Завдання на заняття:

1. Викладач ділить студентів на групи, після чого кожна група прослуховує фонограму допиту свідка або потерпілого.

2. Обговорюють та критично аналізують фонограму допиту та зміст і перебіг допиту.

З. Складають протокол допиту за прослуханою фонограмою.

Домашнє завдання.

Закінчити оформлення протоколу допиту.

Допит свідка та потерпілого – поширений процесуальний спосіб отримання показань у ході розслідування злочинів та вирішення справи у суді. Незважаючи на простоту цієї слідчої дії, вона вимагає від особи, що провадитиме її, високої професійної культури, знань нормативного матеріалу, тактичних прийомів допиту, психології спілкування тощо з людьми різного віну та інтелекту.

Для досягнення мети заняття, крім вивчення законодавства та спеціальної літератури треба виконати передбачені планом завдання і задачі, критично проаналізувати навчальний допит на фонограмі, скласти протокол допиту.

У ході виконання завдання щодо аналізу навчального допиту свідка (потерпілого), рекомендовано звернути увагу на місце, час допиту, характер і послідовність постановки запитань, застосування науково-технічних засобів.

Під час прослуховування показань допитуваних осіб студентам бажано робити чорнові записи для наступного складання протоколу допиту.

Додаткова спеціальна литература:

1. Бахарев Я.В. Очная ставка. Уголовно-процессуальные и криминалистические вопросы. – Казань, 1982.

2. Бахін В.П., Весельський В. Й. Тактика допиту: Навчальний посібник – К., 1997.

3. Гончаренко В.Г., Сокиран Ф.М. Тактика психологічного впливу на попередньому слідстві: Навчальний посібник. – К., 1994.

4. Карнеева Л.М. Особенности допроса несовершеннолетних. – Волгоград, 1978.

5. Коновалова В.Е. Допрос: тактика и психология: Учебное пособие. – Харьков, 1999.

6. Лукашевич В.Г. Криминалистическая теория общения: постановка проблемы, методика исследования, перспективы использования. – К., 1993.

7. Шепітько В.В. Тактика допиту: Текст лекцій. – Харків., 1992.

8. Шепітько В.Ю. Теоретичні проблеми систематизації тактичних прийомів у криміналістиці. – Харків, 1995.

9. Центров Е.Е. Криминалистическое учение о потрепевшем. – М., 1988.

Заняття 2. Тактика допиту обвинуваченого (підозрюваного) (2 год.)

Мета заняття: Навчити тактики допиту обвинувачених (підозрюваних) та практично засвоїти оформлення протоколу допиту.

ПЛАН

І. Опитування студентів:

1. Тактичні прийоми формування психологічного контакту з обвинуваченим на допиті.

2. Тактичні прийоми допиту обвинуваченого (підозрюваного) залежно від ситуації, яка склалася у ході розслідування.

3. Тактичні прийоми допустимого психологічного впливу на обвинуваченого в процесі допиту.

4. Тактичні прийоми подолання відмови обвинуваченого від дачі показань на допиті.

5. Особливості допиту неповнолітніх обвинувачених.

6. Особливості проведення очної ставки з участю обвинувачених.

ІІ. Питання для самоконтролю:

1. Що спільного та відмінного в тактиці допиту обвинуваченого і підозрюваного?

2. Якою повинна бути тактика допиту, якщо є можливість використати як внутрішні протиріччя в показаннях підозрюваного (обвинуваченого) так і протиріччя між його показаннями та іншими матеріалами (доказами) у справі?

3. Назвіть та охарактеризуйте тактико-психологічні прийоми спонукання особи до дачі нею показань, та дачі правдивих показань,

4. У чому полягає етика, допиту підозрюваного (обвинуваченого)?

5. Які суть та походження негативних обставин – дисимуляції необумовлені матеріалами справи, закономірностями перебігу слідчої дії тощо протиріччя в показаннях допитуваних, прогалини у їх свідченнях, прояви ознак хвилювання, внутрішньої напруженості та ін., що виявляються у ході допиту підозрюваного (обвинуваченого)?

6. Які традиційні та нетрадиційні методи встановлення (виявлення та дослідження) неправдивих, суперечливих, неповних, помилкових, безглуздих тощо показань можуть використовуватись під час допиту підозрюваного, обвинуваченого, чи у поєднанні з допитом?

7. Чи потрібно, а якщо так – тоді за якими критеріями і з якою метою треба оцінювати та використовувати під час допиту прояви психофізіологічного стану допитуваної особи?

8. Яке значення встановлених проявів дисимуляції (ознак приховування чогось) для перевірки певних видів показань підозрюваного (обвинуваченого), а саме : обмови; самообмови; дачі неповних, помилкових, повністю чи частково неправдивих свідчень; заявленого алібі?

9. У чому полягає підготовка до очної ставки з участю підозрюваного (обвинуваченого) та фіксації її ходу і результатів?

10. У яких випадках на допиті підозрюваного (обвинуваченого) та очній ставці з їх участю криміналістика рекомендує застосовувати звуко-, відеозапис? У чому полягають тактичні особливості таких допитів, очних ставок?

ІІІ. Завдання і задачі:

1. У вбитого було викрадено наручний годинник. Під час затримання громадянина Гриба та його обшуку, а також обшуку у нього вдома годинника виявити не вдалося. Гриб заперечу будь-яку причетність до цього злочину. Не виключалось, що Гриб передав викрадений годинник комусь із своїх знайомих. Із показань сестри вбитого стало відомо, що викрадений годинник був своєрідної форми і що такий самий годинник є у її молодшого брата.

