4.2. Стратегічний потенціал підприємства

Визначення терміну «потенціал». Сутність виробничого потенціалу. Оцінка виробничого потенціалу. Три підходи до визначення виробничого потенціалу: ресурсний(обліково-звітний), структурний (функціональний) та цільовий (проблемно-орієнтований). Цільові оцінки виробничого потенціалу підприємства. Показники, які можна використовувати для визначення потенціалу підприємства.

Потенціал (від латинського potentia – можливість,потужність) – корисна властивість, що виявляється тоді, коли об’єкт, потенціал якого є об’єктом досліджень (держава, галузь, підприємство, особа тощо), здійснює певну діяльність, спрямовану на досягнення цілей.

Сутність виробничого потенціалу заключається в тому, що це наявні засоби, запаси та джерела, які можуть бути використані для досягнення мети, розв’язання завдання, а також можливості окремої особи, суспільства та держави в даній галузі.

Виробничий потенціал підприємства являє собою систему взаємопов’язаних елементів, які виконують різні функції у процесі забезпечення випуску продукції та досягнення інших цілей розвитку. Тому можна стверджувати, що йому притаманні всі риси, властиві будь-якій системі:

1. Цілісність, цілеспрямованість.

2. Складність.

3. Взаємозамінність, альтернативність елементів.

4. Взаємозв’язок, взаємодія елементів виробничого потенціалу.

5. Самовідтворюваність.

6. Інноваційна спрямованість.

7. Гнучкість.

8. Соціально-економічні наслідки виконання.

9. Історичні умови та особливості формування й використання.

10. Фізичне та моральне старіння.

Для визначення розміру виробничого потенціалу в різних концепціях використовують різні підходи. Сформовано три підходи до визначення потенціалу.

1.Ресурсний підхід – зорієнтований на визначення виробничого потенціалу як сукупності виробничих ресурсів, характеризує його величину як суму фізичних і вартісних оцінок окремих складових.

Оцінюючи виробничий потенціал, необхідно враховувати:

1.1. Матеріально-технічні ресурси з окремим дослідженням знарядь і засобів праці.

1.2. Трудові ресурси.

1.3. Енергетичні та інформаційні ресурси.

1.4. Фінансові (грошові) ресурси.

Останні є найбільш взаємозамінними з усіма іншими. Ресурси мають вартісну оцінку та цільову спрямованість на створення доданої та споживчої вартості. Кожен з окремих видів ресурсів надає свій внесок у формування кінцевих результатів, а тому підхід «чим більше, тим краще» відносно всіх складових потенціалу одночасно не є ефективним. Як наслідок, потрібно враховувати, вивчати та формувати структуру складових виробничого потенціалу з метою досягнення максимальних у поточних умовах результатів.

2. Структурний підхід – зорієнтований на визначення раціональної структури виробничого потенціалу підприємства, визначає його величину, виходячи з прогресивних норм і нормативних співвідношень, заданих найбільш досконалими технологіями, організацією виробництва загалом і окремих підсистем підприємства, що використовуються в галузі.

Аналіз та оцінка структурних характеристик виробничого потенціалу пов’язані з певними труднощами, оскільки всі його елементи функціонують одночасно, в сукупності та взаємодії. Це призводить до того,що важко встановити значення кожного типу ресурсів окремо від діяльності всього потенціалу. До структуроутворюючих елементів потенціалу можна віднести технологію та організацію.

Проблеми структурного характеру виробничого потенціалу полягають у тому, що відповідність одних елементів іншим стримує розвиток і вдосконалення потенціалу загалом. Так, застарілі верстати та обладнання українських підприємств заморожують відсталі технології , які є енерго-, матеріало- та трудомісткими, а це, в свою чергу, не дає змоги виготовляти конкурентоспроможну продукцію.

Досягнута структура завжди є компромісом між ідеальним уявленням про потреби та можливості залучення резервів, формування різних ланок, де їх використовують тим або іншим чином.

Зі структурним підходом пов’язана ще одна характеристика потенціалу – потужність, що є кількісною оцінкою його виробничої можливості. Потужність має визначатись відносно окремих підсистем та потенціалу загалом і вказує місце конкретного підрозділу,елемента в усьому потенціалі. Тому окремі автори структурний підхід до оцінки потенціалу називають «функціональним потенціалом».

Створення ефективної структури виробничого потенціалу зумовлює економію всіх видів ресурсів ( сировини, матеріалів, енергії, фінансів, витрат живої та матеріалізованої праці), оскільки завдяки досягненню синергії між елементами потенціалу можна з меншою їх кількістю задовольнити більшу кількість потреб, виробивши більшу кількість продукції. Це можливо лише за умови підвищення якісного складу всього виробничого потенціалу та окремих його складових.

Для визначення структурних характеристик потенціалу досліджують:

2.1.Масштаб потенціалу та його просторове розміщення.

2.2.Характер діяльності, що її здатен виконувати виробничий потенціал – об’єкт дослідження.

2.3.Ступінь замкненості.

3. Цільовий (проблемно-орієнтований) підхід, спрямований на визначення відповідності наявного потенціалу досягненню поставлених цілей, характеризує його величину як рівень відповідності окремих складових потенціалу необхідному, дещо ідеальному, уявленню про склад, структуру та механізм функціонування потенціалу для виготовлення конкурентоспроможної продукції.

Важливим етапом визначення стратегічного потенціалу є цільові оцінки виробничого потенціалу підприємства. В цьому разі йдеться про оцінку рівня відповідності потенціалу підприємства цілям, які поставлені керівниками на перспективу. Така постановка проблеми докорінно відрізняється від поширеної оцінки нагромадження підприємством чи організацією ресурсів лише з кількісної точки зору. Цільова оцінка потенціалу – якісна оцінка, що дає змогу оцінити можливості досягнення певних результатів, створює умови для обґрунтованого підходу до планування процесу трансформації окремих його частин і потенціалу загалом на основі правильного розподілу дій та ресурсів по виконавцях і термінах для якісного та своєчасного отримання необхідних параметрів і набуття навичок, а отже, забезпечує досягнення поставлених цілей.

Показники, які можна використати при визначенні потенціалу підприємства:

1.Загальні характеристики підприємства.

2.Фактори конкурентоспроможності.

3.Техніка та технології.

4.Фінанси.

5.Науково-дослідні та проектно-конструкторські роботи.

6.Організація та управління.

7.Персонал.

8.Рівень організаційної культури[42].