9.5. Прогнозування майбутнього розвитку підприємства

Функції прогнозування в системі стратегічного планування. Мета прогнозу. Методи прогнозування: екстраполяції, експертний, моделювання. Комбінація методів для більш надійного передбачення майбутнього. Розробка сценаріїв розвитку подій.

Таблиця 9.2

Послідовність розробки стратегічного плану підприємства

Термін надання інформації	Зміст інформації, яка надається	Виконавець, що надає інформацію
Січень-березень	Прогнози та сценарії розвитку зовнішніх і внутрішніх умов (на основі SWOT-аналізу)	Відділ стратегічного аналізу
Травень-червень	Показники зовнішніх і внутрішніх економічних умов функціонування підприємства	Відділ стратегічного планування
Червень-липень	Прогноз продажу по кожній товарній групі	Відділ маркетингу
Червень-липень	Кошториси витрат на модернізацію (технічне переозброєння, реконструкцію діючого виробництва або купівлю нового обладнання)	Технічний відділ спільно з бухгалтерією
Серпень-вересень	Аналіз джерел фінансування та прогноз інвестицій; розробка прогнозного бюджету	Фінансовий відділ
Жовтень-листопад	Зведені розрахунки стратегічного плану із зауваженнями всіх учасників; розробка поточних планів на наступний рік	Відділ стратегічного планування
Листопад-грудень	Затвердження стратегічних і поточних планів; розробка організаційних планів (планів-графіків)	Вищі органи управління підприємства разом з відділом стратегічного планування та виконавцями

Для забезпечення реальності стратегічних орієнтирів використовується прогнозування майбутнього розвитку підприємства (рис. 9.7).

Найважливіші функції прогнозування в системі стратегічного управління:

1. Визначення можливих цілей і напрямків розвитку об’єкта прогнозування.

2. Оцінка економічних, наукових, технічних, соціальних та екологічних наслідків реалізації кожного з можливих варіантів розвитку об’єктів прогнозу.

Р инковий прогноз Технологічний прогноз

- Політико-правовий прогноз

Організаційний прогноз Виробничий прогноз

Е кономічний прогноз

Я кі умови необхідні? Чи може надалі існувати підприємство? Які зміни

необхідні?

С тратегія адаптації Цілі організації Стратегія змін і розвитку

Рис. 9.7 Зв'язок прогнозів із цілями та стратегіями організації

3. Визначення змісту заходів щодо забезпечення реалізації можливостей та послаблення загроз кожного з варіантів розвитку прогнозованих подій.

4. Оцінка необхідних витрат і ресурсів для впровадження розроблених заходів і наслідків щодо обмежень у системі «час-гроші».

Мета будь-якого прогнозу – виявити процеси та передбачити розвиток подій у майбутньому. Передбачене майбутнє дає змогу підготуватися як до позитивних, так і до негативних тенденцій, максимізувати прибутки та мінімізувати збитки.

Основні методи прогнозування, що використовуються у стратегічному плануванні:

1. Метод екстраполяції – базується на припущенні про незмінність або відносну стабільність наявних тенденцій розвитку.

2. Експертний метод – базується на знаннях та досвіді спеціалістів різної кваліфікації.

3. Метод моделювання – являє собою досить широкий спектр економіко-математичних, економетричних та інших моделей, що мають спільну рису – спроби побудувати моделі об’єктів реальної дійсності, щоб на їх основі створити підвалини для відпрацювання оптимальних управлінських рішень.

Проте тенденції, виявлені на основі аналізу інформації про події, що відбулися в недалекому минулому, можуть бути ненадійними індикаторами майбутніх змін, а світ бізнесу занадто складний, щоб бути адекватно описаним у межах будь-якої моделі. Лише комбінація методів може дати більш-менш надійне передбачення майбутнього.

У стратегічному управлінні найбільшого поширення набули розробки сценаріїв розвитку подій. Вони займають проміжне положення між експертними методами та методами моделювання. Якість сценаріїв визначається за наступними критеріями:

1. Має бути змістовним, тобто показувати: як внутрішні суперечності процесів та явищ впливають на формування прогресивних чи негативних тенденцій у системі, для якої сценарій складається; як можуть кількісно та якісно змінюватись характеристики цієї системи та результати її діяльності під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів.

2. Повинен бути достовірним – будь-який висновок мусить бути обґрунтованим, побудованим на достовірних припущеннях та інформації, а не відбивати лише бажання особи, яка цей сценарій розробляє.

Для більш обґрунтованого опису очікуваних подій доцільно розробляти систему сценаріїв, що відрізняються між собою переліком припущень і оцінкою взаємодії досліджуваних факторів [29].