3. Дисциплінарна і цивільно-правова

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ВИМОГ

ЕКОЛОГІЧНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

Тепер необхідно роздивитися кожний із перерахованих вище видів юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства.

Одним з таких видів є дисциплінарна відповідальність, що виражається в накладенні адміністрацією підприємства, установи, організації стягнення на осіб, винних у невиконанні функціональних обов'язків та інших вимог дисципліни праці, пов'язаних із здійсненням раціонального природокористування, охороною навколишнього середовища і забезпеченням екологічної безпеки населення.

Порядок накладення дисциплінарного стягнення за вчинення екологічного проступку регламентується ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» і Кодексом законів про працю України. Останній встановлює, що до осіб, які чинять вищевказані порушення в галузі екології, можуть бути застосовані такі види дисциплінарних стягнень:

• попередження;

• догана;

• сувора догана;

• звільнення з роботи.

Законодавством про дисциплінарну відповідальність і статутами підприємств можуть бути встановлені інші види дисциплінарних стягнень, наприклад, такі як переведення на нижчеоплатну роботу на певний строк або зниження в посаді.

У свою чергу, ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначає, що посадові особи і спеціалісти, винні в порушенні вимог охорони навколишнього природного середовища, використанні природних ресурсів і забезпеченні екологічної безпеки, за поданням державних органів охорони навколишнього природного середовища відповідно до рішень їх управлінських органів позбавляються премії по основних результатах господарської діяльності цілком або частково. Порядок позбавлення премій визначається законодавством України.

Порядок накладення і зняття дисциплінарного стягнення урегульований трудовим законодавством. При накладенні такого стягнення повинні бути враховані: тяжкість зробленого проступку, службова характеристика і поведінка робітника, а також інші обставини. За кожне порушення трудової дисципліни накладається тільки одне стягнення. Законодавство визначає, що до накладення стягнення від правопорушника повинно бути витребуване пояснення. Про накладення дисциплінарного стягнення робітнику об'являється наказом під розписку. Цей наказ повинний в обов'язковому порядку містити інформацію про те, за який проступок і яке покарання накладається.

Дисциплінарне стягнення може бути застосоване до порушника не пізніше одного місяця з дня виявлення проступку (крім випадків хвороби робітника або перебування його у відпустці). Трудові суперечки з приводу накладення дисциплінарних стягнень розглядаються комісією з трудових суперечок, а також судом у встановленому законом порядку.

Накладення дисциплінарного стягнення не виключає можливості застосування до правопорушника інших, більш суворих, мір відповідальності (цивільної, адміністративної, кримінальної).

Одним із видів юридичної відповідальності за екологічні правопорушення є цивільно-правова відповідальність, що полягає у покладанні на правопорушника обов'язку відшкодувати потерпілій стороні шкоду, заподіяну у результаті порушення вимог екологічного законодавства.

Таким чином, застосування мір цивільно-правової відповідальності в сфері екології в першу чергу пов'язано з заподіянням екологічної шкоди. У науковій літературі під екологічною шкодою прийнято розуміти будь-яке погіршення стана навколишнього природного середовища, пов'язане із здійсненням екологічно небезпечної діяльності, а також порушенням вимог природоохоронного законодавства. Ця шкода виявляється насамперед у забрудненні навколишнього природного середовища, псуванні, знищенні, ушкодженні, виснаженні природних ресурсів, руйнації екосистем, а також сприяє погіршенню здоров'я населення.

В Україні порядок відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу в результаті здійснення екологічно небезпечної діяльності, регламентується Цивільним Кодексом України і Законом «Про охорону навколишнього природного середовища». Ст. 68 зазначеного Закону визначає, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишньому природному середовищу, у порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Виходячи з основних ідей цивільного права, екологічна шкода підрозділяється на майнову і моральну. Порядок відшкодування майнової шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу в процесі здійснення екологічно небезпечної діяльності передбачений ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». У цій статті говоритися, що збиток, заподіяний внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, у повному обсязі без застосування норм зниження стягнення і незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища і погіршення якості природних ресурсів. Далі підкреслюється, що особи, якими заподіяний такий збиток мають право на відшкодування не отриманих прибутків за час, необхідний для відновлення здоров'я, якості навколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів до стана, придатного для використання по цільовому призначенню. У зазначеній статті також мова йде про те, що особи, що володіють джерелами підвищеної екологічної небезпеки, зобов'язані компенсувати збиток заподіяний громадянам і юридичним особам, якщо не буде доведено, що збиток виник внаслідок стихійних природних явищ або невмисних дій потерпілих.

У нової редакції Цивільного кодексу України, якій вступає в дію з першого січня 2004 року, в статті 1187 встановлені умови відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Кодекс визначає, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана у тому числі, з використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, що створюють підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Згідно ст. 1188 ЦК у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки їх володільцям питання про її відшкодування вирішується за принципом вини. Особливості відшкодування ядерної шкоди (ст. 1189 ЦК) встановлюються законом, таким чином ця стаття носить відсильний характер.

Новим для українського екологічного законодавства є відшкодування моральної шкоди. В Цивільному кодексу у ст. 1167 встановлюються підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, в тому числі внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Ця шкода може полягати в моральних переживаннях у зв'язку з відсутністю можливості продовжувати активне громадське життя, втратою роботи, а також фізичною біллю, пов'язаної з пошкодженням здоров'я або в зв'язку з захворюванням, що виникнуло і перенесене у результаті внутрішніх, моральних переживань. Моральна шкода може відшкодовуватися поряд із майновим і при визначенні її розміру суд повинний враховувати всі обставини кожного конкретного випадку.