- •1. Київський університет у період української революції (1917-1919).
- •2. Розформування університету на окремі вищі навчальні заклади (1920-1933).
- •3. Київський університет післявоєнного періоду (1944-1991)
- •4. Становлення Київського університету імені Тараса Шевченка як центрального вищого навчального закладу в незалежній Україні
- •5. Утворення і розвиток факультету (інституту) міжнародних відносин у Київському університеті імені т.Г.Шевченка за радянської доби.
- •6. Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка як головний навчально-методичний центр з підготовки фахівців-міжнародників у незалежній Україні.
- •7. Поняття та різновиди офіційно-ділового стилю
- •8. Імідж ділової людини та його складові
- •1. Значення зовнішнього вигляду у створенні іміджу професіонала
- •2. Основні вимоги до одягу ділової людини
- •3. Принципи та критерії підбору ділового гардеробу
- •4. Одяг бізнесмена у неформальних робочих ситуаціях
- •9. Зовнішній вигляд дипломата, політика, ділової людини
- •10. Загальні вимоги до ділового стилю для жінок
- •11. Принципи ділового етикету
- •12. Загальні норми поведінки в унів., в оф. Установах та під час оф. Заходів
- •13.Мовна культура як складова культури ділового спілкування
- •14.Правила та види вітань за нормами ділового етикету
- •15.Офіційні звернення.
- •16. Офіційні форми рекомендування, представлення за принципами ділового етикету
- •17.Країнознавство як сукупність міжгалузевих наукових досліджень країн і регіонів
- •18.Об'єкт і предмет країнознавства
- •19. Множинність предметів країнознавства. Комплексне країнознавство
- •20. Предмет країнознавства в галузі знань "міжнародні відносини"
- •21.Еволюція країнознавчих теорій і вчень
- •22.Зарубіжні національні країнознавчі школи
- •23.Країнознавство та країнознавчі школи в Україні
- •24.Типології та класифікації у країнознавстві
- •25.Історико-географічні регіони світу
- •27.Етнокультурні регіони світу
- •28.Духовно-релігійні регіони світу
- •29.Формування сучасної політичної карти світу
- •30. Основні лінії впливу геополітичного чинника на міжнародні відносини
- •31. Цільові та комплексні країнознавчі дослідження
- •32. Джерела інформації для країнознавчого дослідження
- •33.Географічне і політико-географічне положення країни як чинник її зовнішньої політики
- •34. Методами країнознавчого дослідження є:
- •35. Природні умови і ресурси як чинник зовнішньополітичних інтересів країни
- •36. Місце історичної компоненти в комплексному країнознавстві
- •37. Рівень економічного розвитку та структура господарства як чинники зовнішньої політики держави
- •38. Геоекономічні чинники в міжнародних відносинах
- •39. Характер політичної організації суспільства як чинник зовнішньої політики держави
- •41.Геокультурологія та геокультурне середовище країни чи регіону
- •1. Культура й географічні образи
- •2. Геокультурні образи
- •3. Геокультурні образи й цивілізаційні границі
- •4. Структура геокультурного простору: приклад Візантії
- •5. Геокультура й образно-географічна картина світу
- •6. Використані терміни
- •Геокультура
- •42.Етнічний склад населення та міжетнічні відносини як чинники зовнішньої політики держави.
- •1. Поняття етнонаціональної політики
- •2. Етнонаціональні відносини та проблеми національної політики.
- •43.Геоетнологія та геоетнологічне середовище країни чи регіону
- •44. Проблеми міграції населення як чинники міжнародних відносин
- •1. Збільшення масштабів міжнародної міграції
- •2. Розширення географії міжнародних міграцій
- •3. Якісні зміни структури міграційних потоків
- •4. Фемінізація міграційних потоків
- •5. Неухильне зростання і структурна нездоланність нелегальної імміграції
- •6. Зростання масштабів і розширення географії вимушених міграцій
- •7. Збільшення значущості міжнародної міграції населення в демографічному розвитку світу
- •45. Релігієзнавство як складова комплексного країнознавства
- •46. Георелігієзнавство та георелігійне середовище країни чи регіону
- •47.Аналітико-прогностичні можливості країнознавства
- •48. Аналітична довідка міжнародника-експерта з країни або регіону
33.Географічне і політико-географічне положення країни як чинник її зовнішньої політики
Географічне положення держави — це розміщення певного об´єкта, території, країни відносно інших об´єктів, територій, акваторій, країн. Зовнішнє середовище через свої складові частини активно впливає на об´єкт, географічне положення якого визначається. Так само й сам об´єкт впливає на власне оточення. Тут доречно нагадати геніальний вислів Наполеона: "Географія — це доля". Справді, особливості географічного положення країни значною, а іноді й вирішальною мірою впливають на подальшу долю держави, нації і навіть окремо взятої людини.
