- •Контрольні питання для складання іспиту з предмету «проблеми теорії та філософії права»
- •Філософія права у системі філософських і юридичних наук.
- •Визначення понять «об’єкт науки» та «предмет науки» та їх значення для поділу юридичного знання на окремі галузі.
- •Поняття та форми право реалізації.
- •Різноманіття концепцій філософії права.
- •Система юридичних наук (загальна характеристика).
- •Суб’єкти, об’єкти та підстави для реалізації юридичних норм.
- •Право і держава як об'єкти філософського дослідження.
- •Об’єкт і предмет теорії права (основні точки зору, їх характеристика та аналіз).
- •Роль та місце держави (її органів) у процесі забезпеченні різних форм право реалізації.
- •Історичний розвиток філософії права.
- •Співвідношення юридичних наук між собою.
- •Правозастосування як особлива форма право реалізації.
- •Поняття і предмет філософії права.
- •Співвідношення теорії держави та права з деякими юридичними та неюридичними соціально-гуманітарними науками.
- •Стадії правозастосовного процесу.
- •Філософське трактування суті і поняття права.
- •Сутність права
- •Юридична наука у системі соціальних наук.
- •Акти правозастосування (загальна характеристика, особливості змісту та форми).
- •Логічне і історичне у праві.
- •Об’єкт і предмет юридичної науки.
- •21. Механізм і стадії застосування юридичних норм і проблеми, що виникають на цих стадіях.
- •22. Завдання і функції філософії права.
- •23. Система юридичних наук.
- •24. Складні форми застосування права.
- •25. Методологія права у структурі філософсько-правового знання.
- •26. Об’єкт і предмет зюн
- •27. Основні аспекти правозастосування
- •28. Філософський рівень методології пізнання права.
- •29. Визначення об’єкта та предмета теорії держави і права як науки та навчальної дисципліни.
- •30. Правозастосовчі акти, їх види та значення у правовому регулюванні.
- •31. Загальнонауковий рівень методології пізнання права
- •32. Співвідношення тдп з деякими юрид та неюрид науками
- •33. Юридична техніка. Діалектика
- •34.Приватноправовий рівень методології пізнання права
- •35. Функції теорії держави і права
- •36. Стиль та мова правозастосовного акту
- •37. Спеціально-юридичний рівень методології пізнання
- •39. Особливості інтерпретаційних актів
- •41. Система теорії держави і права як науки та навчальної дисципліни.
- •42. Акти застосування юридичних норм: поняття та різновиди
- •43. Екзистенціалізм як методологія пізнання
- •44.Методологія юридичних наук: поняття, структура та місце у системі юридичного знання
- •45. Основні вимоги правильного застосування норм права
- •46. Феноменологія права.
- •47. Проблема відносності, допустимості, доцільності та істинності методу
- •48 Поняття, види і причини правозастосовних помилок і шляхи їх усунення
- •49 Герменевтика як методологія пізнання права
- •50. Співвідношення ідеального та матеріального, суб’єктивного і об’єктивного, емпіричного та теоретичного в методології юридичних наук.
- •Прогалини у праві (поняття, характеристика, причини існування) та шляхи їх усунення.
- •Найбільш розповсюджені методи пізнання державно-правової дійсності, їх загальна характеристика.
- •54. Види юридичних колізій[
- •55 Постмодернізм і право
- •56 Поняття та форми соціальної влади
- •57. Аналогія права та закону: випадки, принципи та механізм застосування.
- •58. Філософсько-правові дослідження у XX столітті
- •59 Соціальна влада як відношення
- •60 Колізія у праві шляхи їх подолання
- •61. Класифікація напрямів сучасної філософії права
- •62. Структура та зміст владовідносин:
- •63. Колізії у законодавстві: поняття, причини виникнення
- •64. Позитивістські і природно-правові концепції у сучасній філософії права
- •65. Державна влада як особливий різновид соціальної влади
- •66. Шляхи усунення колізій у законодавстві. Шляхи усунення прогалин у законодавстві.
- •67. Значення історії філософії права для сучасних досліджень
- •68. Співвідношення державної та політичної влади
- •69. Складнощі при застосуванні аналогії права і аналогії закону
- •70. Традиції і новизна у процесі розвитку філософії права у Росії
- •71. Легітимність і легальність державної влади.
- •72. Шляхи усунення колізій у законодавстві. Шляхи усунення прогалин у законодавстві.
- •73. Значення історії філософії права для сучасних філософсько-правових досліджень.
- •74. Співвідношення політичної і державної влади.
