4. Несприятливий інвестиційний клімат, тривале зниження інвестиційної активності в економіці та промисловості зокрема.

Якщо в період початку реальних реформ (1991-1997рр.) обсяги ВВП та промислового виробництва, рівень життя населення й інші найбільш важливі показники впали приблизно вдвічі, то інвестиції в основний капітал скоротились в 4 рази, а в реальне виробництво – майже в 6 разів, причому в деяких галузях, наприклад, в ряді підгалузей машинобудування, легкої промисловості – у 10-15 разів.

5. Висока частка і ріст тіньової економіки, високі трансакційні витрати на легальному ринку, витрати захисту прав власності, широке поширення корупції – тіньова економіка, за різними оцінками, займає від 40% до 50% ВВП, причому обсяги і глибина її проникнення в господарський комплекс незмінно збільшуються. Бізнес стає невід'ємним від тіньової економіки і кримінального середовища. Якщо на початку і в середині 1990-х років кримінал здебільшого керував на малих підприємствах і в комерційних структурах, то тепер сфера його впливу охопила більшість великих підприємств незалежно від галузевої приналежності і форми власності. Економіка привертає увагу рекету, проте тут більш вагому роль відіграє чиновництво з кримінальним спрямуванням. Фактично криміналізація виробництва розвивається в напрямку криміналізації влади на всіх рівнях.

6. Слабкість контрактної системи, низький рівень державного захисту договорів, традиції невиконання законів, указів Президента, постанов уряду й інших державних органів – для підприємств нерозвиненість, низька пропускна здатність і ефективність судової й арбітражної систем приводять до загальної необов'язковості. Характеризуючи ситуацію в економіці з погляду керованості в цілому, можна сказати, що фактично виконуються тільки рішення, які вигідні керівнику, що їх прийняв.

7. Складність формування кадрового потенціалу підприємств – відносно низька (порівняно з розвинутими країнами) ціна робочої сили на ринку праці, безправ'я працівників перед роботодавцями на більшості підприємств, депресивна ситуація на ринку праці. Ці особливості зумовлені тим, що протягом тривалого часу існували більш низькі, у порівнянні зі світовими, ціни споживчого ринку, а також більш низькі життєві стандарти, звички, схильності, готовність терпіти нестатки і т.д. Активне впровадження ринкових перетворень призвело до збільшення кількості працівників, вивільнених у зв’язку з реорганізацією або ліквідацією виробництва (на 2,8%), а реформування відносин власності у сільськогосподарському секторі економіки вплинуло на посилення дисбалансу між попитом та пропозицією робочої сили у сільській місцевості.

8. Політична нестабільність суспільства – відсутність єдності в суспільстві і владних структурах щодо стратегічних заходів у частині соціально-економічних перетворень.

Консолідаційний потенціал суспільства досить низький, загальне усвідомлення напрямку руху в цілому відсутнє. Вплив мас на прийняті рішення незначний. Моральні принципи поводження піддаються ерозії.

Типові проблеми підприємств надані у таблиці 13.4.

Таблиця 13.4

Типові проблеми підприємств

Характеристики та процеси	Проблеми
Персонал, менеджмент	Недостатня кваліфікація вищого персоналу, консерватизм мислення; стиль управління некорпоративний; надмірна централізація управління, немає чітких цілей у вищого керівництва; сповільнене прийняття управлінських рішень; деструктивні конфлікти між робітниками
Стратегічна орієнтація	Відсутність системної стратегічної інформації про споживачів, ринок, канали збуту; не проводиться аналіз можливої кооперації; низька гнучкість організації
Фінансування, доходи	Слабке фінансове планування; велика частка дебіторської заборгованості; немає узгодженості між довгостроковим та короткостроковим фінансуванням; велика частка прибутку іде на споживання; мале поле дії різних форм кредитування
Процес створення продукту	Низька продуктивність і якість, застаріла техніка та технології, низька гнучкість виробничого процесу; великі запаси на складах; велика залежність від постачальника; слабка оновленість продукції
Реалізація продукції	Погана політика сервісу; односторонній шлях реалізації; відсутність гнучкої системи цін та знижок; слабке використання і володіння системою інструментів маркетингу
Організаційна структура управління	Висока ієрархія та довгий шлях прийняття управлінського рішення; наявність організації, не орієнтованої на ринок і клієнта; нечіткий розподіл функціональних обов’язків; відсутність підрозділів, що виконують нові управлінські функції

Складність умов бізнес-середовища, в якому працюють промислові підприємства, підтверджує думку про необхідність впровадження стратегічного підходу.

Стратегія діяльності підприємства забезпечує:

1. Розуміння керівництвом місії існування підприємства, бачення його майбутнього.

2. Консолідацію використання всіх складових потенціалу.

3. Визначення орієнтирів та пріоритетів для поточної діяльності, короткострокових проектів, які не повинні суперечити загальній стратегії.

4. Узгодження цілей [16].