28. Філософський рівень методології пізнання права.

В рамках методології пізнання права, або методології правознавства, як один з рівнів виділяють:

• філософський, що представляє собою систему світоглядо-методологічних ідей та принципів, втілених в тому чи іншому способі осмислення права (типі праворозуміння), а також їх порівняння, критику і обгрунтування;

Філософський рівень, оскільки він єнайбільш загальниим, слід вважати методологією права у власному сенсі, а саме - методологією філософії права.Вона являє собою систематизовану сукупність пізнавальних засобів, що дозволяють дослідити багатогранну правову реальність в її різноманітних зв'язках з іншими сферами суспільного життя, а також аналіз теоретичний (рефлексію) цих коштів. Узагальненим виразом такої системи є різні типи праворозуміння, чи способи осмислення права - методологічні парадигми, що володіють цілісністю світоглядно-смислового змісту права та його обгрунтування. При такому підході в найбільшій мірі реалізується методологічна функція філософії права.

Концепцію типів праворозуміння, засновану на розмежуванні права і закону, розробив В. Нерсесянц. Такими, з його точки зору, є: а) легізм; б) юснатуралізм; в) юридичний лібертаризм.

Перший представляє концепцію позитивістського праворозуміння. Він виходить з ототожнення права і закону.

Другий - з протиставлення права та закону, коли під правом розуміють змістовні вимоги природного права (справедливості).

Третій типправорозуміння відповідає власній позиції автора. Він грунтується на розмежуванні права і закону і трактує право як вираження принципу формальної рівності (формальної справедливості).

29. Визначення об’єкта та предмета теорії держави і права як науки та навчальної дисципліни.

Об'єктомтеорії держави і права є:

• соціально-політична дійсність,

• державно-правова дійсність, тобто держава і право, взяті в єдності та в усій повноті свого прояву, а також соціальні феномени, безпосередньо пов'язані з державою та/або правом (правосвідомість, правопорядок, правова культура тощо), та методологія пізнання цієї дійсності;

Предметом теорії держави і права є сукупність (в ідеалі - система) уявлень і даних про найважливіші аспекти прояву державно-правової дійсності, які виділяються та досліджуються з метою встановлення й вивчення закономірностей та особливостей виникнення, становлення, розвитку та функціонування державно-правової дійсності загалом та її окремих елементів для формування адекватного та розвинутого апарату юридичних наук та подальшого безпосереднього використання одержаних знань в юридичній практиці, а також основні моменти методології виділення та вивчення об'єктів та предметів юридичних наук (у тому числі ТДП), застосування наявних знань про державно-правову дійсність на практиці з метою одержання максимально істинних результатів у ході пізнавально-евристичної діяльності, а також юридичної практики.

30. Правозастосовчі акти, їх види та значення у правовому регулюванні.

Правозастосовчий акт - це спосіб зовнішнього прояву формально-обов'язкового правила поведінки індивідуального характеру, яке підтверджує, встановлює, змінює або скасовує юридичні права і обов'язки персоніфікованих суб'єктів у конкретній життєвій ситуації.

Інакше, акт застосування права - це правовий акт компетентного органу або посадової особи, прийнятий на основі юридичних фактів і норм права, який визначає права, обов'язки або міру юридичної відповідальності конкретних осіб.

Правозастосовчий акт має ряд особливостей:

• його можуть приймати компетентні органи держави;

• він має індивідуально визначений (персоніфікований)характер;

• не може мати зворотної дії в часі;

• має встановлену законом форму.

Акти застосування права класифікують за різними критеріями:

1. за суб'єктами прийняття:

1. акти державних органів (акти глави держави; суду, контрольно-наглядових органів, акти уповноважених органів громадських об'єднань;

2. акти недержавних органів (рішення органів місцевого самоуправління);

2. за значенням:

1. основні (вирок суду);

2. допоміжні (готують видання основних, напр., постанова про притягнення особи в якості обвинуваченого);

3. за характером правового впливу:

1. регулятивні (наказ про підвищення по службі);

2. охоронні (постанова про відкриття кримінальної справи);

4. за формою:

а) окремий документ (укази, вироки, рішення, накази та ін.) - це юридична форма;

б) резолюція на матеріалах справи;

в) усна форма та письмова форма;

5. за характером юридичних наслідків:

а) правоконстатуючі (правопідтверджуючі);

б) правовстановлюючі;

в) правозмінюючі;

г) правоприпиняючі.

Актзастосування норм права виступає як один із засобів державного керівництва і засіб вирішення юридичних справ, що виконує функції індивідуального регулювання поведінки суб'єктів в конкретних правових відносинах, видається у певній формі і передбаченому законом порядку, має юридичну силу і забезпечується відповідними засобами.