- •75. Складнощі, що виникають в процесі застосування аналогій закону і права: теоретичний і практичний аспект.
- •76. Традиції і новизна у процесі розвитку філософії права у Росії
- •77. Легітимність і легальність державної влади.
- •78. Основні погляди на походження держави і права (теорії насильства, суспільного договору, природного права, органічна, теологічна і ін.).
- •79 Концепції прав людини і прав громадянина: історія і сучасність. .
- •80. Проблема розуміння соціального призначення та цінності держави.
- •82. Взаємозв’язок гносеології права та онтології права.
- •83. Юридичний позитивізм як один із провідних напрямів вузького розуміння права.
- •84. Еволюція і динаміка розвитку функцій держави і права у просторі і часі.
- •85. Лібертарно-юридична онтологія: реальне, наявне буття правового закону (в.С. Нарсенянц).
- •86. Державно-правові недоліки і гідності демократичного режиму
- •87. Юридична відповідальність: поняття, ознаки і види.
- •88. Онтологія права у структурі філософсько-правового знання.
- •89. Поняття правосвідомості.
- •90. Державне регулювання економіки: поняття і межі. Етатизм та лібералізм: погляди на місце держави у економічній системі.
56 Поняття та форми соціальної влади
Соціальна влада - спосіб управління суспільством, що виражається у системі публічно-вольових відносин між людьми з приводу організації їх спільної діяльності, вироблення загального для них інтересу та цілей, які досягаються за допомогою різних засобів, методів, включаючи примус (психічний, фізичний, юридичний).
Ознаки соціальної влади:
1) є властивістю (атрибутом) суспільства, способом його управління. Коли говоримо "влада", підкреслюємо вольовий (примусовий, силовий) компонент цього явища. Коли вживаємо термін "управління", відзначаємо функціональне призначення владного впливу;
2) складається природно-історичним шляхом, починаючи з первісного суспільства; народжується в процесі відносин між людьми з приводу якогось соціального блага;
3) здійснюється у формі владовідносин (публічно-вольових відносин) між владними і підвладними суб'єктами; в демократичних державах відносини відбуваються за схемою "керівництво (команда) - сприйняття (виконання)", в недемократичних державах схема дещо інша: "панування - підкорення". Владовідносини завжди є двосторонніми, один із суб'єктів яких є владним, котрий в соціально неоднорідному суспільстві виражає інтереси найбільш впливових соціальних груп, а інший - підвладним. Із загально-соціального погляду, обидва вони є саме суб'єктами, тобто людьми, наділеними свідомістю і волею, однак у конкретних управлінських владовідносинах підвладний суб'єкт виступає як об'єкт владного впливу суб'єкта управління;
4) виробляє загальні для суспільства інтереси та цілі - сенс керування суспільством виявляється у пропонуванні носієм влади, окрім задоволення інтересів, виробити загальний інтерес і цілі, загальні напрями суспільної діяльності, а сенс управління - дати владний імпульс підлеглим досягати визначених цілей, організовувати сприйняття ними цього імпульсу, усвідомити і підкорити йому свою волю. Виключається можливість осіб з деформованими свідомістю і волею виступати суб'єктами владовідносин;
5) передбачає верховенство, монопольне право владного суб'єкта приймати рішення ("авторитетні рішення" як засоби владарювання), обов'язкові і значущі для підвладного суб'єкта, здатність і можливість нав'язувати йому свою волю, контролювати його, забезпечувати виконання взятих зобов'язань;
6) здійснює керівництво різними засобами і методами, включаючи примус (психічний, фізичний, юридичний), який застосовується окрім таких методів, як переконання, заохочення, авторитет, співпраця, координація й узгодження. Саме примус (сила) визначає положення носія влади як правлячого. Сила і насильство - різні поняття. Насильство це вплив на суб'єкта всупереч його волі за допомогою фізичного примусу. Примус не обов'язково передбачає насильство, проте означає вольову залежність суб'єкта владовідносин від суб'єкта влади і діяльність усупереч власним інтересам;
Види соціальної влади:
1. По області функціонування: політична, ідеологічна, соціальна, економічна, юридична, світська і духовна (релігійна);
2. за обсягом прерогатив: державна, міжнародна, сімейна і т.д .;
3. по об'єкту влади: суспільна, класова, партійна, особиста;
4. по режиму правління: тоталітарна, деспотична, бюрократична, авторитарна, демократична та ін .;
5. по соціальному типу: рабовласницька, феодальна, буржуазна, соціалістична і т.д.
