- •1. Київський університет у період української революції (1917-1919).
- •2. Розформування університету на окремі вищі навчальні заклади (1920-1933).
- •3. Київський університет післявоєнного періоду (1944-1991)
- •4. Становлення Київського університету імені Тараса Шевченка як центрального вищого навчального закладу в незалежній Україні
- •5. Утворення і розвиток факультету (інституту) міжнародних відносин у Київському університеті імені т.Г.Шевченка за радянської доби.
- •6. Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка як головний навчально-методичний центр з підготовки фахівців-міжнародників у незалежній Україні.
- •7. Поняття та різновиди офіційно-ділового стилю
- •8. Імідж ділової людини та його складові
- •1. Значення зовнішнього вигляду у створенні іміджу професіонала
- •2. Основні вимоги до одягу ділової людини
- •3. Принципи та критерії підбору ділового гардеробу
- •4. Одяг бізнесмена у неформальних робочих ситуаціях
- •9. Зовнішній вигляд дипломата, політика, ділової людини
- •10. Загальні вимоги до ділового стилю для жінок
- •11. Принципи ділового етикету
- •12. Загальні норми поведінки в унів., в оф. Установах та під час оф. Заходів
- •13.Мовна культура як складова культури ділового спілкування
- •14.Правила та види вітань за нормами ділового етикету
- •15.Офіційні звернення.
- •16. Офіційні форми рекомендування, представлення за принципами ділового етикету
- •17.Країнознавство як сукупність міжгалузевих наукових досліджень країн і регіонів
- •18.Об'єкт і предмет країнознавства
- •19. Множинність предметів країнознавства. Комплексне країнознавство
- •20. Предмет країнознавства в галузі знань "міжнародні відносини"
- •21.Еволюція країнознавчих теорій і вчень
- •22.Зарубіжні національні країнознавчі школи
- •23.Країнознавство та країнознавчі школи в Україні
- •24.Типології та класифікації у країнознавстві
- •25.Історико-географічні регіони світу
- •27.Етнокультурні регіони світу
- •28.Духовно-релігійні регіони світу
- •29.Формування сучасної політичної карти світу
- •30. Основні лінії впливу геополітичного чинника на міжнародні відносини
- •31. Цільові та комплексні країнознавчі дослідження
- •32. Джерела інформації для країнознавчого дослідження
- •33.Географічне і політико-географічне положення країни як чинник її зовнішньої політики
- •34. Методами країнознавчого дослідження є:
- •35. Природні умови і ресурси як чинник зовнішньополітичних інтересів країни
- •36. Місце історичної компоненти в комплексному країнознавстві
- •37. Рівень економічного розвитку та структура господарства як чинники зовнішньої політики держави
- •38. Геоекономічні чинники в міжнародних відносинах
- •39. Характер політичної організації суспільства як чинник зовнішньої політики держави
- •41.Геокультурологія та геокультурне середовище країни чи регіону
- •1. Культура й географічні образи
- •2. Геокультурні образи
- •3. Геокультурні образи й цивілізаційні границі
- •4. Структура геокультурного простору: приклад Візантії
- •5. Геокультура й образно-географічна картина світу
- •6. Використані терміни
- •Геокультура
- •42.Етнічний склад населення та міжетнічні відносини як чинники зовнішньої політики держави.
- •1. Поняття етнонаціональної політики
- •2. Етнонаціональні відносини та проблеми національної політики.
- •43.Геоетнологія та геоетнологічне середовище країни чи регіону
- •44. Проблеми міграції населення як чинники міжнародних відносин
- •1. Збільшення масштабів міжнародної міграції
- •2. Розширення географії міжнародних міграцій
- •3. Якісні зміни структури міграційних потоків
- •4. Фемінізація міграційних потоків
- •5. Неухильне зростання і структурна нездоланність нелегальної імміграції
- •6. Зростання масштабів і розширення географії вимушених міграцій
- •7. Збільшення значущості міжнародної міграції населення в демографічному розвитку світу
- •45. Релігієзнавство як складова комплексного країнознавства
- •46. Георелігієзнавство та георелігійне середовище країни чи регіону
- •47.Аналітико-прогностичні можливості країнознавства
- •48. Аналітична довідка міжнародника-експерта з країни або регіону
38. Геоекономічні чинники в міжнародних відносинах
В останні роки в українській науковій, суспільно-політичній літературі став широко використовуватись термін «геоекономічна політика». Під цим терміном розуміють комплекс дій, спрямованих на налагодження вигідних міжнародних торговельно-коопераційних зв’язків, оптимізацію умов міжнародної економічної інтеграції країни.
Тому, у країнознавстві дати об'єктивну економіко-географічну оцінку країні можна, лише розуміючи її роль і місце у світовому господарстві. Соціально-економічне процвітання чи, навпаки, занепад країни у сучасному світі ще більше залежать від її місця у світовому розподілі праці, від джерел і структури нагромадження капіталів, а також від значущості її думки при ухваленні рішень геоекономічного (світогосподарського) характеру.
Побудова динамічної та інтегрованої в сучасні міжнародні структури держави, успішне просування її шляхом реформ, неможливі без урахування геополітичних, геоекономічних чинників як у регіоні, так і всередині цієї держави.
Сучасне світове господарство - це система, яка перебуває в постійному русі від одного стійкого стану до іншого. Для сучасної геоекономічної моделі світу характерні постійні порушення рівноваги світового господарства, тобто пошук ефективніших технологій і способів виробництва, які дають змогу поліпшувати умови життя людей.
Основними геоекономічними чинниками в сучасному світовому господарстві є:
на світовий ринок помітно впливають транснаціональні корпорації (ТНК), яких налічується зараз понад 50 тис.( через ТНК, які утворюють альянси, світовий ринок стає більш регульованим); Цей чинник по праву вважають одним із найвпливовіших, адже глобальна діяльність ТНК змінює навіть самі методи економічної експансії. Головна зміна полягає в тому, що у світовому господарстві швидше зростає не обмін результатами праці, а спільне виробництво шляхом кооперування, взаємопроникнення (у формах альянсів, спільного збуту тощо).
міжнародний поділ праці (дозволяє здійснювати обмін трудовими ресурсами, а також визначає головну геоекономічну орієнтацію держави на зовнішньому ринку);
науково-технічний прогрес і актуальна у наш час науково-технічна революція (лише ще раз підтверджує безперервну динаміку світового господарства);
характер експорту/імпорту держав та їх геоекономічна орієнтація (візьмемо простий приклад : про характер української торгівлі в рамках СНД свідчить її структура. Так, третину українських закупівель у Росії становить газ, більше однієї п’ятої — нафта і нафтопродукти. Предметом закупівлі у другого за значенням зовнішньоторговельного партнера України в СНД — Туркменістану — майже виключно є газ. Власне, можна сказати, що на сьогодні основним зовнішньоторговельним вектором для України автоматично стає постачання вуглеводневих енергоносіїв);
Слід зазначити й таку тенденцію, як те, що світовий ринок пропонує дедалі більше товарів усе вищої якості щоразу за меншу ціну. Це означає, що на світовому ринку відбувається відбір ефективних моделей економічного розвитку.
Отже, економісти довели, що світова економічна система має власні якості та чинники, які впливають на соціально-економічний розвиток і територіальну організацію країн. А мати комплексне уявлення про окрему державу, визначати її основні пріоритети у міжнародних відносинах неможливо без урахування основних геоекономічних чинників ведення зовнішньої політики і кооперації країни в межах світового господарства як в регіоні, так і в загальній цілісній картині.
