Рекомендована література

1. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України: прийнятий 25.06.1991 // Відомості ВР України. – 1991. – № 41. – Ст. 546.

2. Про екологічну експертизу: Закон України: прийнятий 09.02.1995 // Відомості ВР України. – 1995. – № 8. – Ст. 54.

3. Про основні напрямки державної політики України в галузі охорони навколишнього середовища, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки: Постанова ВР України від 05.03.1998 // Відомості ВР України. – 1998. – № 38-39. – Ст. 248.

4. Про затвердження методики прогнозування наслідків виливу (викиду) небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об’єктах і транспорті: Наказ Міністерства екології від 23.03.2001. – № 122.

5. Аграрное, земельное и экологическое право Украины. Общие части учебных курсов. Под ред. Погребного А.А. и Каракаша И.И.-Х.: «Одиссей», 2001.-С. 320-362.

6. Андрейцев В.І. Екологічне право (Загальна частина). – К.: Вентурі, 1996. – С. 101-167.

7. Андрейцев В.И. Правовое обеспечение экологической экспертизы проектов. – К.: Будивельнык, 1990. – 168 с.

8. Баб’як О.С., Беленчук П.Д., Чирва Ю.А. Екологічне право України.-К.: Атіка, 2000.-С. 53-66.

9. Боголюбов С.А. Экологическое право. – М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1999. – С. 158-207.

10. Бринчук М.М. Экологическое право (право окружающей среды). – М.: Юристъ, 1999. – С. 220-341.

11. Гетьман А.П. Процессуальные нормы и отношения в экологическом праве. – Харьков: Основа, 1994. – 132 с.

12. Государственное управление охраной окружающей среды в союзной республике / Отв. ред. Ю.С. Шемшученко. – К.: Наук. думка, 1990. – 220 с.

13. Екологічне право України (Загальна частина) / В.К. Попов, М.В. Шульга, С.В. Разметаєв та ін. – Харків, 1995. – С. 87-127.

14. Робинсон Н.А. Правовое регулирование природопользования и охраны окружающей среды / Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1990. – С. 101-146.

15. Розовский Б.Г., Ворсинов Г.Т. Экологическое право: Учеб. пос.-Луганск: ИЭП АНУ, 1994.-С. 21-33.

16. Экология / С.А. Боголюбов, Е.М. Биленков, М.А. Геталов и др. – М.: Знание, 1997. – С. 113-175.

Тема 7. Економіко-правовий механізм в галузі екології План

1. Поняття і загальна характеристика економіко-правового механізму природокористування й охорони навколишнього середовища.

2. Правові форми зборів у сфері екології і порядок їх розподілу.

3. Економіко-правове стимулювання в системі охорони навколишнього природного середовища і природокористування.

1. Поняття і загальна характеристика

ЕКОНОМІКО-ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ

ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ І ОХОРОНИ

НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Під економіко-правовим механізмом у сфері екології прийнято розуміти сукупність передбачених законодавством заходів економіко-правового характеру по забезпеченню раціонального природокористування й охорони навколишнього середовища, які спрямовані на досягнення цілей екологічної політики держави.

Правові вимоги, що стосуються економічних заходів природокористування й охорони навколишнього природного середовища, містяться у цілому ряді нормативно-правових актів, що належать як до екологічного, так і до інших галузей українського законодавства. У їх числі можна назвати такі: Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 41-49); Земельний Кодекс (ст. 205-209); Закон України «Про плату за землю»; Порядок визначення плати і стягнення зборів за забруднення навколишнього природного середовища (Затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 1992 р.); Закон України «Про систему оподатковування» та ін.

