- •1. Київський університет у період української революції (1917-1919).
- •2. Розформування університету на окремі вищі навчальні заклади (1920-1933).
- •3. Київський університет післявоєнного періоду (1944-1991)
- •4. Становлення Київського університету імені Тараса Шевченка як центрального вищого навчального закладу в незалежній Україні
- •5. Утворення і розвиток факультету (інституту) міжнародних відносин у Київському університеті імені т.Г.Шевченка за радянської доби.
- •6. Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка як головний навчально-методичний центр з підготовки фахівців-міжнародників у незалежній Україні.
- •7. Поняття та різновиди офіційно-ділового стилю
- •8. Імідж ділової людини та його складові
- •1. Значення зовнішнього вигляду у створенні іміджу професіонала
- •2. Основні вимоги до одягу ділової людини
- •3. Принципи та критерії підбору ділового гардеробу
- •4. Одяг бізнесмена у неформальних робочих ситуаціях
- •9. Зовнішній вигляд дипломата, політика, ділової людини
- •10. Загальні вимоги до ділового стилю для жінок
- •11. Принципи ділового етикету
- •12. Загальні норми поведінки в унів., в оф. Установах та під час оф. Заходів
- •13.Мовна культура як складова культури ділового спілкування
- •14.Правила та види вітань за нормами ділового етикету
- •15.Офіційні звернення.
- •16. Офіційні форми рекомендування, представлення за принципами ділового етикету
- •17.Країнознавство як сукупність міжгалузевих наукових досліджень країн і регіонів
- •18.Об'єкт і предмет країнознавства
- •19. Множинність предметів країнознавства. Комплексне країнознавство
- •20. Предмет країнознавства в галузі знань "міжнародні відносини"
- •21.Еволюція країнознавчих теорій і вчень
- •22.Зарубіжні національні країнознавчі школи
- •23.Країнознавство та країнознавчі школи в Україні
- •24.Типології та класифікації у країнознавстві
- •25.Історико-географічні регіони світу
- •27.Етнокультурні регіони світу
- •28.Духовно-релігійні регіони світу
- •29.Формування сучасної політичної карти світу
- •30. Основні лінії впливу геополітичного чинника на міжнародні відносини
- •31. Цільові та комплексні країнознавчі дослідження
- •32. Джерела інформації для країнознавчого дослідження
- •33.Географічне і політико-географічне положення країни як чинник її зовнішньої політики
- •34. Методами країнознавчого дослідження є:
- •35. Природні умови і ресурси як чинник зовнішньополітичних інтересів країни
- •36. Місце історичної компоненти в комплексному країнознавстві
- •37. Рівень економічного розвитку та структура господарства як чинники зовнішньої політики держави
- •38. Геоекономічні чинники в міжнародних відносинах
- •39. Характер політичної організації суспільства як чинник зовнішньої політики держави
- •41.Геокультурологія та геокультурне середовище країни чи регіону
- •1. Культура й географічні образи
- •2. Геокультурні образи
- •3. Геокультурні образи й цивілізаційні границі
- •4. Структура геокультурного простору: приклад Візантії
- •5. Геокультура й образно-географічна картина світу
- •6. Використані терміни
- •Геокультура
- •42.Етнічний склад населення та міжетнічні відносини як чинники зовнішньої політики держави.
- •1. Поняття етнонаціональної політики
- •2. Етнонаціональні відносини та проблеми національної політики.
