- •6.040102 Біологія
- •Витяги з окх, опп спеціальності Мета та завдання навчальної дисципліни
- •Програма навчальної дисципліни
- •3. Структура навчальної дисципліни
- •Конспект лекційного заняття
- •1. Предмет і значення органічної хімії
- •2. Теорія хімічної будови органічних сполук.
- •3. Хімічна будова органічних сполук.
- •4. Вивчення будови і властивостей органічних сполук
- •5. Класифікація органічних молекул
- •Конспект лекційного заняття
- •1. Номенклатура органічних сполук
- •2. Правила складання назв органічних сполук
- •Ізомерія органічних сполук
- •Просторова будова органічних молекул
- •Конспект лекційного заняття
- •Основні характеристики ковалентного зв’язку в органічній молекулі
- •Поняття про взаємний вплив атомів
- •Індукційний ефект в органічних молекулах
- •4. Мезомерний ефект в органічних молекулах
- •Конспект лекційного заняття
- •Конспект лекційного заняття
- •1. Гомологічний ряд алканів та циклоалканів.
- •2. Номенклатура та ізомерія
- •1. У молекулі вуглеводню вибирають основний – найдовший і найскладніший (який має найбільше число відгалужень) – карбоновий ланцюг:
- •Крім того для насичених вуглеводнів характерна ізомерія положення замісників.
- •3. Хімічні та фізичні властивості.
- •4. Добування алканів та циклоалканів.
- •Конспект лекційного заняття
- •1. Гомологічний ряд та ізомерія алкенів.
- •Добування та застосування алкенів.
- •Фізичні та хімічні властивості алкенів.
- •Гомологічний ряд та ізомерія алкадієнів
- •Добування та застосування алкадієнів
- •Фізичні та хімічні властивості алкадієнів
- •Гомологічний ряд та ізомерія алкінів.
- •Добування та застосування алкінів.
- •Фізичні та хімічні властивості алкінів.
- •Конспект лекційного заняття
- •Моногалогенопохідні насичених вуглеводнів або галогеналкіли
- •Дигалогенопохідні насичених вуглеводнів
- •Окремі представники полігалогенопохідних
- •Галогенопохідні ненасичених вуглеводнів
- •Лекція №8 Нітросполуки аліфатичного ряду Основні поняття
- •План лекційного заняття
- •Література :
- •Конспект лекційного заняття:
- •Сульфокислоти і сульфохлориди
- •Аміни аліфатичного ряду
- •Моноаміни
- •Конспект лекційного заняття
- •1. Номенклатура та ізомерія спиртів
- •2. Добування та застосування
- •3. Властивості спиртів.
- •Ненасичені спирти
- •Двоатомні спирти, або гліколі
- •Триатомні спирти, або гліцерини
- •Конспект лекційного заняття
- •Конспект лекційного заняття
- •Конспект лекційного заняття
- •Конспект лекційного заняття
- •Вимоги безпеки перед початком роботи
- •Вимоги безпеки після закінчення роботи
- •Вимоги безпеки в екстремальних ситуаціях
- •2.Хімічний посуд і лабораторне обладнання
- •Лабораторна робота №1 Якісний елементний аналіз органічних сполук
- •Лабораторна робота №2 Одно-, двох- і трьохатомні спирти. Етери.
- •Лабораторна робота №3 нітросполуки і аміни аліфатичного ряду
- •Лабораторна робота №4 Етиленові вуглеводні ( алкени ).
- •Лабораторна робота №5 Ацетиленові вуглеводні ( алкіни )
- •Лабораторна робота №6 Дієнові вуглеводні (алкадієни). Каучуки
- •28.Розпізнавання каучуків.
