- •1. Київський університет у період української революції (1917-1919).
- •2. Розформування університету на окремі вищі навчальні заклади (1920-1933).
- •3. Київський університет післявоєнного періоду (1944-1991)
- •4. Становлення Київського університету імені Тараса Шевченка як центрального вищого навчального закладу в незалежній Україні
- •5. Утворення і розвиток факультету (інституту) міжнародних відносин у Київському університеті імені т.Г.Шевченка за радянської доби.
- •6. Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка як головний навчально-методичний центр з підготовки фахівців-міжнародників у незалежній Україні.
- •7. Поняття та різновиди офіційно-ділового стилю
- •8. Імідж ділової людини та його складові
- •1. Значення зовнішнього вигляду у створенні іміджу професіонала
- •2. Основні вимоги до одягу ділової людини
- •3. Принципи та критерії підбору ділового гардеробу
- •4. Одяг бізнесмена у неформальних робочих ситуаціях
- •9. Зовнішній вигляд дипломата, політика, ділової людини
- •10. Загальні вимоги до ділового стилю для жінок
- •11. Принципи ділового етикету
- •12. Загальні норми поведінки в унів., в оф. Установах та під час оф. Заходів
- •13.Мовна культура як складова культури ділового спілкування
- •14.Правила та види вітань за нормами ділового етикету
- •15.Офіційні звернення.
- •16. Офіційні форми рекомендування, представлення за принципами ділового етикету
- •17.Країнознавство як сукупність міжгалузевих наукових досліджень країн і регіонів
- •18.Об'єкт і предмет країнознавства
- •19. Множинність предметів країнознавства. Комплексне країнознавство
- •20. Предмет країнознавства в галузі знань "міжнародні відносини"
- •21.Еволюція країнознавчих теорій і вчень
- •22.Зарубіжні національні країнознавчі школи
- •23.Країнознавство та країнознавчі школи в Україні
- •24.Типології та класифікації у країнознавстві
- •25.Історико-географічні регіони світу
- •27.Етнокультурні регіони світу
- •28.Духовно-релігійні регіони світу
- •29.Формування сучасної політичної карти світу
- •30. Основні лінії впливу геополітичного чинника на міжнародні відносини
- •31. Цільові та комплексні країнознавчі дослідження
- •32. Джерела інформації для країнознавчого дослідження
- •33.Географічне і політико-географічне положення країни як чинник її зовнішньої політики
- •34. Методами країнознавчого дослідження є:
- •35. Природні умови і ресурси як чинник зовнішньополітичних інтересів країни
- •36. Місце історичної компоненти в комплексному країнознавстві
- •37. Рівень економічного розвитку та структура господарства як чинники зовнішньої політики держави
- •38. Геоекономічні чинники в міжнародних відносинах
- •39. Характер політичної організації суспільства як чинник зовнішньої політики держави
- •41.Геокультурологія та геокультурне середовище країни чи регіону
- •1. Культура й географічні образи
- •2. Геокультурні образи
- •3. Геокультурні образи й цивілізаційні границі
- •4. Структура геокультурного простору: приклад Візантії
- •5. Геокультура й образно-географічна картина світу
- •6. Використані терміни
- •Геокультура
- •42.Етнічний склад населення та міжетнічні відносини як чинники зовнішньої політики держави.
- •1. Поняття етнонаціональної політики
- •2. Етнонаціональні відносини та проблеми національної політики.