Географічне положення визначається як по відношенню до природних (материків, океанів, річок, гірських систем, узбереж, озер тощо), так і соціально-, політико- та економіко-географічних (районів, областей, провінцій, штатів, країн та ін.) об´єктів. Одним із кількісних показників географічного положення є географічні координати об´єкта.
Учені-географи до основних ознак географічного положення відносять: дистанційність, детермінованість і потенційність. Дистанційність — це вигідність (чи невигідність) географічного положення залежно від зміни відстані між взаємодіючими об´єктами. Географічне положення значною мірою повністю визначене, без урахування випадкових чинників, тобто детерміноване. Воно тією чи іншою мірою є головною, визначальною силою розвитку людського суспільства. Потенційність географічного положення полягає в його невичерпних можливостях, що можуть бути використані для забезпечення суспільних потреб.
Географічне положення є поняттям не лише містким і багатоаспектним, а й відносним. У першому випадку виділяють його декілька видів, зокрема природно-, екологічно-, соціально-, економіко- або політико-географічне положення. У другому — йдеться про його постійну трансформацію у просторі й часі, одночасну присутність в оцінці нинішнього стану географічного положення його минулого розвитку і наявність чинників його подальшого функціонування.
Для країнознавства визначальну роль відіграє поняття політико-географічного положення держави. Це розміщення її на політичній карті світу, материка чи окремого регіону у взаємодії з політичними реаліями, які мають на неї той чи інший вплив. При цьому політика в такому сенсі розуміється як діяльність, спрямована на перемогу в боротьбі за власні інтереси. Вона може бути державною, певної організації чи окремої людини.
При оцінюванні політико-географічного положення держави необхідно враховувати як ресурсну (галузеву) його складову, так і просторово-територіальну. Фізико-географічна складова виділяється тим, що географічне середовище продовжує відігравати суттєву роль у житті суспільства, ефективності функціонування тієї чи іншої країни. Навіть найпотужніші держави з їх, здавалося б, безмежними можливостями, відступають перед стихійними силами природи у вигляді цунамі, землетрусів, повеней, ураганів і торнадо тощо. Наявність і якість земельних чи інших природних ресурсів, безпосередній вихід до незамерзаючих морів, клімат і рельєф місцевості, присутність повноводних рік і безліч інших чинників фізико-географічної складової політико-географічного положення були, є і будуть важливими у розвитку, а іноді й самому існуванні тієї чи іншої країни.
Економіко-географічна складова в оцінюванні політико-географічного положення нині весь час зростає. Все більша кількість країн відчуває потребу в ресурсах розвитку, які вони не здатні забезпечити з власної території. І це вже не лише корисні копалини і продовольство, а й трудові ресурси. Тому відкритий доступ до регіонів, які володіють надлишками ресурсів соціально-економічного розвитку, стає вирішальним чинником оцінювання політико-географічного положення. Не менш важливим є й розміщення стосовно основних ринків збуту товарів, вироблених у країні. їхня місткість і транспортна доступність теж є важливим чинником, який сприяє розвитку держави, або обмежує цей розвиток.
У цьому зв´язку необхідно назвати й постійне зростання значення транспортно-географічної складової (у широкому розумінні цього поняття) політико-географічного положення. Пропускна спроможність, швидкість доставки вантажів, вартість перевезення, інформаційні та міграційні потоки, їх мінливість у просторі й часі служать чинником, значення якого постійно зростає.
Не менш, а іноді й більш важливою є й геополітична та геостратегічна складові політико-географічного положення держави. Політична нестабільність, збройні конфлікти тощо надовго "закривають" певні країни й навіть регіони світу, змінюють напрям і силу транзитних товаропотоків, руйнують усталені системи міждержавних відносин.
У просторово-територіальному сенсі можна виділити глобальне, регіональне і локально-сусідське політико-географічне положення країн. Глобальне положення є місцем тієї чи іншої держави на політичній карті світу в контексті її глобальних зв´язків і взаємовідносин з іншими державами нашої планети. Регіональне політико-географічне положення включає розміщення і взаємозв´язки з країнами власного історико-географічного регіону. Локально-сусідське політико-географічне положення — це розміщення і взаємодія країни в оточенні держав-сусідів. Його оцінка є дослідженням складної історії протистоянь і партнерства. Вона дуже динамічна. На цьому рівні й відбувається реальне відпрацювання всіх видів відносин і взаємозв´язків між окремими державами і міждержавними інтеграційними утвореннями.
