71. Легітимність і легальність державної влади.

На підставі вчення М. Вебера про легітимні типи панування можливо дати визначення легітимності влади.

Іншими словами, легітимність влади - це

а) визнання влади населенням;

б) прийняття влади як правомірну і справедливу;

в) наявність у влади авторитету в очах населення.

Термін «легітимність» іноді перекладають з французької як «законність» влади. Це невірно. Для визначення законності влади у французькій мові мережа інший термін - легальність влади.

Легальність влади означає, що

а) влада має законне походження;

б) влада здійснюється за допомогою закону (а не шляхом свавілля, насильства тощо);

в) влада сама підпорядковується закону.

Звідси видно, що легітимність і легальність влади - це близькі, але не тотожні поняття.

Легітимність - це етична, оцінна характеристика влади (існуюча влада є доброю чи поганою, справедливої ​​або несправедливої, чесної або нечесної і т.п.).

Легальність - це юридична і тому етично нейтральна характеристика влади.

Різниця двох зазначених характеристик влади виражається також у тому, що легальна влада може на певному етапі стати нелегітимною в очах населення.

Для розуміння відмінності вказаних характеристик влади є важливим введення ще одного поняття - підпорядкування влади.

Підпорядкування влади - це юридичний акт, він означає, що особа не порушує закон. А ось підкоряється особа, визнаючи або не визнаючи існуючу владу - це вже етична характеристика влади. Іншими словами, не всяке підпорядкування владі особою означає визнання цієї влади, або - люди підкоряються не тільки легітимній владі.

72. Шляхи усунення колізій у законодавстві. Шляхи усунення прогалин у законодавстві.

Для позначення формальних суперечностей здебільшого використовуються терміни юридична колізія або колізія в праві. До них відносять, зокрема, колізії між різними нормами законодавства, колізії між нормами права й актами тлумачення, колізії між окремими актами тлумачення, а також суперечності між законодавством та іншими джерелами права.

Основним способом усунення колізій в праві є нормоутворення.

Темпоральні (часові) колізії — це колізії, що виникають внаслідок видання в різний час з того самого питання принаймні двох норм права. Для подолання таких колізій необхідно докладно проаналізувати чотири показники, що характеризують дію суперечливих нормативних актів у часі: момент набуття актами чинності; напрям темпоральної дії актів; момент, підстави та порядок припинення дії нормативних актів; момент, підстави та порядок припинення (скасування) їх дії.

Ієрархічні (субординаційні) колізії виникають тоді, коли на врегулювання одних фактичних відносин претендують норми, що перебувають на різних щаблях в ієрархічній (вертикальній) структурі законодавства і тому мають різну юридичну силу. Загальний колізійний принцип, що використовується для подолання ієрархічних колізій, звучить так: "у разі суперечності застосовуються норми, що мають більш високу юридичну силу".

Змістовні колізії є конфліктними відносинами між нормами, що виникають внаслідок часткового збігу обсягів їх регулювання, обумовленого специфікою суспільних відносин. Об'єктивною причиною цієї колізії є, як правило, специфіка правового регулювання окремих відносин.

Є також і так звані складні випадки. При збігу темпоральної та змістовної колізій, що виникає внаслідок більш пізнього введення в дію загальної норми, пріоритет віддається спеціальній нормі, хоча її і прийнято раніше.

Прогалина у праві - це повна або часткова відсутність у чинних нормативно-правових актах необхідних юридичних норм.

Прогалина у законі - це повна або часткова відсутність необхідних юридичних норм у даному законі. Причини прогалин:

1) невміння законодавця відобразити в нормативних актах усе різноманіття життєвих ситуацій, які вимагають правового регулювання (первісна прогалинність);

2) невміння законодавця передбачити появу нових життєвих ситуацій у результаті постійного розвитку суспільних відносин, здійснити щодо них певні законодавчі дії (подальша прогалинність);

3) технічні помилки законодавця, допущені при розробці законів і у використанні прийомів юридичної техніки.

Прогалини в праві виникають, як правило, там, де є суперечливість норм однакової сили, коли одна з них "знищує" іншу.

Прогалини в законодавстві повинні усуватися в процесі правотворчості шляхом внесення змін і доповнень до законів, видання нових, досконаліших юридичних актів.

Основним способом усунення прогалини в законодавстві є видання компетентним правотворчим органом відсутнього нормативно-правового акта чи його складової частини, необхідність яких обумовлена життям. Інакше кажучи, прогалина в законодавстві може бути усунута шляхом правотворчості.

Аспекти співвідношення прогалин у законодавстві та правотворчості:

- встановлення та усунення прогалин та правотворча діяльність співвідносяться як частина та ціле. Остання охоплює також необхідність реорганізації правового регулювання та його заміни іншими видами соціального регулювання;

- внесення в компетентний державний орган ініціативи про видання нормативно-правового акта, метою якого є закріплення, ще не врегульованих суспільних відносин, одночасно означає наявність прогалин;

- розробка компетентними органами держави проекту нормативно-правового акта є фактично офіційним визнанням існування прогалин і етапом їх усунення;

- прийняття нормативно-правового акту означає, що прогалина усунута, тобто прогалина є причиною, а нормативно-правовий акт є наслідком.