2. Право власності на водні об'єкти і право

ВОДОКОРИСТУВАННЯ

Водне законодавство України встановлює, що усі води (водні об'єкти) є виключною власністю народу України і надаються тільки у користування. Народ України здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві Ради. Ст. 6 ВК України також визначає, що окремі повноваження по розпорядженню водами (водними об'єктами) можуть даватися відповідним органам державної виконавчої влади.

З усього вищевикладеного можна зробити висновок, що водні об'єкти на території України можуть даватися тільки у користування. Порядок здійснення користування водами регламентується Розділом 3 ВК України. Стаття 42 встановлює, що в якості водокористувачів в Україні виступають підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи й особи без громадянства, що здійснюють забір води з водних об'єктів або користуються водними об'єктами в інших цілях.

Законом «Про питну воду та питне водопостачання» (стаття 14) встановлюється, що діяльність у цій сфері можуть здійснювати підприємства всіх форм власності. Однак мережі, споруди, устаткування централізованого питного водопостачання населених пунктів як особливо важливі об’єкти життєзабезпечення приватизації не підлягають.

Законодавство встановлює, що водокористувачі можуть бути первинними і вторинними.

Первинні водокористувачі мають власні водозабірні спорудження і відповідне устаткування для забору води.

Вторинні водокористувачі - особи, що не мають власних водозабірних споруджень і одержують води з водозабірних споруджень первинних водокористувачів, скидають стічні води в їхні системи на умовах, що встановлюються між ними, а також за узгодженням з органом, що видав дозвіл первинному водокористувачу. Вторинні водокористувачі можуть здійснювати скидання стічних вод у водні об'єкти також на основі дозволів на спеціальне водокористування.

У відповідності зі ст. 46 ВК України, використання вод здійснюється в порядку загального і спеціального водокористування для потреб гідроенергетики, водного і повітряного транспорту. Варто більш детально роздивитися порядок здійснення загального і спеціального водокористування.

У відповідності зі ст. 47 ВК України, загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їхніх потреб (купання, плавання на човнах, любительського і спортивного рибальства, водопою тварин, забору води з водних об'єктів без застосування споруджень або технічних устроїв, а також із криниці) безоплатно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами і без надання відповідних дозволів. З метою охорони життя і здоров'я громадян, охорони навколишнього природного середовища і на інших, передбаченим законодавством підставах, районні і міські Ради за поданням державних органів охорони навколишнього природного середовища, водного господарства, санітарного нагляду встановлюють місця, де забороняється купання, плавання на човнах, забір води для питних або інших потреб, водопій тварин, а також визначаються умови, які обмежують загальне водокористування на водних об'єктах, розташованих на їх території. Місцеві Ради зобов'язані доводити до відома населення про встановлені ними правила, що обмежують загальне водокористування.

Стаття 48 ВК України визначає, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів (із застосуванням споруджень або технічних устроїв) і скидання в них відпрацьованих вод. Здійснюється фізичними і юридичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і суспільних потреб.

Водокористування не є спеціальним, якщо воно пов'язано з пропусканням вод через гідровузли, судноплавством, подачею (перекачуванням) води водокористувачам у маловодні регіони, усуненням шкідливих дій у відношенні вод (підтоплення, засолення, заболочування і т.д.), використанням підземних вод для вилучення корисних компонентів, вилученням води з надр разом із видобуванням корисних копалин, проведенням будівельних, донно-поглиблюючіх і вибухових робіт, видобуванням корисних копалин і водних рослин, прокладанням трубопроводів і кабелів, а також буровими, геологорозвідувальними й іншими роботами на водних об'єктах, що виконуються без забору води і скидання стічних вод.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (ст. 49 ВК України). Цей дозвіл видається спеціально уповноваженими органами:

• державними органами з питань екології і природних ресурсів - у випадку використання води водних об'єктів загальнодержавного значення;

• Верховної Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київським і Севастопольським Радами за узгодженням із державними органами з питань екології і природних ресурсів - у випадку використання води водних об'єктів місцевого значення.

Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється по клопотанню водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, узгодженням із державними органами водного господарства - у випадку використання поверхневих вод, або державними органами геології - у випадку використання підземних вод, а також державними органами охорони здоров'я - у випадку використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних.

Порядок узгодження і видача дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України. У дозволі на спеціальне водокористування визначаються ліміти забору води і скидання забруднюючих речовин. У випадку маловоддя ліміт забору води може бути зменшений спеціально уповноваженими державними органами без коректування дозволу на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування є платним.

Стаття 50 ВК України встановлює терміни спеціального водокористування, що підрозділяється на короткострокове (до трьох років) і довгострокове (від трьох до двадцяти п'яти років). У разі потреби термін спеціального водокористування може бути продовжений на період, що не перевищує відповідно короткострокове або довгострокове водокористування.

Користування водними об'єктами може здійснюватися також на умовах оренди. На умовах оренди водні об'єкти (їх частини) місцевого значення можуть надаватися у користування водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях (ст. 51 ВК України). Передача права оренди на користування водними об'єктами (їхніми частинами) місцевого значення забороняється. У якості орендодавців водних об'єктів місцевого значення може виступати Верховна Рада Автономної Республіки Крим і обласні Ради. Право водокористування на умовах оренди оформляється договором, узгодженим із державними органами екології і природних ресурсів і водного господарства. Умови, терміни і плата за оренду водних об'єктів місцевого значення визначається договором оренди за згодою сторін. Також у цій статті підкреслюється, що водокористувачі, яким водний об'єкт наданий в оренду, можуть дозволяти іншим водокористувачам здійснювати спеціальне водокористування в порядку, встановленому водним законодавством.

