15.Офіційні звернення.

Ділові та дипломатичні контакти, спілкування на наукових і культурних заходах - конференціях, виставках, концертах - відбуваються в обстановці, яка, природно, відрізняється від повсякденної. Тому для таких ситуацій існують особливі правила мовного етикету, що стосуються, в тому числі, використання звернень. Між традиціями, що склалися в різних країнах, можуть існувати значні відмінності, хоча слова, аналогічні російським «пані» і «пан», є практично у всіх мовах. Проте в нашій країні фактично існують два варіанти офіційного звернення, оскільки прізвища людини можуть передувати або слова «пан» і «пані», або титул, звання або найменування посади. Прізвище може і не називатися: «пан декан», «пані міністр». У Німеччині, наприклад, прийнята інша форма звертання, що поєднує всі ці компоненти: «пан директор Шмідт», «пані професор Бергер». У Великобританії навіть високих державних осіб допустимо називати за прізвищем: «місіс Тетчер», «містер Блер». Втім, необхідно зауважити, що просто звернення «містер» або «міс» вважається вельми неввічливим і навіть образливим, на зразок російського «ей, ти».

В офіційному спілкуванні від вибору тієї чи іншої форми звернення може залежати престиж країни або успіх у бізнесі, тому всі тонкощі регламентує дипломатичний протокол. У країнах, де існує монархія, до титулованим особам прийнято звертатися без згадування імені та прізвища: Ваша Величність, Ваша Високість, ваше сіятельство і так далі. Те ж саме відноситься і до осіб духовного звання. Наприклад, в Росії до митрополита в усній та письмовій формі слід звертатися «Ваше Високопреосвященство», а тих, хто стоїть в церковній ієрархії не настільки високо, цілком припустимо називати по посаді: «отець архімандрит», «мати ігуменя». Не вважаються прийнятими звернення з використанням слів «пан» або «пані», що цілком звичайно в Європі - «пане абат», «пан пастор» і так далі. Людей, що належать до дворянського стану, зазвичай називають, згадуючи титул. Для сучасної Росії це правило не так вже актуально, проте його недотримання в деяких країнах може бути сприйняте як образа.

Особливі форми звернення наказує також військовий етикет. І тут існують свої відмінності між тим, що прийнято в нашій країні і за кордоном. У російській армії збереглася традиція радянського часу, що всі військовослужбовці, від генерала до рядового, можуть звертатися один до одного, використовуючи слово «товариш», що аж ніяк не є порушенням субординації. В інших країнах такої практики не існує. Як правило, офіцерів називають за званням: «пан полковник», «пан лейтенант», а молодших чинів за прізвищем, що, втім, прийнято і в Росії: «рядовий Іванов», «сержант Миколаїв».

Взагалі ж, вживаючи титули, звання і посади, слід дотримуватись певної обережності, адже є люди, які не люблять афішувати своє суспільне становище. Крім того, завжди необхідно враховувати ситуацію: наприклад, у приватній бесіді, навіть на офіційному прийомі навряд чи варто звертатися до людини зі згадуванням його посади, титулу чи наукового звання.