Глава 7. Соціальна організація трудових колективів

7.1. Трудовий колектив як соціальний інститут. Поняття соціалізації особистості

Будь-яке підприємство, організація – це органічна єдність технічної, економічної і соціальної підсистем. Якщо характеризувати соціальну підсистему підприємства, то це є соціальна організація, тобто об’єднання робітників, які разом реалізують цілі щодо виробництва матеріальних і духовних благ відповідно до існуючих правил і процедур на основі певної форми власності на засоби виробництва.

Трудовий колектив можна розглядати як соціальний інститут і як соціальну спільність. В трудовому колективі, як соціальному інституті, поєднуються суспільні, групові та індивідуальні інтереси робітників. Колектив, як соціальна спільність – це організована спільність людей, об’єднаних конкретним видом суспільно-корисної діяльності, що здійснюється в рамках тієї чи іншої форми власності, і відносинами, які склалися в ході цієї діяльності.

Отже, з цього визначення випливає, що трудовий колектив – це група людей, які характеризуються такими ознаками:

сформованістю для поєднання інтересів (індивідуальних, групових і суспільних);

об’єднаністю для певного виду суспільно-корисної діяльності;

відносинами співпраці, взаємодопомоги і взаємної відповідальності.

Західна соціологія праці, зокрема прихильники функціоналізму, надають адаптації роль пристосування, що сприяє утриманню рівноваги інтересів окремої людини і соціальної системи в цілому.

Для соціології праці в умовах кризи проблема адаптації у трудовому процесі набуває особливої актуальності. Підприємство, установа зацікавлені у швидкому включені новачка в професійну діяльність. Прискорення процесу адаптації збігається з інтересом працівника. Це зумовлює підвищення соціального статусу особистості, зниження психологічної напруженості, притаманної початковій стадії трудової діяльності. Успішна адаптація молодого працівника залежить від того, наскільки сприятливими є умови для задоволення його адаптивної потреби. До цих умов можна віднести певний рівень взаємодії інформації між індивідом і установою, підприємством, трудовим колективом, порівняння життєвих цілей індивіда з цілями колективу, а також наявність умов для успішної трудової діяльності молодого працівника. Результатом успішної адаптації є його соціалізація. Соціалізація – це засвоєння особистістю цінностей, установок, притаманних певній трудовій групі чи спільності.

7.2. Функції та структура трудового колективу. Трудовий колектив як соціальна спільність

В загальному, можна виділити дві основні функції будь-якого трудового колективу:

виробничо-економічна;

соціальна.

Виробничо-економічна функція покликана забезпечити умови найбільш ефективної спільної діяльності членів колективу з метою підвищення ефективності трудового процесу. Ця функція включає в себе: технічне удосконалення виробництва; правильне розміщення і підбір кадрів; запровадження оптимальної системи матеріального і морального стимулювання.

Соціальна функція трудового колективу спрямована на вдосконалення і збагачення змісту відносин між людьми в колективі.

Існує три аспекти реалізації даної функції:

1) соціально-організаційна, суть якої полягає в тому, що колектив є важливою частиною суспільства, де його члени задовольняють свої потреби в спілкуванні, підвищенні соціального статусу;

2) соціально-виховна, саме в колективі людина засвоює в більшій чи меншій мірі норми поведінки, саме тут формуються ті чи інші ціннісні орієнтації;

3) соціально-політична, як правило, саме в колективі людина бере участь у політичній діяльності, наприклад, у виборах.

Будь-який колектив має свою структуру, яка складається з ряду взаємопов’язаних “лінійних” структур, а саме:

соціально-кваліфікаційна – відображає ділення робітників залежно від виконуваних ними в процесі виробництва функцій (наприклад, робітники, інженерно-технічні робітники, службовці);

соціально-демографічна – залежно від статі, віку робітників, рівня освіти, родинного стану, національності;

суспільно-політична – відображає ступінь соціальної і виробничої активності членів колективу (їх належність до політичних організацій);

соціально-психологічна – розрізняє робітників за специфікою їх цінностей, установок, мотивів трудової діяльності, відображає структуру міжособових відносин у колективі.

Разом з тим, трудовий колектив є соціальною спільністю, бо:

по-перше – в будь-якому колективі є різні соціальні групи;

по-друге – колектив є соціальною ланкою суспільства, яка характеризується відношеннями рівності і нерівності з іншими подібними соціальними частками.