3. Правові заходи охорони надр

Для правової охорони надр першочергове значення має проблема власності на надра, оскільки саме від неї в кінцевому рахунку залежить розмежування компетенції між спеціально уповноваженими державними органами. Як вже підкреслювалося вище, надра є виключною власністю народу України, тобто ділянки надр не можуть бути предметом купівлі-продажу, дарування, застави і т.д. У свою чергу, особи, що здійснюють право користування надрами зобов'язані проводити заходи щодо їх охорони.

Ст. 56 КпН України передбачає, що основними вимогами в галузі охорони надр є:

• забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр;

• дотримання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами;

• раціональне вилучення і використання запасів корисних копалин і наявних у них компонентів;

• недопущення шкідливого впливу робіт, пов'язаних з користуванням надрами, на сховища запасів корисних копалин, гірничих виробіток і шпар, що експлуатуються або законсервовані, а також підземних споруджень;

• охорона родовищ корисних копалин від затоплення, обводнювання, пожеж та інших чинників, що негативно впливають на якість корисних копалин і промислову цінність родовищ або ускладнюють їх розробку;

• попередження необґрунтованої і самовільної забудови площ залягання корисних копалин і дотримання встановленого законодавством порядку використання цих площ для інших цілей;

• попередження забруднення надр при підземному збереженні нафти, газу й інших речовин і матеріалів, похованні шкідливих речовин і відходів виробництва, скиданні стічних вод;

• а також дотримання інших вимог, передбачених законодавством про охорону навколишнього природного середовища.

У випадку порушення положень, передбачених вищевказаною статтею, а також інших вимог в галузі охорони надр, встановлених законодавством України, користування надрами може бути обмежено, тимчасово заборонено (зупинено) або припинено органами спеціально уповноваженого центрального органа виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів, а також органами державного гірничого нагляду, державного геологічного контролю або іншими, спеціально уповноваженими на те державними органами в порядку, встановленому законодавством України.

Поряд із перерахованими вище вимогами по охороні надр, Кодекс України про надра встановлює ряд додаткових умов, при недотриманні яких законом передбачається відповідна юридична відповідальність. Стаття 58 КпН України забороняє проектування і будівництво населених пунктів, промислових комплексів та інших об'єктів без попереднього геологічного вивчення ділянок надр, що підлягають забудові. Також встановлюється, що забудова площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення, а також будівництво на ділянках їх залягання споруджень, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, припускаються у виключних випадках тільки за узгодженням із відповідними територіальними геологічними підприємствами й органами державного гірничого нагляду. При цьому повинні здійснюватися заходи, які б забезпечували можливість видобування з надр корисних копалин.

Порядок забудови площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення встановлюється Кабінетом Міністрів України. Забудова площ залягання корисних копалин місцевого значення, а також розміщення на ділянках їх залягання підземних споруджень, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, припускається за узгодженням з відповідними місцевими Радами.

Законодавство України про надра встановлює особливий режим охорони ділянок надр, що являють собою особливу наукову або культурну цінність. Стаття 59 КпН України визначає, що рідкісні геологічні відшарування, мінералогічні утворення, палеонтологічні об'єкти й інші ділянки надр, що складають особливу наукову або культурну цінність, можуть бути віднесені у встановленому законодавством порядку до об'єктів природно-заповідного фонду.

Далі підкреслюється, що у випадку виявлення при користуванні надрами рідкісних геологічних відшарувань і мінералогічних утворень, метеоритів, палеонтологічних, археологічних та інших об'єктів, що представляють інтерес для науки і культури, користувачі надр зобов'язані призупинити роботи на відповідній ділянці і довести до відома про це зацікавлені державні органи.

У якості об'єкта особливої охорони виступає континентальний шельф. В Україні відсутній комплексний нормативно-правовий документ, що регламентує порядок використання й охорони вищевказаного об'єкта. Дана прогалина ліквідується за рахунок застосування положень міжнародних договорів з іноземними державами, у якості однієї зі сторін яких виступає Україна.

Континентальний шельф України складається з морського дна і надр підводних районів, що знаходяться за межами територіального моря України на всьому протязі природного продовження її сухопутної території до зовнішньої межі підводної окраїни материка. А підводною окраїною материка є продовження континентального масиву України, що включає поверхню і надра континентального шельфу, схилу і підйому.

Відповідно до чинних міжнародних-правових договорів і угод, підписаними і ратифікованими нашою державою, Україна має такі повноваження по розпорядженню континентальним шельфом:

• має суверенні права на розвідку шельфу і розробку його мінеральних і живих ресурсів; виключне право дозволяти і регулювати бурові роботи на континентальному шельфі для будь-яких цілей;

• виключне право споруджувати, а також дозволяти і регулювати створення, експлуатацію і використання різноманітних установок і споруджень;

• має юрисдикцію у відношенні морських наукових досліджень, захисту і зберігання морського середовища, прокладки й експлуатації підводних кабелів і трубопроводів і т.д.