Основні економічні заходи по забезпеченню охорони навколишнього природного середовища закріплені в ст. 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», до числа яких можна віднести:

• взаємозв'язок усієї управлінської, науково-технічної і господарської діяльності підприємств, установ та організацій з раціональним використанням природних ресурсів та ефективністю заходів щодо охорони навколишнього природного середовища на засаді економічних важелів;

• визначення джерел фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

• встановлення лімітів використання природних ресурсів, викидів і скидань забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище і розміщення відходів;

• встановлення нормативів плати і розмірів зборів за використання природних ресурсів, викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів та інші види шкідливого впливу;

• надання підприємствам, установам, організаціям, а також громадянам податкових, кредитних та інших пільг при впровадженні ними маловідходних, енерго- і ресурсозберігаючих технологій та нетрадиційних видів енергії, здійснення інших ефективних заходів в галузі охорони навколишнього природного середовища;

• відшкодування у встановленому порядку збитків, заподіяних порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Уявляється дискусійним включення останнього елемента до складу економіко-правового механізму природокористування й охорони навколишнього середовища, оскільки відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому середовищу внаслідок порушення вимог еколого-правових норм здійснюється в порядку застосування майнової відповідальності.

Проводячи порівняльну паралель із законодавством Російської Федерації, що регулює відповідне коло суспільних відносин, зокрема, Закон Російської Федерації «Про охорону довкілля» (2002 р.), можна зауважити, що він включає до складу економіко-правового механізму природокористування й охорони навколишнього природного середовища набагато більше число структурних елементів, чим аналогічний закон нашої держави. Наприклад, розділ 4 зазначеного законодавчого акта встановлює, що до елементів економіко-правового механізму в сфері екології належить, у тому числі:

1. розробка державних прогнозів соціально-економічного розвитку на основі екологічних прогнозів;

2. проведення економічної оцінки природних об'єктів і природно-антропогенних об'єктів;

3. проведення економічної оцінки впливу господарської й іншої діяльності на навколишнє середовище;

4. підтримка підприємницької, інноваційної й іншої діяльності (у тому числі екологічного страхування), спрямованої на охорону навколишнього середовища та ін.

Варто підкреслити, що останнім часом національне законодавство також наголошує на широкому використанні інноваційного механізму охорони навколишнього середовища. Розуміючи під інновацією новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентноздатні технології, продукцію або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери Закон “Про інноваційну діяльність” у статті 3 визначає пріоритетним інноваційний шлях розвитку економіки України.

В законі України “Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності Верховна Рада проголошує у якості особливого пріоритету гармонійний розвиток потенціалу людини, екології і навколишнього середовища держави. Проекти в цьому напрямку повинні передбачати розробку і створення:

• обладнання і технології для використання альтернативних джерел енергії;

• енергоефективне, ресурсозберігаюче, модульне, екологічно безпечне обладнання та устаткування для здійснення процесів водопідготовки, очищення води, теплопостачання та засоби управління цими процесами.

Роль економіко-правового механізму визначається функціями які він виконує в даній сфері. До їх числа можна віднести такі:

1. забезпечувальна - спрямована на економічне забезпечення раціонального природокористування й охорони навколишнього середовища. Ця функція реалізується за допомогою послідовного здійснення всіх мір економічного характеру, включених в економіко-правовий механізм;

2. стимулююча - полягає в створенні умов економічної зацікавленості підприємств, установ, організацій, а також окремих громадян у виконанні адресованих їм вимог екологічного законодавства. Дана функція реалізується за допомогою проведення окремих економічних заходів, включених в економіко-правовий механізм у сфері екології (наприклад, стимулюючу роль повинні грати встановлені збори за використання природних ресурсів, а також за забруднення навколишнього середовища; податкові і кредитні пільги в галузі екології, страхування і ряд інших).

Отже, основна задача економіко-правового механізму в сфері екології - забезпечити за допомогою заходів економічного характеру досягнення цілей екологічної політики держави, обумовленої законодавством та іншими нормативно-правовими документами. Успішне рішення поставленої задачі залежить від оптимального врегулювання і реалізації окремих елементів економіко-правового механізму природокористування й охорони навколишнього середовища.

І на закінчення слід зазначити, що для забезпечення ефективного природокористування й охорони навколишнього середовища необхідно логічне сполучення економічних і адміністративних методів керівництва. Поряд з втіленням у життя таких функцій державного управління як стандартизація і нормування, лімітування, контроль і т.д., повинні здійснюватися відповідно до вимог законодавства економічні заходи охорони навколишнього середовища і забезпечення раціонального природокористування (стимулювання, заохочення і ряд інших).