- •Лабораторна робота №7 Альдегіди і кетони аліфатичного ряду
- •Лабораторна робота №8 Дикарбонові кислоти та їх похідні
- •Лабораторна робота №9 Гідрокси- і амінокислоти
- •Лабораторна робота №10 Кетокислоти.Ацетооцтовий естер
- •Лабораторна робота №11 Терпени
- •Лабораторна робота № 12 Моносахариди
- •Лабораторна робота №13 оліго- і полісахариди
- •Лабораторна робота № 14 Бензен і його гомологи
- •Лабораторна робота № 15 Галогено-, нітро- і сульфопохідні бензенового ряду
- •Лабораторна робота № 16 феноли і ароматичні спирти
- •Лабораторна робота 17 Ароматичні альдегіди і кетони
- •Лабораторна робота № 18 Ароматичні карбонові кислоти
- •Лабораторна робота №19 Ароматичні аміни
- •Лабораторна робота № 20 Діазо- і азосполуки
- •Лабораторна робота № 21 п’ятичленні гетероцикли з одним гетеро атомом
- •Лабораторна робота№ 22 Шестичленні гетероцикли з одним гетероатомом
- •Навчально – методичні матеріали для проведення самостійних робіт
- •Засоби діагностики навчальних досягнень студентів Методи навчання
- •Завдання для мкр
- •4. Написати основні способи добування сульфокислот і сульфохлоридів Завдання для ккр
- •Іі. Алкани, алканоли, та аміни аліфатичного ряду та їх похідні
- •Ііі. Ненасичені вуглеводні
- •VII. Ароматичність. Галогено-, нітро- і сульфопохідні бензолу і його гомологів. Феноли.
- •VIII. Поліциклічні ароматичні вуглеводні. Ароматичні аміни та оксосполуки. Карбонові кислоти ароматичного ряду
- •IX. Гетероциклічні сполуки
Лабораторна робота № 16 феноли і ароматичні спирти
( Обережно! Феноли викликають опіки шкіри! )
Дослід 68. Реакція фенолів з хлоридом феруму (ІІІ).
Реактиви: 5%-й розчин фенолу, 5%-й розчин м-крезолу, 5%-й розчин п-крезолу, 5%-й розчин хлориду феруму (ІІІ).
Дослід проводять з кожним з фенолів. В пробірки наливають по 1 мл розчину відповідного фенолу і додають 1-2 краплі розчину хлориду феруму (ІІІ). З’являється інтенсивне забарвлення: для фенолу – фіолетове, для м-крезолу – червоно-фіолетове, для п-крезолу – темно-синє.
Дослід 69.Утворення і розклад фенолятів.
Реактиви: фенол, 2 н. розчин гідроксиду натрію, 2 н. розчин карбонату натрію, 2 н. розчин сульфатної кислоти, 2 н. розчин гідрокарбонату натрію.
а) До 0,1-0,2 г фенолу добавляють 1-2 мл розчину гідроксиду натрію. Поступово фенол розчиняється. Суміш нагрівають до одержання однорідної рідини. До охолодженого розчину приливають розведену сульфатну кислоту. Спостерігається помутніння розчину.
Напишіть рівняння реакції утворення феноляту натрію. Поясніть причину помутніння суміші при взаємодії з сульфатною кислотою.
б) Для проведення досліду в дві пробірки поміщають по 0,1-0,3 г фенолу. В одну пробірку приливають 1-2 мл розчину карбонату натрію, а в другу – такий же об’єм гідрокарбонату натрію. Чи в обох пробірках спостерігається розчинення фенолу і утворення однорідної рідини? Про що свідчить цей дослід? Напишіть рівняння реакції карбонату натрію з фенолом. Які властивості проявляє фенол при взаємодії з лугами і карбонатом натрію?
Дослід 70. Бромування фенолу.
Реактиви: фенол (насичений розчин), бромна вода.
Обладнання: піпетки.
В пробірку наливають 1 мл насиченого водного розчину фенолу і при струшуванні по краплях додають бромну воду. Розчин знебарвлюється і випадає білий осад. При додаванні надлишку бромної води осад перетворюється в жовтий:
Фенол 2,4,6-трибромфенол трибромфенолбром
(Білий) (2,4,4,6-тетрабромцикло-
-гексадієнон) (Жовтий)
Фенол містить сильний електронодонорний замісник (групу –ОН), яка має сильно виражений +М-ефект і підвищує активність ароматичного ядра до реакцій електрофільного заміщення (SE). Бромування відбувається при кімнатній температурі зразу в положення 2-,4- і 6. Надлишок бромної води окислює трибромфенол до 2,4,4,6-тетрабромциклогексадієнону.