- •43.Геоетнологія та геоетнологічне середовище країни чи регіону
- •44. Проблеми міграції населення як чинники міжнародних відносин
- •1. Збільшення масштабів міжнародної міграції
- •2. Розширення географії міжнародних міграцій
- •3. Якісні зміни структури міграційних потоків
- •4. Фемінізація міграційних потоків
- •5. Неухильне зростання і структурна нездоланність нелегальної імміграції
- •6. Зростання масштабів і розширення географії вимушених міграцій
- •7. Збільшення значущості міжнародної міграції населення в демографічному розвитку світу
- •45. Релігієзнавство як складова комплексного країнознавства
- •46. Георелігієзнавство та георелігійне середовище країни чи регіону
- •47.Аналітико-прогностичні можливості країнознавства
- •48. Аналітична довідка міжнародника-експерта з країни або регіону
28.Духовно-релігійні регіони світу
Багато в чому духовно-релігійне районування світу пов’язане із етнокультурним. Існує поширена думка про те, що духовна складова культури визначається в першу чергу сповідуваною релігією. Тому часто етнокультурні регіони виділяються за конфесійною ознакою. Такий підхід використовує і відомий американський політолог С. Хантінгтон, і ЮНЕСКО в своєму районуванні.
Релігія є найважливішим елементом диференціації людських культур. На різних етапах історії, в різних країнах і регіонах позиції і вплив релігії на життя суспільства і господарську діяльність значно різняться.
Релігії і вірування поширені в чітко локалізованих географічних ареалах та надають специфічний вплив на соціальну, політичну та господарське життя людей, на психологію, моральне і правова свідомість і поведінку. Особливо великий вплив релігії на особливості використання ресурсів і на сприйнятливість до впровадження інновацій.
Релігійні причини породили більшість великих політичних конфліктів в історії людства, причому територіально вони приурочувалися до кордонів районів з різними віруваннями.
Існуючі на сьогоднішній день релігії світу поділяються на дві великі групи - монотеїстичні, для яких характерна віра в одне головне божество, і політеїстичні, які мають обширний пантеон богів.
Географічно релігії підрозділяються на місцеві традиційні вірування, яких дотримуються розрізнені ізольовані племена; національні, як правило, поширені в межах державних кордонів або ареалів проживання етносів, і світові, що подолали національні рамки і стали загальною релігією багатьох етносів і держав.
Основними світовими релігіями є християнство, мусульманство (іслам), іудаїзм і буддизм. Їх сповідують близько трьох мільярдів віруючих: християнство - понад 2 млрд, іслам - майже 1,2 млрд і буддизм - близько 500 млн осіб. Світові релігії поширені у всіх регіонах світу, практично у всіх країнах світу.
Християнство - найпоширеніша світова релігія, що виникла на Близькому Сході. Зародження християнства пов'язують з ім'ям Ісуса Христа, народженого у Віфлеємі. Священна книга християн - Біблія. У 1054 р. відбувся розкол у християнстві, який зумовив появу католицтва і православ'я - представлено декількома східними церквами.
Іслам - наймолодша світова релігія. Виникнення ісламу пов'язане з ім'ям пророка Муххамеда, який походив з Мекки. Священна книга ісламу - Коран, який написаний на проповідей Муххамеда. Ісламська релігія грунтується на вираженні віри, молитви, пожертви, посту протягом рамадану, паломництво в Мекку (хоча б один раз в житті). Іслам розділений на дві основні конфесії - суннізм і шиїзм. Більшість мусульман світу (84%) є сунітами. Шиїти переважають тільки в таких країнах, як Іран, Ірак, Азербайджан, Бахрейн. У 35 країнах світу мусульмани становлять більшість населення, а в 28 країнах іслам є державною релігією.
Буддизм - найстаріша світова релігія, що виникла на території Індії. У священній книзі буддизму представлені правила, яких потрібно дотримуватися, бесіди Будди зі своїми учнями основні догмати буддизму. Буддійське віровчення грунтується на внутрішньому прагненні людини до духовного осяяння (нірвани), що досягається за допомогою медитації, сповідання мудрості і вищих моральних цінностей. Загальна кількість буддистів визначити складно, оскільки в більшості країн буддійського світу релігійна приналежність в переписах не враховується.
