4. Правові заходи охорони земель

Ст. 162 ЗК України встановлює, що охорона земель включає систему правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на їх раціональне використання, попередження необґрунтованого вилучення земель із сільськогосподарського обороту, захист від шкідливих антропогенних впливів, а також на відтворення і підвищення родючості ґрунтів, продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного й історико-культурного призначення. Охорона земель здійснюється на засаді комплексного підходу до зазначеного природного ресурсу, як до однієї зі складових частин природного середовища з урахуванням цілей і характеру їх використання, зональних і регіональних їх особливостей.

Ст. 163 ЗК України передбачає, що завданням охорони земель є забезпечення і відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і придбаних якостей земель. Зміст охорони земель визначається у ст. 164 ЗК України, у якої зазначено, що охорона земель включає:

• обґрунтування і забезпечення досягнення раціонального землекористування;

• захист сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників від необґрунтованого їхнього вилучення для інших потреб;

• захист земель від ерозії, селів, підтоплень, заболочування, повторного засолення, пересушення, ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними і радіоактивними речовинами і від інших несприятливих природних і техногенних процесів;

• зберігання природних водно-болотних угідь;

• запобігання погіршення естетичного стана й екологічної ролі антропогенних ландшафтів;

• консервацію деградованих і малопродуктивних сільськогосподарських угідь.

Порядок охорони земель встановлений законодавством.

Охорона земель також містить у собі здійснення ряду заходів, передбачених законом, що спрямовані на попередження шкідливого впливу на земельні ресурси:

1) стандартизацію і нормування в галузі охорони земель і відтворення родючості ґрунтів;

2) рекультивацію порушених земель;

3) охорону земель від забруднення небезпечними речовинами;

4) охорону ґрунтів.

Стандартизація і нормування в галузі охорони земель і відтворення родючості ґрунтів. У відповідності зі ст. 165 ЗК України стандартизація і нормування в галузі охорони земель і відтворення родючості ґрунтів здійснюється з метою забезпечення екологічної і санітарно-гігієнічної безпеки громадян шляхом прийняття відповідних нормативів і стандартів, що визначають вимоги щодо якості земель, припустимому антропогенному навантаженню на ґрунти й окремі території, припустимому сільськогосподарському освоєнню земель і т.д. В галузі охорони земель і відтворення родючості ґрунтів встановлюються такі нормативи:

• оптимального співвідношення земельних угідь;

• якісного стана ґрунтів;

• гранично допустимого забруднення ґрунтів;

• показники деградації земель і ґрунтів.

Нормативні документи по стандартизації в галузі охорони земель і відтворення родючості ґрунтів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Рекультивація порушених земель. Ст. 166 ЗК України встановлює, що рекультивація порушених земель - це комплекс організаційних, технічних і біотехнологічних заходів, спрямованих на відновлення ґрунтового покрову, поліпшення стана і продуктивності порушених земель. Землі, що підверглись зміні в структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і материнських порід, у гідрологічному режимі внаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, підлягають рекультивації. Далі в цій статті підкреслюється, що для рекультивації порушених земель, відновлення деградованих земельних угідь використовується ґрунт, знятий при проведенні гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, шляхом його нанесення на малопродуктивні ділянки або на ділянки без ґрунтового покрову.

Охорона земель від забруднення небезпечними речовинами. У відповідності зі ст. 167 ЗК України господарська й інша діяльність, що призводить до забруднення земель і ґрунтів понад встановлених гранично допустимих концентрацій небезпечних речовин, забороняється. Нормативи гранично допустимих концентрацій небезпечних речовин у ґрунтах, а також перелік цих речовин затверджуються спеціально уповноваженими органами виконавчої влади в галузі охорони здоров'я і санітарного нагляду, екології і природних ресурсів.

Забруднені небезпечними речовинами земельні ділянки використовуються з дотриманням встановлених обмежень, вимог по запобіганню їх небезпечного впливу на здоров'я людини і навколишнього середовища. Рівень забруднення ґрунтів враховується при наданні земельних ділянок у користування, вилученні з господарського обороту, зміні характеру і режиму використання.

Охорона ґрунтів. Ст. 168 ЗК України встановлює, що ґрунти земельних ділянок є об'єктом особливої охорони. Власники земельних ділянок і землекористувачі не мають права здійснювати зняття і перенесення ґрунтового покрову земельних ділянок без спеціального дозволу органів, що здійснюють державний контроль за використанням і охороною земель. Далі в зазначеній статті мова йде про те, що при здійсненні діяльності, пов'язаної з порушенням поверхневого прошарку ґрунту, власники земельних ділянок і землекористувачі повинні здійснювати зняття, складування, збереження поверхневого прошарку ґрунту і нанесення його на ділянку, із якої він був знятий (рекультивація), або інша земельна ділянка для підвищення її продуктивності й інших якостей.

Земельне законодавство України також встановлює особливості використання техногенне забруднених земель. Такими землями, у відповідності зі ст. 169 ЗК України, є землі, забруднені внаслідок господарської діяльності людини, яка призвела до деградації земель і її негативного впливу на навколишнє середовище і здоров'я людей.

До техногенне забруднених земель належать землі радіаційні небезпечні і радіоактивно забруднені, забруднені важкими металами, іншими хімічними елементами і т.д. При використанні техногенне забруднених земель враховуються особливості режиму їх використання. Особливості режиму і порядок використання техногенне забруднених земель встановлюються законодавством України.

У свою чергу, ст. 170 ЗК України передбачає, що техногенне забруднені землі сільськогосподарського призначення, на яких не забезпечується одержання продукції, що відповідає встановленим вимогам (нормам, правилам, нормативам), підлягають вилученню із сільськогосподарського обороту і консервації. Порядок використання техногенне забруднених земельних ділянок встановлюється законодавством України.