• Визначте, як доцільніше використати цю інформацію під час допиту Гриба?

• Які підготовчі дії до проведення допиту затриманого треба виконати слідчому?

• Якою повинна бути тактика допиту підозрюваного за такої ситуації?

• Які дії повинен ще виконати слідчий?

2. Під час обшуку у громадянки Янчук, обвинуваченої у вбивстві своєї свекрухи, був виявлений жакет, на якому були плями, схожі на кров. Вирішивши перевірити, як вплине на обвинувачену це повідомлення, слідчий, не пред’являючи їй жакета, на допиті запитав:

"Чому у Вас плями крові?" Обвинувачена почала швидко витирати обличчя і оглядати своє плаття.

• Що Ви розумієте під поняттям "психологічний вплив" на особу допитуваного? Які тенденції його застосування?

• Назвіть загальні критерії допустимості психологічного впливу на допитуваного?

• Які Ви знаєте допустимі та недопустимі тактичні прийоми такого впливу?

• Дайте оцінку застосованому слідчим в описаній ситуації тактичному прийому допиту обвинуваченої Янчук.

• Як ще міг діяти слідчий за такої ситуації?

3. Допитуючи Герасимчука, обвинуваченого в крадіжці товарів з продуктового магазину, слідчий розповів йому картину вчиненого злочину в тій послідовності, як це випливало з даних огляду місця події. Вважаючи, що слідству вже все відомо про вчинений злочин, Герасимчук зізнався у вчиненні злочину (крадіжки).

• Як називають тактичний прийом, що був застосований слідчим в описаній ситуації?

• Які дані могли слугувати слідчому підставами для вибору саме цього прийому?

• Який порядок фіксації ходу і результатів цього допиту?

• Чи потрібно фіксувати в протоколі допиту причину зізнання обвинуваченого?

4. 22 серпня сортувальниця Свалявського лісгоспу Лешко була знайдена вбитою в лісі неподалік від селища Поляна. Тіло її знаходилось на відстані 150 м від автотраси. На шиї трупа виглядала рана довжиною 10 см. Сім колотих ран було нанесено в грудну клітку жертви. Стан трупа робив можливим висновок, що злочин було вчинено за день – півтора до його виявлення.

У ході огляду місця події виникло припущення, що злочин вчинено з метою пограбування, оскільки у вбитої ні грошей, ні жодних коштовностей не виявлено.

Касир лісгоспу Фурдела заявила, що 20 серпня Лешко отримала за три місяці зарплату в сумі 970 гривень. З нею приходив мужчина, якого вона не розгледіла, але зауважила на його забинтовану руку. Прибиральниця і повар робітничої ідальні лісгоспу Абрамчук і Давидів повідомили, що хоча вони особисто Лешко не знали, але в день виплати зарплати 20 серпня ввечері, у столову заходили незнайомий їм молодий чоловік віком – 25-30 років із забинтованою кистю правої руки і такого ж віку жінка. Вони сиділи за столиком у куті біля вікна, обідали і випивали, а потім разом залишили столову. Свідки впізнали Лешко як ту саму жінку, що була в ідальні із незнайомим чоловіком.

Підозра у вчиненні цього злочину впала на робітника того ж лісгоспу Поповича Василя Ільковича, який з 15 серпня перебував на лікарняному, у зв’язку із отриманим під час лісозаготовки рубленим пораненням кисті правої руки.

Обшуком у Поповича ні одягу зі слідами крові, ні ножа виявлено не було, але у його кишені його піджака знайшли три невеликих носових хустини, одна з яких була прошита по краях синіми нитками.

Попович заявив, що всі хустки його власні. Все це було зафіксовано в протоколі обшуку.

Свідок Талабіш впізнала носову хустку, прошиту синіми нитками, і пояснила, що 20 серпня, оскільки Лешко збиралась їхати в Міжгір’я, передала загорнуті у цю хустку 800 гривень, котрі та повинна була передати її (Талабіш) сестрі Ілоні, котра там мешкає з сім’єю.

Попович на допиті заперечував знайомство з Лешко, заявивши, що ввечері 20 серпня він зі своїм приятелем Дмитром Бесагою заходив у ідальню селища Поляна, де вони обідали і випивали. Жодних жінок з ними не було.

Допитаний як свідок Бесага показав, що він вже більше двох тижнів не зустрічався із Поповичем, а 20 серпня у ідальні в селищі Поляна не був ні сам, ні з Поповичем.

Свідки Абрамчук, Давидів і Фурдела впізнали в Поповичеві того чоловіка, щодо якого на слідстві давали показання.

• Проаналізуйте наявні у слідства докази у справі.

• Оцініть їх можливий психологічний і тактичний вплив на підозрюваного.

• Чи може за описаної ситуації підозрюваний спростувати або послабити викриваючу силу наявних доказів?

• З урахуванням можливих контраргументів з боку допитуваного визначить, як найбільш ефективно потрібно пред’являти наявні докази і у якій послідовності?

• Сформулюйте запитання, які доцільно задати допитуваному у зав’язку із пред’явлюваними доказами.

• Складіть письмовий план допиту підозрюваного Поповича.

ІV. Організація навчального (ігрового) допиту підозрюваного за фабулою задачі № 4, з застосуванням звуко- або відеозапису, з наступним оформленням протоколу допиту.