитку місцевих бюджетів можна за рахунок:

• розширення переліку дохідних джерел бюджету розвитку;

• всебічного розвитку системи місцевих запозичень;

• більш ефективного управління об'єктами комунальної власності;

• розвитку нових форм господарювання у комунальному секторі;

• удосконалення приватизаційних процедур комунальної власності з метою запобігання продажу об'єктів за заниженими цінами;

• стимулювання збільшення власних доходів місцевих бюджетів;

• розподілу інвестиційних субвенцій, які надаються місцевим бю­джетам, на принципах справедливості й прозорості.

Сьогодні бюджети (як державний, так і місцеві) практично не беруть участі в економічному зростанні та інвес­туванні в основний капітал. Бюджети розвитку не стали дієвим інстру­ментом здійснення цих процесів. Спостерігається значна диференціація інвестиційних видатків у територіальному аспекті. У зв'язку з цим в Україні слід відновити відтворювальну функцію бюджету, а отже, піднести роль його інвестиційної складової. Така мета повністю відповідає стратегічним цілям держави. Зрозуміло, що при цьому не можна завдавати шкоди задоволенню соціальних потреб насе­лення. Адже забезпечення економічного зростання, а водночас — по­кращання умов життя, можливе лише за умови підвищення інвестицій­ної активності.