III. Засвоєння студентами основних структурних елементів та загальних положень окремих методик розслідування з урахуванням специфіки конкретного злочину.

ІV. Підведення підсумків заняття.

Домашнє завдання:

1. Зобразити у вигляді схеми:

1) зміст основних положень методики розслідування окремих видів злочинів (криміналістичної методики) – зразок див.: Криминалистика //Под ред. AT. Филиппова и др. – М.,1998 – с. 34В- 341; Криминалистика. Схемы и терминология: Учебное пособие. – СПб, 2000 та ін;

2) основні структурні елементи типової методики розслідування злочинів;

3) систему взаємодії правоохоронних та інших державних органів у боротьбі зі злочинністю. – зразок див.: Криміналістика. Криміналістична тактика і методика розслідування злочинів //За ред. В.Ю. Шепітька. – Харків, 1998.- с. 173 – 174 та ін.

Методика розслідування окремих видів злочинів як розділ криміналістики містить у собі загальні положення і окремі методики (спеціальні) в конкретних видів злочинів. Загальні положення – це теорія криміналістичної методики, яка охоплює її систему, завдання, зв’язок з іншими розділами науки, принципи тощо. Окремі (спеціальні) методики – це програми розслідування конкретних видів та груп злочинів. Вони поділяються на дві групи – типові та особливі.

У ході підготовки до занять студенти повинні вивчити принципи методики, котрі можна розділити на три групи: загальні, окремі й спеціальні. Важливим є з’ясування елементів конструкції типових методик, обізнаність із якими є необхідним для вивчення всіх з таких структурних елементів (загальний вигляд):

а) криміналістичної характеристики конкретного виду злочину;

6) обставин, які підлягають встановленню розслідуванням цього виду злочину;

в) алгоритмів, розслідування окремих видів злочинів (з’ясування особливостей приводів, підстав, наявних можливих слідчих ситуацій тощо) порушення кримінальної справи, тактики початкових і подальших слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, взаємодія слідчого з органами дізнання, громадськістю та ін.);

г) змісту роботи слідчого щодо виявлення й усунення причин і углов, які сприяли вчиненню злочину.

Спеціальна додаткова література:

1. Бахин ВЛ., Кузмичев B.C., Лукьянчиков Е.Д. Тактика использования внезапности в раскрытии преступлений органами внутренних дел. – К.,1990.

2. Белкин Р.С. Фактор внезапности, его учёт и использование при расследовании преступлений. – М.,1995.

3. Рыков В.М. Преступная группа: криминалистические проблемы. – Ташкент, 1991.

4. Возгрин И.Л. Научные основы криминалистической методики расследования преступления. Курс лекции. – Ч.1. – СПб., 1992; Ч.2 – 1993; Ч.3. – 1993; Ч.4. – 1993.

5. Вопросы расследования преступлений // Под ред. А.Я. Катанова и Е.А. Вербицкого, – М., 1995.

6. Ефимичев СЛ. Оформление уголовного дела. – Волгоград, 1990.

7. Ищенко Е..П. Алгоритмизация первоначального этапа расследования преступлений. – М., 1990.

8. Карагодин В.И. Преодоление противодействия предварительному следствию. – М., 1992.

9. Криминалистическое обеспечение деятельности криминальной милиции и органов предварительного расследования //Под ред. Т.В. Аверьяновой и Р.С. Белкина. – М., 1997.

10. Куклин В.И., Куклин В.В. Криминалистическая методика. – Тверь., 1992.

11. Образцов В.А. Выявление и изобличение преступника. – М., 1997.

12. Сидоров В.Е. Начальный этап расследования. Организация. Взаимодействие. Тактика. – М., 1992.

13. Соловьёв А.Е. Как организовать расследование. – М., 2000.

14. Справочник следователя. Практическая криминалистика. Методика расследования отдельных видов преступлений // Под ред. Н.А. Селиванова. – М., 1990.

15. Чурилев С. Компьютеризация обучения методике расследования //Законность. – 1993. – № 10.

16. Шумилин А.Ю. Начала уголовно-розыскного права. Монография. – М., 1998.