4.2. Структура мотивації трудової діяльності людини

Перший вихідний рівень мотивації трудової діяльності – матеріальна зацікавленість людини в результатах праці. І це – зрозуміло. Тому що потреби та інтереси людини починають розвиватися у визначеній сфері людської діяльності – матеріальному виробництві. Людина в будь-якому суспільстві працює в першу чергу заради придбання певної кількості матеріальних благ, необхідних їй самій та її родині. Праця була і завжди залишається для людини основним засобом продовження життя. Однак тут виникають проблеми, пов’язані з мотивацією.

Наприклад, спроби прямо пов’язати розмір заробітної плати з ефективністю праці робітників мало що дають. Заробіток дійсно буде стимулом до праці, якщо він відповідає індивідуальному трудовому вкладу робітника. Однак необхідно враховувати те, що матеріальний стимул має для робітника два аспекти. По-перше, відповідність розміру заробітної плати встановленій соціальній нормі, по-друге, відповідність розміру заробітку індивідуальним затратам праці.

Мотивація трудової діяльності людини не вичерпується тільки матеріальною зацікавленістю. Людина з розвинутими здібностями, потребами працює не тільки заради заробітку, але й в силу інтересу до змісту виконуваної роботи. Вона вибирає роботу не тільки за рівнем передбачуваного заробітку, але й обов’язковим урахуванням того, що їй доведеться робити, яку роботу виконувати.

Для справді талановитих людей гроші, безумовно мають значення (такі люди, як правило, знають собі ціну), але вирішальним стимулом для них часто стають визнання їхніх заслуг і вплив, що відповідає їхнім амбіціям. Здібні, творчі люди прагнуть одержати роботу, на якій вони зможуть найкраще розкритися, реалізувати свій творчий потенціал.

Осмислення сенсу своєї роботи, підготовлене всім попереднім розвитком мотивів та інтересів людини піднімає всю систему мотивів на новий ступінь: тепер йдеться не тільки про визнання в рамках колективу, але й про осмислення своєї ролі в рамках всенародних інтересів. У людини встановлюється глибоке філософське обґрунтування своєї моральної та життєвої позиції: вона розуміє для чого працює, навіщо необхідно працювати якісно, продуктивно.

Таким чином, сукупна дія всіх перерахованих мотивів активності людини створює соціально-психологічний баланс, який обумовлює загальний стан задоволення або незадоволення людини своєю роботою. В свідомості людини відбувається постійний процес психологічної оцінки своєї трудової діяльності як основи, що визначає ступінь її активності. Коли результати роботи (за всіма параметрами) відповідають її намірам, очікуванням, вона відчуває задоволення, її активність підвищується. І навпаки, коли якась потреба залишається нереалізованою, виникає відчуття незадоволення, яке може бути спрямоване як на себе, так і на суспільство. Можуть виникати і ситуації, коли одні очікування здійснюється, інші - ні, тоді мотивація людини знаходиться у стані невизначеності. Усі ми найбільш ефективні тоді, коли чітко знаємо, чого прагнемо, і найменш ефективні, коли наші наміри і мета не визначені, не мають чітких обрисів.

Аналізуючи структуру мотивів трудової діяльності людей, соціальних груп, можна визначити, прогнозувати розвиток ситуації у сфері праці як в окремому трудовому колективі, так і в суспільстві в цілому.

В сільському господарстві, як і в інших сферах суспільного виробництва формуються такі основні елементи мотиваційної системи: матеріальні; духовні; виробничо-побутові; соціальні.

В умовах низького рівня життя найбільшого значення набуває група матеріальних мотивів, які відображають економічну заінтересованість працівників в участі в роботі, визначають частку працівників у створеному продукті, за рахунок якої можна придбати певну кількість матеріальних благ, необхідних для задоволення потреб та забезпечення добробуту сім’ї.

З вирішенням проблем матеріального забезпечення набирають ваги мотиви трудової діяльності, пов’язані з внутрішнім задоволенням людини власною трудовою діяльністю, коли працівник намагається більш повно розкрити свої вміння і здібності, сприяти власному професійному росту, тобто підвищити свій професійний статус. Існуюча в минулому система матеріального стимулювання в сільському господарстві призвела до поширення зрівнялівки, невиправдано зросла роль гарантованої оплати праці лише за участь у процесі роботи, незалежно від кінцевих результатів функціонування суспільного виробництва. Крім того, для цієї галузі характерна висока питома вага ручної малокваліфікованої праці, обмеженість сфер прикладання праці та вибору професії, низький рівень організації виробництва, незадовільні виробничо-побутові умови. Практично в сільському господарстві майже не стимулюється розвиток фізичних і розумових здібностей особи, її прагнення до підвищення загальноосвітнього рівня та професійного статусу, недовикористання професійно-кваліфікаційних кадрів, особливо з вищою освітою. Людина, працюючи певний час з неповною віддачею, починає сумніватися у користі своєї праці, у власних здібностях до творчості.

На жаль, низький рівень розвитку продуктивних сил в сільському господарстві – висока питома вага ручної праці, недосконалість технічних засобів, обмеженість сфер прикладання праці, низький рівень організації виробництва, породили досить сталий тип працівника – байдужого, безініціативного, незацікавленого в розвитку фізичних і розумових здібностей. Зрештою відбувається знецінення духовних і виробничо – побутових мотивів.

Недосконалість системи економічного стимулювання праці з домінуванням мотиву матеріальної винагороди над усіма іншими обмежує потенційні можливості використання трудового потенціалу в сільському господарстві.

Вплив усіх цих чинників, помножений на непривабливість та непрестижність сільської праці, спричинив деформацію соціальних відносин. Тому для керівника трудового колективу дуже важливо чітко усвідомити для себе ситуацію з мотивацією трудової діяльності робітників і вміти впливати на систему мотивів трудової активності.

Розуміння природи мотивації потребує вивчення її функцій. Пояснюючи і обґрунтовуючи поведінку суб’єкта, мотивація тим самим виконує свою основну безпосередню функцію, яка полягає в блокуванні одних дій і прийнятті рішень про початок інших. Вона також пояснює певним чином поведінку людей і визначає різні можливості для спілкування суб’єкта з іншими членами колективу, встановлення з ними зв’язку, виконує комунікативну функцію і виступає засобом самосвідомості і усвідомлення суб’єктом свого соціального оточення, становлення і соціалізації його особистості. Мотивація виступає також як механізм, за допомогою якого коригуються старі і формуються нові ідеали, норми, ціннісні орієнтації. Це відбувається у випадку, коли старі цінності та норми не можуть забезпечувати таке обґрунтування поведінки, яке сприяє реалізації виниклих потреб.