Глава 4. Мотивація трудової діяльності

4.1. Поняття мотивації

Мотиви діяльності людини є одним з елементів системи мотивації праці. Вони обумовлюють ставлення людини до орієнтацій, напряму дій, дають їм оцінку – звідси виникає в людей і відношення до праці.

Мотивація – це спонукання людей до активної діяльності, процес свідомого вибору людиною певної лінії поведінки, яка ґрунтується на зовнішніх і внутрішніх чинниках. Дієвість внутрішніх мотиваторів пов’язана з формуванням особи працівника, його освітою, культурою, ціннісними орієнтаціями, а також умовами життя.

Зовнішні збуджувальні мотиви працівника, це особливий спосіб впливу, однак за певних обставин це необхідна умова одержання результату. Тим більше, що в кожний окремий момент у працівника в структурі цінностей і трудових елементів комбінуються різні типи мотивацій.

Відношення до праці – це вираження трудової діяльності у всій системі цінностей суспільства та особи, а також відношення людини (групи) до конкретних видів трудової діяльності. Рівень мотивації залежить від суспільного статусу і престижу даної професії, змісту та умов праці, можливостей задоволення потреб, пов’язаних з даною роботою, на даному робочому місці, в даній виробничій організації.

Мета – це образ потрібного майбутнього, в ньому поєднані наші бажання і рівень задоволення потреби, з одного боку, та уявлення про можливе, з іншого. Неврахування можливостей робить цю мету абстрактною, часто не здійсненною. Конкретність і реалістичність цілей наповнюють абстрактні ідеї дійовими уявленнями про можливості її реалізації.

В суспільстві завжди діє складна система мотивації трудової діяльності, яка визначає активність людини; при цьому неоднозначно, по-різному діє на різних людей.

Отже, мотивація – це процес впливу системи чинників з метою спонукання особи та колективу до діяльності для досягнення особистих цілей або цілей організації. Систематичне вивчення мотивації, з погляду психології, не дозволяє точно визначити, що ж збуджує людину до праці. Однак у процесі мотивації трудова поведінка обумовлюється усвідомленням співвідношення реальної ситуації з іншими цінностями або нормами. Центральне місце в мотивації належить удосконаленню систем стимулювання праці.

Пріоритет особистої заінтересованості – найважливіша передумова дієвості системи мотивації праці і є вирішенням для продуктивного здійснення прийнятих рішень і спланованих робіт.

При аналізі проблем мотивації трудової діяльності виходять з чітко визначеного положення: буття людини, матеріальні умови її життя, що визначають її досвід, інтереси, мотиви діяльності.

Протягом останніх десятиліть в соціології розвивалися дві основні концепції, які пояснюють відношення до праці. Одна пов’язує її з існуючими в суспільстві розподільними відносинами і встановлює залежність праці від заробітної плати. Як свідчить досвід, одна лише зміна системи матеріального стимулювання не спроможна змінити відношення до праці. Друга концепція пов’язує відношення до праці головним чином із змістом самої діяльності, творчим характером праці та іншими чинниками. Однак в останні роки розробляються більш складні концепції, пов’язані з мотивацією трудової діяльності.

Без сумніву, соціально-економічна система з примусовою моделлю трудових відносин, в якій людина праці піддавалася економічним і неекономічним методам примусу повинна бути замінена на дійовий мотиваційний механізм. Це тим більше важливо, що людина є основою успішного виконання поставленої цілі, дійового та економічного використання ресурсів.

Як свідчить досвід зарубіжних країн, зокрема США, Японії, ефективність виробництва визначається мотиваційними системами, розробленими з урахуванням конкретних соціально-економічних особливостей розвитку та психологічної поведінки людей.

В Україні спонукання працівників до продуктивної праці було і залишається складною проблемою. Відірваність заробітної праці від кінцевих результатів роботи призвела до того, що люди частіше спрямовували свої зусилля не на підвищення ефективності праці, а на здобуття тих чи інших матеріальних благ чи пільг. Життя підтвердило необхідність переходу від однобічного зовнішнього примусу до створення системи стимулювання, яка б максимально відповідала здібностям, потребам та інтересам працівників. Ключовою функцією держави в цих умовах є формування соціального середовища, сприятливого для активної самореалізації кожного члена суспільства в економічній сфері, що гарантує достатній рівень стабільності і можливості розвитку.

Виходячи з теорії мотивації та результативності праці, мотивуючим чинником є чітке визначення мети, що концентрує увагу і спрямовує зусилля на досягненні певних результатів. Необхідно створити такі системи впливу на трудову активність, коли кожний працівник сам по собі і разом з колегами по праці буде бачити в цих заходах свій інтерес: і моральний і матеріальний. Ігнорування істинних збуджувальних мотивів, застосування методів примусу може призвести до різкого зниження ефективності суспільного виробництва, виникнення некерованих економічних процесів.

Якщо підприємство, організація при формуванні цілей враховує особисті цілі кожного працівника, успіх йому забезпечений.

Потяг до праці – природна властивість людини, в ній проявляється притаманна людині потреба в самовираженні, реалізації своїх здібностей, утвердженні авторитету. Але стати джерелом одухотвореного існування праця може лише в певних умовах.