49 Герменевтика як методологія пізнання права

Герменевтика (грецьк. пояснюю, тлумачу) — напрям наукової діяльності, пов'язаний з дослідженням, поясненням, тлумаченням філологічних, а також філософських, історичних і релігійних текстів.

Герменевтичний підхід у правовій сфері ґрунтується на сукупності принципів і методів тлумачення й інтерпретації юридичних текстів, а останні можуть мати форму як нормативно-правових, так інших правових документів, а також наукових монографій і інших письмових праць вчених. Цей підхід як домінуючий властивий аналітичній юриспруденції.

Герменевтична ідея присутня там, де здійснюється розуміння об’єктивацій людського духу. В юридичній сфері дана процедура є ключовою, оскільки в цій галузі здійснюються постійні інтерпретаційні процеси, що виникають навколо права та реального життя. Виходячи ж з того, що «тлумачення (інтерпретація) – це перш за все пізнавальний процес»

Отже, основною тематикою в юридичній герменевтиці є праворозуміння, яке визначається не тільки питанням осягнення змісту закону: тут, у більш широкому контексті мається на увазі проблема інтерпретації правової реальності взагалі, тобто, осмислення всієї дійсності даної сфери в цілому. Ця тематика, насамперед, пов’язується з осягненням механізмів розгляду конкретної життєвої ситуації в юридичному зрізі, тобто наділення конкретних суспільних відносин правовим змістом. За таких умов, правове мислення потрібно розглядати як особливу схему побудови думки, що фактично виявляє суть норми та правозастосовчого акту на практиці. Як наслідок, в сфері дослідження юридичної герменевтики центральне місце посідає проблема розуміння нормативно-правового акту. Зрозумівши положення закону, суб’єкт застосовує його шляхом дотримання та вольвої направленості. Саме в процедурі засвоєння-реалізації правової норми інтелектуально-вольова складова інтерпретатора носить вирішальне значення. Звідси зрозуміло, що мислення, якраз і є тим ключовим механізмом, який дозволяє зінтерпретувати зміст нормативного акту, оцінити суть останнього під кутом зору конкретної ситуації та юридично осмислити випадок, до якого необхідно застосувати право.

50. Співвідношення ідеального та матеріального, суб’єктивного і об’єктивного, емпіричного та теоретичного в методології юридичних наук.

а) Методологія — це складна, динамічна, цілісна система способів, прийомів, принципів різних рівнів, сфери дії, спрямованості, евристичних можливостей, змісту, структур і т. ін. Як вже вказувалося, для вирішення конкретних завдань у різних науках використовуються спеціальні методи дослідження, які базуються на загальнонаукових.

Загальнонаукові методи охоплюють певні аспекти науково-пізнавальної діяльності, будучи одним із засобів рішення дослідницьких задач. До загальнонаукових методів відносяться:

методи емпіричного дослідження (спостереження, вимірювання, експеримент);

методи теоретичного дослідження (ідеалізація, формалізація, експеримент, математичні методи і т. ін.).

б)Матерія - це "філософська категорія для визначення об'єктивної реальності, що дана людині у її відчуттях, яка копіюється, відображається нашими відчуттями, існуючи незалежно від них".

Це визначення виходить з нескінченного багатоманіття структурних особливостей і властивостей матерії. У ньому матерія не ототожнюється з уже пізнаними і загальними її станами - речовиною, полем, енергією, їхніми властивостями і залишається відкритою для нового знання про неї.

У сучасній науковій картині світу вирізняються різні типи матеріальних систем і відповідні їм структурні рівні матерії.

Ідеальне, як і свідомість, не має самобуття, не є субстанцією. Воно породжується матеріальним началом, залежить від нього, "вписується" в матеріальну єдність світу.

Залежність ідеального від матеріального виявляється в трьох відношеннях:

1) ідеальне (образи, думки, ідеї тощо) є продуктом діяльності матеріального органу (людського мозку); воно "будується" на основі нервово фізіологічних процесів, нейродинамічних структур, які утворюються в мозку;

2) ідеальне має своїм початком відображення об'єктивного, матеріального світу;

3) ідеальне відображення дійсності виникає і функціонує на основі чуттєво-предметної, матеріально-практичної діяльності і спілкування між людьми, причому воно відіграє роль суттєвої ланки в цій діяльності.

в) В сучасній науці об'єктивне та суб'єктивне право визначаються самостійними і взаємозалежними категоріями, що відображають різноманітні сторони правової дійсності.

Об'єктивне право — це система загальнообов'язкових норм, що мають формальний вираз, встановлюються та гарантуються державою з метою впорядкування суспільних відносин.

Об'єктивність права визначається тим, що воно:

— не залежить від волі та свідомості суб'єкта права;

— не належить йому.

Формою виразу об'єктивного права є законодавство; правові звичаї; юридичні прецеденти; нормативні договори певної держави.

Суб'єктивне право — це міра юридично можливої поведінки, що задовольняє інтереси певної особи.

Суб'єктивний характер права виявляється у тому, що воно:

— залежить від волі суб'єкта;

— реалізується залежно від його бажання та належить йому.

Формою виразу суб'єктивного права є право, що визначає міру свободи певного суб'єкта шляхом конкретизації його можливої поведінки.

Взаємодія об'єктивного та суб'єктивного права виявляється через два напрями:

— об'єктивне право є мірою реалізації можливостей, наданих правом суб'єктам;

— суб'єктивне право — це засіб (спосіб) реалізації об'єктивного права шляхом його конкретизації.

Правовикористання права, як самостійна форма реалізації - складна, оскільки її здійснення виявляється в сполученні з іншими формами реалізації (виконанням, дотриманням, використанням) і у взаємному проникненні друг у друга.

Класифікація форм реалізації норм права за складністю і спрямованістю дій суб'єкта: складна, опосередкована (за участю держави) - застосування. 

Формування правової держави передбачає повагу до закону, праву, суворе дотримання юридичних норм. Необхідний аналіз правореалізующей діяльності в самих різних аспектах, бо шлях від створення закону до втілення його розпоряджень у фактичне поводження людей дуже складний і залежить від безлічі факторів.