Порівняйте легкість бромування фенолу і бензену.
Дослід 71. Нітрування фенолу (одержання і властивості орто- і пара-нітрофенолів).
Реактиви: фенол, концентрована нітратна кислота, концентрована хлоридна кислота, 2 н. розчин гідроксиду натрію, насичені водні розчини о- і п-нітрофенолів.
Обладнання: вигнуті газовідвідні трубки, піпетки.
а) В пробірку з 1-1,5 г фенолу додають декілька крапель води до розчинення фенолу і утворення однорідної рідини. В другій пробірці змішують 2 мл концентрованої нітратної кислоти з 2 мл води. Одержану розведену нітратну кислоту повільно додають краплями (при струшуванні і охолодженні) до суміші фенолу і води, підтримуючи температуру 20-25оС. Через 15 хвилин темну рідину, що утворилась, виливають в 15 мл води. Після відстоювання суміші воду зливають, а напіврідку масу, що відокремилась, ще раз промивають 15 мл води, потім масло переливають у велику пробірку, додають 5-7 мл води, 2-3 кип’ятильника і закривають пробірку пробкою з вигнутою газовідвідною трубкою. Вільний кінець газовідвідної трубки опускають в пробірку-приймач, який охолоджується крижаною водою. Обережно прогрівають вміст пробірки з продуктом реакції, відгонюють в приймач суміш води з орто-нітрофенолом, який застигає у вигляді жовтих кристалів.
Напишіть рівняння реакції нітрування фенолу і розгляньте її механізм.
б) Взаємодія нітрофенолів з гідроксидом натрію. По декілька крапель насичених розчинів орто- і пара- нітрофенолу поміщають в дві пробірки і в кожну з них приливають розчин гідроксиду натрію до лужної реакції, а потім розведеної сульфатної кислоти.
Як змінюється забарвлення нітрофенолів в присутності лугу? Чим пояснити таку сильну зміну забарвлення? Які зміни відбуваються при підкисленні лужних розчинів нітрофенолів?
Дослід 72. Одержання і властивості пікринової кислоти.
Реактиви:
фенол, концентрована
сульфатна кислота, нітратна кислота (
=1,5 ), глюкоза, карбонат натрію, насичений
водний розчин пікринової кислоти,
концентрований спиртовий розчин
пікринової кислоти, спиртові розчини
нафталіну і
-нафтолу,
10%-й розчин гідроксиду натрію.
Обладнання: водяні бані, хімічні стакани (50-100 мл), зразки безбарвних тканин з вовни і шовку.
а) В пробірці обережно змішують 0,5 г фенолу з 1,5 мл концентрованої сульфатної кислоти ( Тяга! ), потім суміш нагрівають до утворення однорідної рідини. Охолоджену рідину обережно переливають в пробірку, що містить 2 мл води, і поступово додають димлячу нітратну кислоту. Розчин забарвлюється в темно-вишневий колір. Потім суміш нагрівають 15 хвилин на водяній бані і після охолодження розводять рівною кількістю води. Виділяються жовті кристали пікринової кислоти.
б) Концентрований спиртовий розчин пікринової кислоти ділять на дві частини. До однієї з них додають спиртовий розчин нафталіну, а до другої - -нафтолу. Одержані суміші збовтують. Випадають забарвлені осади молекулярних комплексів: пікрат нафталіну (жовтого кольору) і пікрат -нафтолу (оранжевого кольору).
в) В пробірку поміщають декілька кристалів пікринової кислоти, 3 мл розчину карбонату натрію і 0,1 г глюкози. Суміш нагрівають і кип’ятять декілька хвилин. Забарвлення змінюється до червоного, а при підкисленні стає оранжево-жовтим.
