1.4. Переваги стратегічного підходу до управління

Варіанти побудови системи стратегічного управління за І. Ансоффом. Стратегічно орієнтоване підприємство. Переваги стратегічно орієнтованих підприємств. Переваги стратегічного мислення. Заохочення активного управління підприємствами. Основні складові стратегії компанії.

Різні підходи до побудови системи стратегічного управління потребують чіткого уявлення про переваги цього явища в діяльності окремих підприємств.

Американський фахівець І. Ансофф розглядає такі варіанти побудови стратегічного управління:

1. За допомогою вибору стратегічних позицій.

2. Ранжируванням стратегічних задач.

3. На основі врахування «слабких сигналів».

4. В умовах стратегічних несподіванок.

Реалізація концепції стратегічного управління підприємством можлива лише тоді, коли підприємство стратегічно орієнтоване.

Стратегічно орієнтоване підприємство – це підприємство, в якому персонал має стратегічне мислення, застосовується система стратегічного планування, що дає змогу розробляти та використовувати інтегровану систему стратегічних планів, і поточна, повсякденна діяльність, підпорядкована досягненню поставлених стратегічних цілей.

Переваги стратегічно орієнтованих підприємств:

1. Можливість отримати необхідну базу для прийняття стратегічних і тактичних рішень.

2. Можливість зробити підприємство більш керованим, оскільки за наявності системи стратегічних планів є змога порівнювати досягнуті результати з поставленими цілями, конкретизованими у вигляді планових завдань.

3. Забезпечення динамічності змін через прискорення практичних дій щодо реалізації стратегічних планів на основі відповідної системи регулювання, контролю та аналізу.

4. Реалізація зазначених принципів дає змогу побудувати обгрунтовану послідовність дій щодо реалізації концепції та формування системи стратегічного управління.

5. Створення виробничого потенціалу та системи зовнішніх зв’язків, що є сприйнятними до змін і дають можливість досягти майбутніх цілей.

6. Можливість враховувати об’єктивні (зовнішні та внутрішні) фактори, що формують зміни, зосередитись на вивченні цих факторів, сформувати відповідні інформаційні банки.

7. Зменшення до мінімуму негативних наслідків змін, що відбуваються, а також факторів невизначеності майбутнього.

8. Можливість встановлення системи стимулювання для розвитку гнучкості та пристосованості підприємства і окремих його підсистем до змін.

Вітчизняним підприємствам в останні роки критичну ситуацію створюють:

1. Динаміка ринку, що важко прогнозується.

2. Безліч нових директивних рішень і законодавчих актів.

3. Танучі внутрішні ресурси.

4. Зростання агресивності зовнішнього середовища, особливо у фінансовій сфері.

В цих умовах велике значення відводиться вдалому застосуванню в практику діяльності підприємств ідей і технологій стратегічного управління розвитком.

Для досягнення успіху необхідне не тільки знання теоретичних засад стратегічного управління. Закордонні конкуренти використовують ті ж самі фундаментальні методи і підходи, що й українські керівники, але, на відміну від українських, досягають більших успіхів за рахунок ретельності, дисциплінованості, з якою вони розробляють і реалізують стратегії.

Переваги стратегічного мислення і усвідомлення стратегічного управління (на відміну від вільної імпровізації, інтуїції або бездіяльності):

1. Можливість об’єднати рішення керівників усіх рівнів управління, пов’язаних зі стратегією.

2. Створення середовища, що сприяє активному керівництву і протидіє тенденціям, які можуть привести лише до пасивного реагування на зміну ситуації.

3. Забезпечення спрямованості всієї організації на ключовий аспект стратегії – що ми намагаємося робити і чого домагаємося?

4. Можливість для менеджерів оцінювати альтернативні варіанти капітальних вкладень і розширення персоналу, тобто розумно перенести ресурси в стратегічно обґрунтовані і високоефективні проекти.

5. Необхідність менеджерів більш чітко реагувати на зміни, що з’являються, нові можливості і загрозливі тенденції.

З історії бізнесу відомо, що високих результатів звичайно домагалися компанії більш ініціативні, а не ті, що просто реагували на умови, які змінилися, або захищалися. Досягаючи успіху, компанії роблять стратегічні наступи для забезпечення конкурентної переваги, а потім використовують свою частку ринку, щоб досягти фінансових успіхів.

Для визначення стратегії необхідно вивчити внутрішній стан фірми і зовнішні чинники. Тільки чітко уявляючи положення своєї компанії на ринку, враховуючи його особливості, менеджер зможе краще визначити стратегію, що сприятиме досягненню намічених цілей та фінансових результатів.

Стратегія компанії, як правило, включає в себе дві основні складові:

1. Продумані цілеспрямовані дії.

2. Реакцію на непередбачуваний розвиток подій і на конкурентну боротьбу, що посилюється.

Обставини постійно змінюються в наступних спрямуваннях:

1. Важливі відкриття в області технологій.

2. Успішне забезпечення ринку новими товарами конкурентами.

3. Нова державна регламентація і політика.

4. Розширення інтересів покупців у тій чи іншій галузі.

Завжди залишається деяка невпевненість у майбутньому і менеджер не може передбачити всі стратегічні дії заздалегідь, слідувати наміченим маршрутом, не вносячи змін.

Далекоглядний розробник стратегії більш орієнтований на зміни зовнішнього середовища, ніж на вивчення внутрішніх проблем фірми.

Добре продумана стратегія зазвичай живе кілька років, вимагаючи лише незначних змін для пристосування до нових умов [29].