39. Характер політичної організації суспільства як чинник зовнішньої політики держави

Держава є політичною формою організації суспільства. Вона має виступати на міжнародній арені як єдиний географічний, релігійний, мовний, культурний, правовий, господарський і геостратегічний організм. Лише за такої умови вона може сподіватися знайти і утримати власне "місце під Сонцем".

Держава постійно виконує внутрішні і зовнішні функції. Остання полягає в:

захисті державних кордонів;

цілісності власної території, суверенітету;

сприянні розвитку взаємовигідних, справедливих форм співробітництва і взаємодії з іншими державами світу.

Тож, політична організація суспільства суттєво впливає на подальше успішне функціонування зовнішньої політики держави.

Майже весь суходіл нашої планети поділений між окремими державами, що діють на основі різних принципів організації влади. Ці принципи насамперед зумовлені особливостями державного ладу. Він може бути як монархічним, так і республіканським.

Монархічна форма правління виникла в умовах рабовласництва і почала домінувати у середні віки. У наш час збереглися переважно формальні ознаки монархічного правління. При такій формі політичної організації суспільства влада в країні належить одній особі — монархові. У різних країнах його називають по-різному: король, імператор, шах, султан, цар, князь, емір тощо. Монархії бувають абсолютними і конституційними. Більшість з існуючих нині монархій є конституційними.

Республіка — це форма державного правління, за якої всі вищі органи влади або обираються народом, або формуються парламентом, який обирається народом. Нині у світі переважають держави з республіканською формою правління. їх понад 140.

За формами адміністративно-територіального устрою всі країни світу поділяють на унітарні й федеративні. Унітарна держава є єдиним цілісним утворенням, що складається з адміністративно-територіальних одиниць (областей, провінцій, районів тощо), які чітко підпорядковані центральним органам влади. Федеративні держави мають у своєму складі самоврядні території (республіки, штати, землі, області, краї, кантони тощо). Ці території хоча і входять до складу єдиної союзної держави, проте мають досить значну автономію.

Одним із феноменів політичної організації суспільства є те, що деякі федеративні держави мають у своєму складі самоврядні території (республіки, штати, землі, області, краї, кантони тощо). Ці території хоча і входять до складу єдиної союзної держави, проте мають досить значну автономію. Вона навіть має право зносин з іншими країнами. Наприклад, Шотландія, перебуваючи у складі Великобританії, нині вже має не лише власний парламент, а й свою валюту.

Тому, політична організація суспільства відіграє вирішальну роль у ведення зовнішньої політики. Так, у держав, які сформувалися в один період і мають багато спільних ознак в організації влади, територіальному устрої, типології тощо, сконцентровано більше пріоритетів ведення зовнішньої політики(вони будуть намагатися утворювати інтеграційні об’єднання, кооперуватися задля вирішення спільних проблем.

Ще одним аргументом щодо впливу організації суспільства на зовнішні відносини є міжнародні організації. Сучасний світ постійно ускладнюється і стає все більш суперечливим. Кількість держав постійно зростала в минулому і зростатиме й у майбутньому. Нині на політичній карті світу діє понад 200 країн, які здійснюють різновекторну політику. В них діють десятки тисяч політичних партій, є велика кількість конфесій, парламентарів, глав урядів, президентів тощо. Всі ці політичні й релігійні, аж до таємних, організації мають власну думку на облаштування своєї країни, нації і всього світового співтовариства. При цьому неминуче виникають міждержавні проблеми. Для їх вирішення, а також досягнення певної спільної мети, відстоювання національних інтересів тощо все більше країн, партій і просто людей створюють міжнародні організації, які, в свою чергу, є складовими політичної організації суспільства.

Отже, безумовно, мета держави на міжнародній арені є її геостратегією. Поняття геостратегії тісно пов´язане з поняттям "геополітика". Воно визначається цілком об´єктивною потребою будь-якої держави у виживанні, збереженні і розвитку (експансії) в умовах потенційно ворожого оточення з боку інших держав. Тому, політична організація суспільства є одним з вирішальних чинників ведення зовнішньої політики, що зумовлює основні вектори держави в контексті міжнародних відносин.