38. Геоекономічні чинники в міжнародних відносинах

В останні роки в українській науковій, суспільно-політичній літературі став широко використовуватись термін «геоекономічна політика». Під цим терміном розуміють комплекс дій, спрямованих на налагодження вигідних міжнародних торговельно-коопераційних зв’язків, оптимізацію умов міжнародної економічної інтеграції країни.

Тому, у країнознавстві дати об'єктивну економіко-географічну оцінку країні можна, лише розуміючи її роль і місце у світовому господарстві. Соціально-економічне процвітання чи, навпаки, занепад країни у сучасному світі ще більше залежать від її місця у світовому розподілі праці, від джерел і структури нагромадження капіталів, а також від значущості її думки при ухваленні рішень геоекономічного (світогосподарського) характеру.

Побудова динамічної та інтегрованої в сучасні міжнародні структури держави, успішне просування її шляхом реформ, неможливі без урахування геополітичних, геоекономічних чинників як у регіоні, так і всередині цієї держави.

Сучасне світове господарство - це система, яка перебуває в постійному русі від одного стійкого стану до іншого. Для сучасної геоекономічної моделі світу характерні постійні порушення рівноваги світового господарства, тобто пошук ефективніших технологій і способів виробництва, які дають змогу поліпшувати умови життя людей.

Основними геоекономічними чинниками в сучасному світовому господарстві є:

на світовий ринок помітно впливають транснаціональні корпорації (ТНК), яких налічується зараз понад 50 тис.( через ТНК, які утворюють альянси, світовий ринок стає більш регульованим); Цей чинник по праву вважають одним із найвпливовіших, адже глобальна діяльність ТНК змінює навіть самі методи економічної експансії. Головна зміна полягає в тому, що у світовому господарстві швидше зростає не обмін результатами праці, а спільне виробництво шляхом кооперування, взаємопроникнення (у формах альянсів, спільного збуту тощо).

міжнародний поділ праці (дозволяє здійснювати обмін трудовими ресурсами, а також визначає головну геоекономічну орієнтацію держави на зовнішньому ринку);

науково-технічний прогрес і актуальна у наш час науково-технічна революція (лише ще раз підтверджує безперервну динаміку світового господарства);

характер експорту/імпорту держав та їх геоекономічна орієнтація (візьмемо простий приклад : про характер української торгівлі в рамках СНД свідчить її структура. Так, третину українських закупівель у Росії становить газ, більше однієї п’ятої — нафта і нафтопродукти. Предметом закупівлі у другого за значенням зовнішньоторговельного партнера України в СНД — Туркменістану — майже виключно є газ. Власне, можна сказати, що на сьогодні основним зовнішньоторговельним вектором для України автоматично стає постачання вуглеводневих енергоносіїв);

Слід зазначити й таку тенденцію, як те, що світовий ринок пропонує дедалі більше товарів усе вищої якості щоразу за меншу ціну. Це означає, що на світовому ринку відбувається відбір ефективних моделей економічного розвитку.

Отже, економісти довели, що світова економічна система має власні якості та чинники, які впливають на соціально-економічний розвиток і територіальну організацію країн. А мати комплексне уявлення про окрему державу, визначати її основні пріоритети у міжнародних відносинах неможливо без урахування основних геоекономічних чинників ведення зовнішньої політики і кооперації країни в межах світового господарства як в регіоні, так і в загальній цілісній картині.