Лекція 12.

Мета лекції: ознайомити з особливостями планування витрат при різних видах пересування продукції та методикою визначення прибутку на рівні підрозділу, підприємства.

Основні питання лекції:

12.1. Планування витрат при різних видах пересування продукції.

12.2. Методика визначення прибутку на рівні підприємства та його підрозділів.

Рекомендована література:: 4, 5, 6, с. 109-119,155-162, 7, с. 8-9, 8, с. 433-438, 9, с. 127-146, 10, с. 174, 11, с. 50-53,58-60, 17, с. 49-52

12.1. Планування витрат при різних видах пересування продукції

на замовлення

має місце тоді, коли різні продукти виробництва акумулюються за замовленням

попроцесна

виробничі витрати групуються по підрозділах. Загальні виробничі витрати акумулюються за двома основними статтями: прямими матеріалами та конверсійними витратами

Конверсійні витрати - це сукупність прямих витрат по заробітній платі та заводських накладних витрат, що віднесені на собівартість готової продукції

питома вага собівартості визначається шляхом ділення повної собівартості, що віднесена за рахунок центру витрат, на обсяг виробництва цього центру.

При цьому використовують різні методи розподілу витрат між запасами незавершеного виробництва та одиницями готової продукції.

передбачає застосування еквівалентної одиниці – показника, який характеризує кількість повних одиниць готової продукції, що розраховується за формулою

, (2.14)

де - одиниці завершеного виробництва;

- незавершене виробництво на кінець періоду;

- ступінь завершеності, %.

Метод оцінки на основі розрахунку середньо-зваженої

Метод першого надходження (ФІФО)

здійснюється облік двох видів питомої собівартості: продукції, яка виготовлена із залишків незавершеного виробництва та одиниць продукції, виробництво яких розпочато й завершено в тому ж періоді. Розрахунок здійснюють за формулою

, (2.15)

де - незавершене виробництво на початок періоду.

Для оцінки товарно-матеріальних запасів

для визначення продажної ціни та собівартості продукції

для порівняння рентабельності різних видів продукдії та ефективності їх виробництва

12.2. Методика визначення прибутку на рівні підприємства та його підрозділів

Прибуток - дієвий показник оцінки ефективності роботи структурної одиниці підприємства.

Прибуток підприємства значною мірою залежить від операційної активності його структурних підрозділів, яка на виробничих підприємствах виражається передусім обсягом виготовлення продукції, наданих послуг і їх продажем.

розподільча

стимулююча

контролююча

прямим обчисленням

пофакторний

(аналітичний)

При плануванні прибутку враховують не тільки можливий його розмір від реалізації продукції, але й прибуток від реалізації матеріальних цінностей, майна та позареалізаційних операцій, тобто використовують прямий метод розрахунку.

Існує також аналітичний метод планування прибутку (пофакторний) згідно з яким плановий прибуток визначається коригуванням його базової величини з урахуванням можливостей зміни обсягу виробництва, собівартості продукції та ціни реалізації.

Якщо підрозділ має статус центру прибутку, величина останнього визначається як

П = Вк – Ск, (2.16)

де П – прибуток підрозділу за певний період, грн.;

Вк – випуск кінцевої продукції підрозділу в установлених цінах, грн.;

Ск – собівартість кінцевої продукції підрозділу, грн.

Можливі різні варіанти визначення прибутку залежно від того, як формуються внутрішні ціни на продукцію підрозділів і як покриваються загальногосподарські й комерційні витрати підприємства.

Якщо ціни формуються на рівні ринкових, а собівартість – на рівні виробничих витрат підрозділів, тобто витрати адміністративні й витрати на збут відносяться не на собівартість продукції, а на розрахунковий (плановий, звітний) період, то прибуток, визначений за формулою (2.16), у світовій практиці, а з 2000р. і в Україні називається валовим. Щоб одержати реальний (операційний) прибуток підприємства, від загального валового прибутку (сума прибутків підрозділів), треба відняти зазначені витрати періоду.