В ст. 43 ВК України зафіксовані основні права водокористувачів:

• здійснювати загальне, спеціальне водокористування і користування водами для потреб електроенергетики, водного і повітряного транспорту; користуватися водними об'єктами місцевого значення на умовах оренди;

• користуватися поверхневими, підземними, внутрішніми морськими водами і територіальним морем для задоволення питних, господарсько-побутових, сільськогосподарських, промислових та інших потреб;

• вимагати від власника водного об'єкта або водопровідної системи підтримки належної якості води за умовами водокористування;

• споруджувати гідротехнічні й інші водогосподарчі об'єкти, здійснювати їхню реконструкцію і ремонт;

• передавати у користування воду іншим водокористувачам за плату і на визначених умовах;

• здійснювати й інші функції, що стосуються водокористування і користування водними об'єктами, у порядку, встановленому законодавством.

Права водокористувачів охороняються законом. Порушені права повинні бути відновлені в порядку, встановленому законодавством України.

Поряд з правами водокористувачі мають ряд обов'язків. Стаття 44 ВК України встановлює, що водокористувачі зобов'язані:

• економічно використовувати водні ресурси, піклуватися про їхнє відновлення і поліпшення якості вод;

• користуватися водними об'єктами відповідно до цілей й умов їх надання;

• додержуватися встановлених нормативів гранично допустимих скидань забруднюючих речовин і встановлених лімітів забору води, а також санітарних та інших вимог, що стосуються організації своєї території;

• використовувати ефективні сучасні технічні засоби і технології для підтримки своєї території в належному стані, а також здійснювати заходи щодо попередження забруднення водних об'єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, які відходять з неї;

• не припускати порушення прав, наданих іншим водокористувачам, а також заподіяння шкоди господарським об'єктам і об'єктам навколишнього природного середовища;

• підтримувати в належному стані зони санітарної охорони джерел питного і господарсько-побутового водопостачання, прибережні захисні смуги, смуги відводу, берегові смуги водних шляхів, очисні й інші водогосподарчі спорудження і технічні устрої;

• здійснювати урахування забору і використання вод, проводити контроль за якістю і кількістю скиданих у водні об'єкти відпрацьованих вод і забруднюючих речовин, а також надавати відповідним органам звіти у порядку, встановленому законодавством України;

• здійснювати у встановленому порядку узгоджені технологічні, лісомеліоративні, агротехнічні, гідротехнічні, санітарні й інші заходи щодо охорони вод від виснаження, поліпшення їх якості, а також припиненню скидання забруднюючих стічних вод;

• здійснювати спеціальне водокористування тільки при наявності дозволу;

• безперешкодно припускати на свої водні об'єкти державних інспекторів спеціально уповноважених державних органів в галузі використання, відтворення й охорони водних ресурсів, а також громадських інспекторів по охороні навколишнього природного середовища, що здійснюють перевірку дотримання вимог водного законодавства, і надавати їм безоплатно необхідну інформацію;

• своєчасно вносити плату за спеціальне водокористування й інші платежі;

• своєчасно інформувати місцеві Ради, державні органи охорони навколишнього природного середовища і санітарного нагляду при виникненні аварійних забруднень;

• здійснювати невідкладні роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварій, що можуть заподіяти погіршення якості води, а також надавати необхідні технічні засоби для ліквідації аварій на об'єктах інших водокористувачів у порядку, встановленому законодавством;

• виконувати інші обов'язки в галузі використання й охорони вод і поновлення водних ресурсів відповідно до законодавства.

Стаття 55 ВК України регламентує підстави, при настанні яких припиняється право водокористування. Право юридичних і фізичних осіб на спеціальне водокористування припиняється у випадку:

• якщо відпала необхідність у здійсненні спеціального водокористування;

• закінчення терміна спеціального водокористування;

• ліквідації підприємств, установ і організацій;

• передача водогосподарчих споруджень іншим водокористувачам;

• визнання водного об'єкта таким, що має особливе державне значення, наукову, культурну або лікувальну цінність;

• порушення правил спеціального водокористування й охорони вод;

• виникнення необхідності задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення;

• систематичного невнесення плати в строки, визначені законодавством.

Припинення права спеціального водокористування здійснюється:

• по клопотанню водокористувача у випадках, передбачених п. 1 ст. 55 ВК України;

• за рішенням органа, що видав дозвіл на спеціальне водокористування, у випадках, передбачених пунктами 2-4 ст. 55 ВК України;

• за рішенням Кабінету Міністрів України або відповідних Рад у випадках, передбачених пунктами 5 і 7 ст. 55 ВК України;

• за вимогою органа, що видав дозвіл на спеціальне водокористування, у випадках, передбачених пунктами 6 і 8 ст. 55 ВК України.

Припинення права на спеціальне водокористування у всіх перерахованих вище випадках здійснюється органом, що видав дозвіл на спеціальне водокористування. У ст. 57 ВК України передбачається, що водокористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні припиненням права або зміною умов спеціального водокористування, за винятком випадків, коли таке припинення (зміна умов) відбулося з вини самого водокористувача або по його клопотанню. Порядок відшкодування таких збитків встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Права та обов’язки споживачів питної води регулюються також ст.. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання». Споживачі питної води мають, у тому числі, право на:

• забезпечення питною водою, якість якої відповідає державним стандартам;

• одержання в установленому порядку повної, достовірної, своєчасної інформації про якість питної води;

• організацію та проведення громадських слухань щодо прийняття рішень з питань якості питної води;

• пред’явлення позовів до суду про відшкодування збитків, завданих внаслідок постачання неякісної питної води, що не відповідає державним стандартам.

Споживачі питної води зобов’язані, у тому числі:

• раціонально використовувати питну воду;

• не допускати забруднення, засмічення та виснаження джерел питного водопостачання і пошкодження об’єктів питного водопостачання і водовідведення.