2. Поняття і склад екологічного правопорушення

Як вже було визначено вище, однією з найбільше важливих підстав виникнення юридичної відповідальності є вчинення екологічного правопорушення.

Екологічне правопорушення являє собою протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність), зроблене суб'єктом, що володіє право- і дієздатністю, що посягає на встановлений порядок використання природних ресурсів, охорони навколишнього середовища, а також порушує екологічні (і пов'язані з ними) права людини і вимоги забезпечення екологічної безпеки населення.

На підставі цього визначення можна зробити висновок про те, що екологічне правопорушення характеризується такими рисами як еколого-правова спрямованість, підвищена екологічна небезпека, а також екологічна протиправність.

Види екологічних правопорушень можна класифікувати:

1. По ступені суспільної небезпеки:

• дисциплінарний проступок;

• цивільне правопорушення;

• адміністративне правопорушення;

• кримінальний злочин.

Перші три види екологічних правопорушень є менше небезпечними в порівнянні з кримінальним злочином. За вчинення кожного з зазначених правопорушень наступає відповідний вид юридичної відповідальності.

2. У залежності від того, у якій області зроблене те або інше правопорушення і норми якого законодавства є порушеними, вони підрозділяються на земельні, водні, лісові та ін.

Відповідно до загальної теорії права екологічне правопорушення по своїй структурі складається з об'єкта і суб'єкта, об'єктивної і суб'єктивної сторін. Варто роздивитися окремо кожний з перерахованих вище елементів.

Об'єкт екологічного правопорушення. У якості об'єкта виступає сукупність суспільних відносин із приводу навколишнього середовища в цілому, а також окремих її компонентів, що урегульовані нормами екологічного законодавства. Такі відношення виникають при здійсненні повноважень власності, раціонального природокористування, охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки населення.

Суб'єктами екологічного правопорушення можуть бути фізичні і юридичні особи, що вчинили правопорушення, пов'язані зі здійсненням природокористування, охороною навколишнього природного середовища і забезпеченням екологічної безпеки населення. У якості суб'єктів екологічного правопорушення поряд із громадянами України можуть виступати також іноземні громадяни й особи без громадянства.

Об'єктивна сторона екологічного правопорушення традиційно складається з трьох елементів:

• протиправність поведінки, тобто те або інше діяння є протиправним тільки в тому випадку, якщо воно передбачено відповідною еколого-правовою нормою;

• фактичне заподіяння або реальна загроза заподіяння екологічної шкоди;

• причинно-слідчий зв'язок між протиправною поведінкою і нанесеною екологічною шкодою або реальною загрозою заподіяння такої шкоди.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю такого чинника як вина. Вина являє собою внутрішнє, психічне відношення особи до зробленого діяння, що може виявлятися як у дії, так і в бездіяльності. Закон передбачає дві форми вини: намір і необережність. Навмисним є екологічне правопорушення, при якому особа передбачає настання негативних наслідків своєї поведінки і бажає (прямий намір) або свідомо припускає (непрямий намір) їх настання. Необережність буває двох видів: злочинна самовпевненість і злочинна недбалість. Самовпевненість виявляється тоді, коли особа, роблячи екологічне правопорушення, передбачає суспільно шкідливі наслідки свого діяння, але легковажно розраховує на те, що такі наслідки не наступлять. Недбалість - коли особа не передбачає настання суспільно шкідливих наслідків, хоча повинно було і могло їх передбачати.

У той же час на практиці буває безвинна (абсолютна) відповідальність. Вона наступає в тому випадку, якщо шкода заподіяна джерелом підвищеної небезпеки і регламентується нормами цивільного законодавства.

Ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначає основні правопорушення в галузі екології, за вчинення яких наступає відповідальність. До числа таких правопорушень належать:

• порушення прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище;

• порушення норм екологічної безпеки;

• порушення вимог законодавства України про проведення екологічної експертизи, у тому числі надання відомо неправдивого експертного висновку;

• невиконання вимог державної екологічної експертизи;

• фінансування, будівництво і впровадження у виробництво нових технологій і устаткування без позитивного висновку державної екологічної експертизи;

• порушення екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуатації, ліквідації підприємств та інших об'єктів;

• перевищення лімітів і порушення інших вимог використання природних ресурсів;

• самовільне спеціальне використання природних ресурсів;

• порушення строків внесення зборів за використання природних ресурсів і забруднення навколишнього природного середовища;

• непроведення заходів щодо попередження і ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище;

• невиконання розпоряджень органів, що здійснюють державний контроль в галузі охорони навколишнього природного середовища і створення перешкод їх представникам;

• невиконання вимог охорони територій і об'єктів природно-заповідного фонду, а також територій, що підлягають особливій охороні, видів тварин і рослин, занесених у Червону книгу України та ін.

Далі в зазначеній статті визначається, що законодавством України може бути встановлена відповідальність за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.