37. Рівень економічного розвитку та структура господарства як чинники зовнішньої політики держави

Зовнішня політика – діяльність держави на міжнародній арені, яка регулює відносини з іншими суб’єктами зовнішньополітичної діяльності: державами, зарубіжними партіями та іншими громадськими організаціями, всесвітніми і регіональними міжнародними організаціями. Таким чином, зовнішня політика – це закордонна діяльність держави.

Зовнішня політика країни прямо залежить від рівня її економічного розвитку та структури господарства.

 За структурою господарства розрізняють країни аграрні, аграрно-шдустріальні, індустріально-аграрні, індустріальні та постіндустріальні.В аграрних країнах провідною галуззю господарства є сільське господарство (Індонезія, Свазіленд, В'єтнам, Сомалі).В аграрно-індустріальних та індустріально-аграрних країнах розвинуті всі галузі господарства з незначним переважанням першого чи другого напряму господарювання (Венесуела, Саудівська Аравія, Росія, Україна).

Світове господарство — система взаємодіючих господарств усіх країн світу, цілісний характер і функціонування якої визначаються об'єктивними законами розвитку людського суспільства.

Різноманітне сполучення факторів виробництва й умов розвитку різних країн не дозволяє оцінювати рівень економічного розвитку з якоїсь однієї точки зору. Для цього використовують цілий ряд основних показників:

1. ВВП/ВНП або НД на душу населення.

2. Галузева структура національної економіки.

3. Виробництво основних видів продукції на душу населення (рівень розвитку окремих галузей).

4. Рівень і якість життя населення.

5. Показники економічної ефективності.

Варто підкреслити, що рівень економічного розвитку країни – це поняття історичне. Кожний етап розвитку національної економіки й усього світового співтовариства в цілому вносить ті або інші зміни до складу його основних показників.

ВВП/ВНП на душу населення. Галузева структура національної економіки

Провідними показниками при аналізі рівня економічного розвитку є - показники ВВП/ВНП на душу населення. Вони покладені в основу міжнародних класифікацій, що підрозділяють країни на розвинені й що розвиваються. Так, до числа розвинених країн в 2000 р. ставилися країни з душовим виробництвом ВВП більше 9 тис. дол. у рік (країни з високим рівнем доходів).

У деяких країнах, що розвиваються (наприклад, у Саудівській Аравії) показник ВВП на душу населення перебуває на високому рівні, що відповідає розвиненим індустріальним країнам, однак по сукупності інших показників (галузева структура економіки, виробництво основних видів продукції на душу населення й ін.) такі країни не можуть бути віднесені до категорії розвинених.

Іншим показником, широко застосовуваним у міжнародній практиці, є галузева структура економіки. Її аналіз проводиться на основі показника ВВП, підрахованого по галузях. Насамперед ураховується співвідношення між великими народногосподарськими галузями матеріального й нематеріального виробництва. Це співвідношення виявляється насамперед по питомій вазі обробної промисловості в економіці країни.

Важливе значення має й дослідження структури окремих галузей. Так, галузевий аналіз обробної промисловості показує, який питома вага в ній займають машинобудування й хімія, тобто галузі, що забезпечують науково-технічний прогрес. Велика диверсифікованість провідних галузей. Наприклад, кількість машинобудівних галузей і виробництв в індустріально розвинених країнах миру досягає 150-200 і більше, і лише 10-15 - у країнах з відносно низьким рівнем економічного розвитку. Аналізується також питому вагу великих господарських комплексів: паливно-енергетичного, агропромислового, будівельного, військово-промислового й ін.

Таким чином, зовнішня політика країни визначається рівнем її економічного розвитку – у високоорганізованих держав вона спрямована на розширення своєї сфери впливу над країнами, що розвиваються, а у останніх – на вихід на світовий ринок та повноцінну участь у міжнародних організація