У Європі найпоширенішою релігією є християнство, причому католицизм найбільш широко представлений у південній, частково в західній і східній її частинах; протестантизм - у північній, центральній і західній; православ'я - на південному сході.
В Азії найбільш поширене мусульманство (іслам). За кількістю віруючих найбільшою мусульманською країною є Індонезія. В Африці, особливо в північній її частині, панує іслам. У ПАР переважає протестантство, в Ефіопії - християнство.
В Австралії серед віруючих переважають протестанти і католики, аборигени - представники примітивних релігій.
На Америку припадає більше половини всіх католиків світу і значна частина протестантів. Серед протестантів поширені лютерани, баптисти, англікани, реформатори, пресвітеріанці, мормони, п'ятидесятники, свідки Єгови та ін.
Найбільшим релігійним центром світу є Єрусалим. Він займає особливе місце серед світових культових центрів як святе місто для віруючих трьох релігій: іудаїзму, християнства та ісламу. Для євреїв, які сповідують іудаїзм, саму ранню монотеїстичну релігію, Єрусалим - Священне місто. У знаменитої Стіни Плачу, залишку західної стіни зруйнованого арабами храму, моляться тисячі віруючих, в її щілинах залишають записки з проханнями до Бога. Крім Стіни Плачу, в Єрусалимі є ще три пам'ятних і шанованих іудеями місця: Місто Давида, долина Кедрон і гора Сіон.
Єрусалим - місто, пов'язане з земним перебуванням Пресвятої Богородиці. Склеп, що символізує місце поховання Сина Божого, щільно оточений молитовними різних християнських конфесій: римські католики вихваляють Бога поруч з похиленими в скорботному мовчанні вірменськими священнослужителями, неподалік шепочуть свої молитви сирійські ортодокси, відправляють свої обряди ефіопи, моляться греки. Мусульмани в Єрусалимі свої місця поклоніння. Один з основних центрів - мечеть Омара - найдавніша ісламська культова споруда, яка дійшла до наших днів. Її баня символізує священну скелю, з якої, за релігійними переказами, пророк Мухаммед вознісся на небеса.
На відміну від світових, місцеві релігії переважно сповідують окремі етноси. Найбільш поширена з національних релігій - індуїзм, який сповідують багато мільйонів людей, переважно в Індії. Його можна було б віднести до світових релігій, однак з урахуванням того, що 95% всіх індуїстів живуть в Індії, а Пакистан і Бангладеш (райони концентрації більшості індуїстів з решти 5%) колись входили до складу єдиної Індії, індуїзм традиційно вважається національною релігією.
У Китаї з давніх часів набули поширення конфуціанство і даосизм, в Японії - синтоїзм, в Ізраїлі - іудаїзм, сповідуваний єврейським населенням і в інших країнах, і т. д. Важливо пам'ятати, що багато релігії одночасно є філософсько-етичними вченнями.
Примітивні вірування покладений в основу практично всіх світових і місцевих релігій. До примітивних релігій належить тотемізм, магія, фетишизм, анімізм, культ предків. Вони не відображені в священних книгах або інших письмових джерелах, а передаються з покоління в покоління. В їх основі лежить віра в зв'язок людини з певним предметом, що має таємничу силу, тваринами, явищами природи. Примітивні форми релігії збереглися у деяких народів тропічної Африки, багатьох груп індіанців Америки, аборигенів Австралії та островів Океанії, а також в деяких районах Азії.
Більшість релігій світу надають особливого значення наступності, традиціям, слідування певним нормам поведінки. З цієї точки зору, релігії виразно грають консервативну роль в житті суспільства. Найчастіше релігії є перешкодою в проведенні демографічної політики.
Релігії надають непрямий вплив на розвиток сільського господарства, обмежуючи вживання в їжу певних продуктів (у певний час року) і надаючи символічне значення домашнім тваринам. Більш 260 млн буддистів - вегетаріанці, індуїсти не вживають яловичини, мусульмани - свинини.