Глюкоза легко окислюється в лужному середовищі, відновлюючи при цьому одну з нітрогруп в пікриновій кислоті до аміногрупи. Пікрамінова кислота, що утворюється при цьому, в лужному середовищі дає забарвлені в червоний колір солі внаслідок хіноїдної будови їх молекул (подібно іншим нітрофенолам):
Червоного кольору
Після підкислення розчину сульфатною кислотою хіноїдна структура перетворюється у звичайну фенольну – червоний колір зникає.
г) До насиченого розчину пікринової кислоти додають декілька крапель розчину гідроксиду натрію до лужної реакції по лакмусу. Світло-жовте забарвлення переходить у темно-оранжеве.
Яка причина зміни забарвлення?
д) В насичений водний розчин пікринової кислоти занурюють зразки тканин з вовни чи шовку і нагрівають на водяній бані 15-20 хвилин. Потім рідину зливають, зразки тканин промивають декілька разів у воді, віджимають і висушують. Тканини забарвлюються в яскраво жовтий колір. Пікринова кислота взаємодіє з аміногрупами білків, утворюючі нерозчинні продукти жовтого кольору.
Чи можна фарбувати пікриновою кислотою папір? Відповідь мотивуйте.
Дослід 73. Сульфування фенолу.
Реактиви: фенол, концентрована сульфатна кислота.
Обладнання: водяні бані.
До 3 мл концентрованої сульфатної кислоти поступово при струшуванні додають 2 г фенолу ( Обережно! Фенол викликає опіки! ) Суміш розливають в дві пробірки. В одну з них поступово додають 3-5 мл холодної води. При цьому фенол виділяється у вигляді муті, з’являється характерний запах фенолу. Другу пробірку з однорідною сумішшю нагрівають на водяній бані 5 хвилин і після охолодження реакційну суміш виливають в 10 мл холодної води. Одержана суміш залишається однорідною, запах фенолу відсутній.
Напишіть рівняння реакції сульфування фенолу. Які ізомери при цьому утворюються? До якого типу відноситься ця реакція?
Дослід 74. Взаємодія багатоатомних фенолів з хлоридом феруму (ІІІ).
Реактиви: 1%-ні розчини пірокатехіну, резорцину, гідрохінону, пірогалолу; 10%-й розчин FeCl3, 2 н. розчин гідроксиду натрію.
В чотири пробірки наливають по 1 мл розчинів багатоатомних фенолів (пірогалол попередньо нейтралізують розчином лугу). В кожну пробірку додають декілька крапель розчину хлориду феруму (ІІІ). Пірокатехін забарвлюється в смарагдово-зелений колір, резорцин – в фіолетовий, гідрохінон – в синій, а пірогалол – в буро-червоний.
Дослід 75. Окислення фенолу.
Реактиви: фенол, 1%-й розчин перманганату калію, 5%-й розчин карбонату натрію
Обладнання: піпетки.
В пробірці розчиняють 0,1 г фенолу в розчині карбонату натрію. Потім при струшуванні по краплях додають розчин перманганату калію. Розчин знебарвлюється, випадає бурий осад.
Поясніть зміну забарвлення, що спостерігається.
Дослід 76. Окислення гідрохінону.
Реактиви: гідрохінон, 5%-й розчин сульфатної кислоти, KBrO3.
Обладнання: водяні бані, термометри, хімічні лійки, фільтри.
В пробірці змішують 5 мл води, 0,1 г бромату калію і 0,5 мл 5%-ної сульфатної кислоти. До суміші додають 0,2 г гідрохінону і нагрівають на водяній бані до 50оС. Через деякий час утворюється проміжна сполука чорного кольору – хінгідрон. Без додаткового нагрівання суміш самочинно розігрівається до 75оС. Поступово реакційна маса стає яскраво-жовтою. Її охолоджують до 0оС і відфільтровують бензохінон, що випав в осад. Температура плавлення бензохінону – 116оС, але він дуже леткий, подразнює дихальні шляхи, тому його слід зберігати у витяжній шафі.
Напишіть формули повного і неповного окислення гідрохінону.
