3. Функції управління в галузі екології

Тепер необхідно здійснити докладний аналіз окремих функцій управління в галузі природокористування й охорони навколишнього середовища.

1. Моніторинг навколишнього природного середовища. Ст. 22 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачає створення в Україні системи державного моніторингу навколишнього природного середовища для збору, обробки й аналізу інформації про стан навколишнього природного середовища, прогнозування його змін і розробки науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття ефективних управлінських рішень. Спостереження за станом навколишнього природного середовища, рівнем його забруднення проводить спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів, інші спеціально уповноважені державні органи, а також підприємства, установи й організації, діяльність яких призводить або може призвести до погіршення стана навколишнього природного середовища. Порядок здійснення державного моніторингу визначається Кабінетом Міністрів України.

2. Екологічне прогнозування являє собою діяльність спеціально уповноважених органів, а також окремих підприємств, установ і організацій, спрямована на розробку прогнозних показників зміни стана навколишнього природного середовища.

Порядок реалізації даної функції регламентується ст. 22 цього ж Закону і визначає, що спеціально уповноважені державні органи разом з відповідними науковими установами забезпечують організацію короткострокового і довгострокового прогнозування змін навколишнього природного середовища, що повинні враховуватися при розробці і виконанні програм і заходів, що стосуються економічного і соціального розвитку держави, у тому числі охорони навколишнього природного середовища, використання і відтворення природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки.

3. Державний облік об'єктів, що негативно впливають на стан навколишнього природного середовища, а також ведення природноресурсових кадастрів - це урегульована законом діяльність спеціально уповноважених органів по урахуванню кількісних, якісних та інших характеристик природних ресурсів, а також обсягу, характеру і режиму їх використання.

Стаття 24 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачає, що об'єкти, що негативно впливають або можуть вплинути на стан навколишнього природного середовища, види і кількість шкідливих речовин, що надходять у навколишнє середовище, а також види і розміри фізичних впливів на нього підлягають державному урахуванню. Далі мова йде про те, що підприємства, установи й організації проводять первинний облік в галузі охорони навколишнього природного середовища і безоплатно надають відповідну інформацію органам, що ведуть державний облік в цій галузі.

Стаття 23 Закону передбачає ведення державних кадастрів природних ресурсів для урахування кількісних, якісних та інших характеристик природних ресурсів, обсягу, характеру і режиму їх використання.

4. Екологічне інформування - це урегульована еколого-правовими актами діяльність спеціально уповноважених органів, що передбачає збір, обробку й обнародування відомостей, про екологічну (у тому числі радіаційну) обстановку в державі, і про стан захворюваності населення.

Стаття 25 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначає, що на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів, його органи на місцях, а також на інші спеціально уповноважені державні органи покладається щорічне підготування і надання Верховної Раді України національної доповіді про стан навколишнього природного середовища в державі. Крім того, забезпечення зацікавлених державних і суспільних органів, підприємств, установ, організацій і громадян інформацією про стан навколишнього природного середовища, випадках і причинах його екстремального забруднення, рекомендаціями по заходам, спрямованим на зменшення його негативного впливу на природні об'єкти і здоров'я людей, про наслідки і результати ліквідації цих явищ, екологічні прогнози, а також про притягнення винних до відповідальності.

5. Стандартизація і нормування в галузі охорони навколишнього природного середовища. Дана діяльність здійснюється спеціально уповноваженими органами з метою встановлення комплексу обов'язкових норм, правил, вимог охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки населення.

Організація стандартизації і нормування в галузі екології регламентується розділом 7 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Зокрема, ст. 32 визначає, що державні стандарти в галузі охорони навколишнього природного середовища є обов'язковими для виконання і являють собою поняття і терміни, режим використання й охорони природних ресурсів, методи контролю за станом навколишнього природного середовища, вимоги, що стосуються попередження шкідливого впливу забруднення навколишнього середовища на здоров'я людей, інші питання, пов'язані з охороною навколишнього природного середовища і використанням природних ресурсів. Екологічні стандарти розробляються і вводяться в дію в порядку, встановленому законодавством України.

У свою чергу, система екологічних нормативів - це встановлювана спеціально уповноваженими органами сукупність гранично допустимих показників можливого фізичного, хімічного, біологічного та іншого шкідливого впливу на стан навколишнього природного середовища, що не викликає істотних змін у його якості і не сприяють погіршенню здоров'я людей. Ця система містить у собі такі елементи, передбачені ст. 33 Закону:

• нормативи екологічної безпеки (гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі, гранично допустимі рівні акустичного, електромагнітного, радіаційного та іншого шкідливого фізичного впливу на навколишнє природне середовище, гранично припустимий зміст шкідливих речовин у продуктах харчування);

• гранично допустимі викиди і скидання в навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні шкідливого впливу фізичних і біологічних чинників.

