86. Державно-правові недоліки і гідності демократичного режиму

Демократичний політичний режим - це форма організації суспільно-політичного життя, заснованої за принципами рівноправності його членів, періодичної виборності органів управління та прийняття рішень відповідно до волею більшості.

У світі демократичні режими найпоширеніші в економічно розвинених країн зі сталими традиціями лібералізму і плюралізму. Демократія не зводиться до якомусь єдино можливого набору інститутів. Конкретна форма демократії у конкретної країни залежить від соціально-економічних умов, від традиційної структури держави й прийнятої політичної практики.

Нині дедалі частіше використовують термін "ліберальна демократія", що характеризує відкритий і включає політичний режим. Відповідно до Роберту Далю існує низка ознак ліберальної демократії:

· ефективне політичне участь громадян;

· їх рівність стосовно процесу прийняття політичних рішень (однакову голосування);

· можливість отримувати достовірну політичну інформації і, отже, робити вибір самостійно й більше зі знанням справи ("освічена розуміння");

· механізму контролю громадян над політичної порядком денним;

· зануреність у життя суспільства.

Основними ознаками демократичного політичного режиму є:

> визнання суверенітету народу, волі переважно ролі джерела структурі державної влади;

> наявність конституції, яка закріплює повноваження органів влади й управління, механізм формування;

> визначено правової статус особистості з урахуванням принципу рівності перед законом;

> дотримання принципу поділу влади;

> вільна діяльність політичних і суспільних організацій;

> домінування методів переконання, узгодження, компромісу, пріоритет правових методів зміни влади;

> обов'язкова виборність органів влади;

> розмежування державної сфери, і сферою цивільного суспільства;

> економічний та політичний, ідеологічний плюралізм (заборони стосуються лише антилюдських ідеологій).

Практична реалізація демократії залежить від багатьох обставин, особливо від кількості населення і ще розміру території. У порівняні з великими адміністративними одиницями, невеликі одиниці більш однорідні за складом надають кращі змогу особистої участі у житті. У компактних суспільствах то можна організувати ефективні дискусії надати широкі змогу громадян впливати на проведену політику. Тому меншим за величиною структурам простіше задовольнити критеріям демократії. У той самий період із зменшенням кількості знижується реальний обсяг влади й можливостей для проблем. Рішення даного протиріччя лежать у поділі сфер впливу між адміністративними й суспільними одиницями різних рівнів, зокрема, шляхом наділення міст і автономією. Найбільш поширений метод залежить від використанні у крупних одиницях представницьких форм правління.

Демократичний державно-політичний режим характеризується відданістю як демократичним цілям і цінностям, а й досить повного й послідовному використанню відповідних засобів і методів їхні досягнення на процесі здійснення структурі державної влади.