- •43.Геоетнологія та геоетнологічне середовище країни чи регіону
- •44. Проблеми міграції населення як чинники міжнародних відносин
- •1. Збільшення масштабів міжнародної міграції
- •2. Розширення географії міжнародних міграцій
- •3. Якісні зміни структури міграційних потоків
- •4. Фемінізація міграційних потоків
- •5. Неухильне зростання і структурна нездоланність нелегальної імміграції
- •6. Зростання масштабів і розширення географії вимушених міграцій
- •7. Збільшення значущості міжнародної міграції населення в демографічному розвитку світу
- •45. Релігієзнавство як складова комплексного країнознавства
- •46. Георелігієзнавство та георелігійне середовище країни чи регіону
- •47.Аналітико-прогностичні можливості країнознавства
- •48. Аналітична довідка міжнародника-експерта з країни або регіону
44. Проблеми міграції населення як чинники міжнародних відносин
1. Збільшення масштабів міжнародної міграції
У другій половині 1980-х - початку 1990-х рр.. зростаючий дисбаланс демографічного розвитку та світового ринку праці, а також розширюється розрив в економічному розвитку між окремими країнами і регіонами, в поєднанні зі стрімкими змінами у глобальних політичних та економічних системах сприяли різкій інтенсифікації світових міграційних потоків і висунули міжнародну міграцію населення в ряд найважливіших глобальних явищ, в значній мірі впливає нарозвиток світової економіки.
Вже тільки масштаби міжнародної міграції дозволяють говорити про неї як про явище, що має глобальне значення. За даними Відділу народонаселення ООН, в 2005 році в світі налічувалося більше 190 млн. чоловік, що живуть не в тих країнах, де вони народилися (ця цифра заснована на статистиці осіб, які народилися за кордоном, а також біженців, які перебувають під юрисдикцією УВКБ ООН), при цьому майже 61% міжнародних мігрантів знаходиться в розвинених країнах. У сучасному світі один з кожних 35 чоловік є міжнародним мігрантом, при цьому в більш розвинених регіонів світу міжнародним мігрантом є кожен десятий, у той час як в країнах, що розвиваються - лише один з кожних 70 людей.
Зауважимо, що в ці цифри не включені нелегальні мігранти, чисельність яких, за різними оцінками, в даний час складає від 10 до 15% всіх міжнародних мігрантів (тобто від 20 до 35 млн. чоловік), міжнародні туристи, кількість яких, за даними Всесвітньої туристської організації, у 2006 році перевищила 840 млн. чоловік проти 69 млн. чоловік в 1960 р. і 687 млн. чоловік в 2000 р., а також довгострокові, сезонні, маятникові і епізодичні мігранти. Таким чином, загальна чисельність осіб, в тій чи іншій формі залучених в міжнародні міграційні потоки в даний час перевищує 1 млрд. людей!
Останнє дає підставу говорити про формування своєрідної "нації мігрантів", за чисельністю сумірною з чисельністю найбільших країн світу. Так, за даними на 2005 рік, загальна кількість тільки "класичних міжнародних мігрантів могло б створити населення" країни ", яка займала б п'яте місце в світі за цим показником. Важливим показником зростаючого динамізму міжнародного міграційного руху є темпи зростання числа міжнародних мігрантів, які постійно збільшувалися, досягнувши 3,1% на рік в останнє десятиліття ХХ століття, що було пов'язано, зокрема, з розпадом соціалістичної системи і залученням у світові міграційні потоки народів колишнього Радянського Союзу, країн Східної та Центральної Європи. Важливим індикатором зростання масштабів міжнародної міграції є збільшення частки міжнародних мігрантів в чисельності населення країн. Незважаючи на те, що у світовому розрізі частка міжнародних мігрантів у загальній чисельності населення збільшилася незначно (з 2,5% у 1960 році до 3,0% у 2005 році), зміни на рівні окремих країн були набагато більш істотними. Так, якщо в 1960 році тільки в 27 країнах частка мігрантів у населенні перевищувала 10%, то в 2005 році таких країн вже налічувалося 50, при цьому в 10 країнах вона перевищила 20%.
Таким чином, у сучасному світі міжнародні міграційні потоки перетворилися на глобальне явище, яке має вплив на всі сторони життя світового співтовариства, а міжнародна міграція стала одним із ключових джерел соціально-економічного розвитку держав.