Екологічні нормативи повинні відповідати вимогам охорони навколишнього природного середовища і здоров'я людей від негативного впливу його забруднення. Зазначена стаття передбачає, що екологічні нормативи розробляються і вводяться в дію спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я та іншими уповноваженими на те державними органами відповідно до законодавства України.

6. Екологічна експертиза. Дана функція здійснюється відповідно до Закону України «Про екологічну експертизу», а також до розділу 6 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Його ст. 26 визначає, що проведення екологічної експертизи є обов'язковим у процесі законотворчої, інвестиційної, управлінської, господарської та іншої діяльності, що впливає на стан навколишнього природного середовища.

Об'єктами екологічної експертизи є:

• проекти схем розвитку і розміщення продуктивних сил, розвитку галузей народного господарства, генеральних планів населених пунктів, схем районного планування та інша передпланова і передпроєктна документація;

• техніко-економічні обґрунтування і розрахунки, проекти на будівництво і реконструкцію (розширення, технічне переозброєння) підприємств та інших об'єктів, що можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, незалежно від форм власності і підпорядкування, у тому числі, військового призначення;

• проекти інструктивно-методичних і нормативно-технічних актів і документів, що регламентують господарську діяльність, що негативно впливає на навколишнє природне середовище;

• документація по створенню нової техніки і технології, матеріалів і речовин, у тому числі та, що закупається за кордоном;

• матеріали, речовини, продукція, господарські рішення, системи й об'єкти, впровадження або реалізація яких може призвести до порушення норм екологічної безпеки або негативного впливу на навколишнє природне середовище, або створенню небезпеки для здоров'я людей.

Екологічній експертизі можуть підлягати екологічно небезпечні чинні об'єкти і комплекси, у тому числі військового й оборонного значення.

Екологічну експертизу прийнято підрозділяти на державну і громадську.

Державна екологічна експертиза проводиться експертними підрозділами або спеціально створеними комісіями спеціально уповноваженого центрального органа виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів і його органів на місцях на основі принципів законності, наукової обґрунтованості, комплексності, незалежності, гласності і довгострокового прогнозування. Для участі у проведенні державної екологічної експертизи можуть залучатися відповідні органи державного управління України, представники науково-дослідних, проектно-конструкторських, інших установ і організацій, вищих навчальних закладів, громадськість, експерти міжнародних організацій.

Висновок державної екологічної експертизи після затвердження його спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів є обов'язковим для виконання. Реалізація програм, проектів і рішень без позитивного висновку державної екологічної експертизи забороняється.

Громадська екологічна експертиза здійснюється незалежними групами фахівців з ініціативи громадських об’єднань, а також місцевих органів влади за рахунок їх власних коштів або на суспільних засадах. Вона проводиться незалежно від державної екологічної експертизи. Висновки громадської екологічної експертизи можуть враховуватися органами, що здійснюють державну екологічну експертизу, а також органами, що зацікавлені в реалізації проектних рішень або експлуатують відповідний об'єкт.

7. Контроль і нагляд в галузі охорони навколишнього природного середовища - це регламентована законодавством діяльність державних органів, що спрямована на перевірку дотримання всіма державними органами, підприємствами, установами, організаціями і громадянами вимог екологічного законодавства.

У розділі 8 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначені форми екологічного контролю:

1. державний екологічний контроль;

2. громадський екологічний контроль;

3. прокурорський нагляд за дотриманням екологічного законодавства.

Державний контроль в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється радами всіх рівнів та їх виконавчо-розпорядницьких органів, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів і його органами на місцях, а також іншими спеціально уповноваженими органами. Державному контролю підлягає використання й охорона всіх природних ресурсів, що знаходяться на території України.

Громадський контроль в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища відповідно до Положення, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів. Органи громадського контролю в галузі екології здійснюють свої функції відповідно до законодавства України.

Нагляд за дотриманням законодавства про охорону навколишнього природного середовища здійснює Генеральний прокурор України і підпорядковані йому органи прокуратури.

При здійсненні нагляду органи прокуратури реалізують надані їм законодавством України права, включаючи звертання в суди й господарські суди з позовами про відшкодування збитку, заподіяного в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а також про припинення екологічно небезпечної діяльності. Закон також передбачає, що в разі необхідності в складі органів Прокуратури України можуть створюватися спеціальні екологічні підрозділи.