5.2. Види та форми соціального контролю в сфері праці

Залежно від суб’єкта соціальний контроль ділиться на такі види, як адміністративний контроль, контроль з боку суспільних організацій, груповий контроль і самоконтроль.

_____________________________________________________________________

* МОП. Конвенції та рекомендації (1965 – 1999). Міжнародне бюро праці. Женева. Т. ІІ, с. 877.

Адміністративний соціальний контроль здійснює адміністрація підприємства, керівники підрозділів у межах своїх прав і у відповідності з трудовим законодавством. При цьому використовуються способи дії, зафіксовані у нормативних документах.

До суспільних організацій, які займаються соціальним контролем належать третейські суди, відділи кадрів, народні дружини.

В зв’язку з цим збільшується роль групового соціального контролю членів трудового колективу. Він виступає в офіційних формах (робочі збори, виробничі наради, конференції) і неофіційних (спонтанна реакція членів колективу). Успішному його втіленню сприяють розвиток самоуправління, виборність керівників, функціонування рад трудових колективів, рішення робочих зборів і виробничих нарад.

Результативність проведення виборів і конкурсів керівників усіх ланок визначаться організацією підготовчої роботи. Це цілеспрямована постійна робота з кадровим резервом при участі спеціалістів, соціологів і психологів у виявленні здібностей претендентів вирішувати проблеми управління виробничим колективом, усвідомлення трудового колективу про програму дій кожного кандидата, віра у можливість реалізації поставлених задач.

Соціальний контроль в широкому розумінні слова включає всі види контролю, а у вузькому – контроль силою суспільної думки, гласності результатів, оцінки діяльності і поведінки робітників. В умовах розвитку демократії, інформованості і відкритості публічний контроль стає головним регулятором трудової поведінки. Ефективність публічного контролю визначається формами і організацією оплати праці.

З підвищенням рівня свідомості трудящих збільшується значення морального самоконтролю - одного з проявів свідомої регуляції людини власної поведінки і діяльності з метою забезпечення відповідності її результатів поставленій меті, вимогам, нормам, правилам, зразкам. Ціль самоконтролю полягає як в запобіганні, так і у виправленні припущених помилок.

Характер соціального контролю визначається рівнем розвитку колективних відношень і в свою чергу впливає на їх формування.

Зміцнення трудової дисципліни. На сучасному етапі розвитку суспільства НТП супроводжується інтенсивним збільшенням ролі людського фактора, творчої активності людей. Для більшості працюючих додержання дисципліни праці – звичайна норма поведінки на виробництві. У випадку, коли припускаються порушення, трудове законодавство дає можливість адміністрації підприємств, суспільним організаціям і безпосередньо трудовим колективам можливості застосувати економічні, адміністративні і громадські заходи впливу.

Існують три основних методи дії на поведінку людей у процесі їх виробничої діяльності: переконання, стимулювання дисципліни праці і примушення. Зміцненню трудової дисципліни особливо сприяє точний і повний облік використання робочого часу. Але на практиці він ведеться із серйозними недоліками. По-перше, ця робота, як правило, довіряється майстрам, бригадирам, начальникам цехів, які не зацікавлені у об’єктивному відображенні стану трудової дисципліни, оскільки самі несуть відповідальність за її порушення. По-друге, дані про порушення дисципліни і втратах часу, що подаються робітниками різноманітних служб, нерідко дійсно відрізняються.

По-третє, при обліку робочого часу не використовуються технічні засоби. Проте, технічні засоби, поєднані з обробкою даних на ЕВМ, дозволяють забезпечити достовірність і оперативність інформації про стан трудової дисципліни, що підвищує ефективність управління підприємством. У роботі по зміцненню трудової дисципліни є інші недоліки: не всюди трудові колективи притягуються до розглядання випадків порушень, не завжди вони виступають ініціаторами застосування до порушників заходів впливу, на виробництві мало уваги приділяється профілактиці порушень дисципліни.

Велика роль у зміцненні дисципліни належить виховній роботі у трудовому колективі, створенню атмосфери товариськості, взаємодопомоги і високих вимог. Вплив колективу, як показує практика, часто дієвіший адміністративних заходів. Тому вивчення і формування громадської думки – ефективний засіб стабілізації трудового колективу.

Звільнення за порушення трудової дисципліни – найбільш гостра форма реагування адміністрації і трудового колективу на антисоціальну і протиправну поведінку робітника у виробничому процесі. Випадки звільнень за порушення трудової дисципліни повинні розцінюватись як негативні явища в житті колективу.