- •Контрольні питання для складання іспиту з предмету «проблеми теорії та філософії права»
- •Філософія права у системі філософських і юридичних наук.
- •Визначення понять «об’єкт науки» та «предмет науки» та їх значення для поділу юридичного знання на окремі галузі.
- •Поняття та форми право реалізації.
- •Різноманіття концепцій філософії права.
- •Система юридичних наук (загальна характеристика).
- •Суб’єкти, об’єкти та підстави для реалізації юридичних норм.
- •Право і держава як об'єкти філософського дослідження.
- •Об’єкт і предмет теорії права (основні точки зору, їх характеристика та аналіз).
- •Роль та місце держави (її органів) у процесі забезпеченні різних форм право реалізації.
- •Історичний розвиток філософії права.
- •Співвідношення юридичних наук між собою.
- •Правозастосування як особлива форма право реалізації.
- •Поняття і предмет філософії права.
- •Співвідношення теорії держави та права з деякими юридичними та неюридичними соціально-гуманітарними науками.
- •Стадії правозастосовного процесу.
- •Філософське трактування суті і поняття права.
- •Сутність права
- •Юридична наука у системі соціальних наук.
- •Акти правозастосування (загальна характеристика, особливості змісту та форми).
- •Логічне і історичне у праві.
- •Об’єкт і предмет юридичної науки.
- •21. Механізм і стадії застосування юридичних норм і проблеми, що виникають на цих стадіях.
- •22. Завдання і функції філософії права.
- •23. Система юридичних наук.
- •24. Складні форми застосування права.
- •25. Методологія права у структурі філософсько-правового знання.
- •26. Об’єкт і предмет зюн
- •27. Основні аспекти правозастосування
- •28. Філософський рівень методології пізнання права.
- •29. Визначення об’єкта та предмета теорії держави і права як науки та навчальної дисципліни.
- •30. Правозастосовчі акти, їх види та значення у правовому регулюванні.
- •31. Загальнонауковий рівень методології пізнання права
- •32. Співвідношення тдп з деякими юрид та неюрид науками
- •33. Юридична техніка. Діалектика
- •34.Приватноправовий рівень методології пізнання права
- •35. Функції теорії держави і права
- •36. Стиль та мова правозастосовного акту
- •37. Спеціально-юридичний рівень методології пізнання
- •39. Особливості інтерпретаційних актів
- •41. Система теорії держави і права як науки та навчальної дисципліни.
- •42. Акти застосування юридичних норм: поняття та різновиди
- •43. Екзистенціалізм як методологія пізнання
- •44.Методологія юридичних наук: поняття, структура та місце у системі юридичного знання
- •45. Основні вимоги правильного застосування норм права
- •46. Феноменологія права.
- •47. Проблема відносності, допустимості, доцільності та істинності методу
- •48 Поняття, види і причини правозастосовних помилок і шляхи їх усунення
- •49 Герменевтика як методологія пізнання права
- •50. Співвідношення ідеального та матеріального, суб’єктивного і об’єктивного, емпіричного та теоретичного в методології юридичних наук.
- •Прогалини у праві (поняття, характеристика, причини існування) та шляхи їх усунення.
- •Найбільш розповсюджені методи пізнання державно-правової дійсності, їх загальна характеристика.
- •54. Види юридичних колізій[
- •55 Постмодернізм і право
- •56 Поняття та форми соціальної влади
- •57. Аналогія права та закону: випадки, принципи та механізм застосування.
- •58. Філософсько-правові дослідження у XX столітті
- •59 Соціальна влада як відношення
- •60 Колізія у праві шляхи їх подолання
- •61. Класифікація напрямів сучасної філософії права
- •62. Структура та зміст владовідносин:
- •63. Колізії у законодавстві: поняття, причини виникнення
- •64. Позитивістські і природно-правові концепції у сучасній філософії права
- •65. Державна влада як особливий різновид соціальної влади
- •66. Шляхи усунення колізій у законодавстві. Шляхи усунення прогалин у законодавстві.
- •67. Значення історії філософії права для сучасних досліджень
- •68. Співвідношення державної та політичної влади
- •69. Складнощі при застосуванні аналогії права і аналогії закону
- •70. Традиції і новизна у процесі розвитку філософії права у Росії
- •71. Легітимність і легальність державної влади.
- •72. Шляхи усунення колізій у законодавстві. Шляхи усунення прогалин у законодавстві.
- •73. Значення історії філософії права для сучасних філософсько-правових досліджень.
- •74. Співвідношення політичної і державної влади.
- •75. Складнощі, що виникають в процесі застосування аналогій закону і права: теоретичний і практичний аспект.
- •76. Традиції і новизна у процесі розвитку філософії права у Росії
- •77. Легітимність і легальність державної влади.
- •78. Основні погляди на походження держави і права (теорії насильства, суспільного договору, природного права, органічна, теологічна і ін.).
- •79 Концепції прав людини і прав громадянина: історія і сучасність. .
- •80. Проблема розуміння соціального призначення та цінності держави.
- •82. Взаємозв’язок гносеології права та онтології права.
- •83. Юридичний позитивізм як один із провідних напрямів вузького розуміння права.
- •84. Еволюція і динаміка розвитку функцій держави і права у просторі і часі.
- •85. Лібертарно-юридична онтологія: реальне, наявне буття правового закону (в.С. Нарсенянц).
- •86. Державно-правові недоліки і гідності демократичного режиму
- •87. Юридична відповідальність: поняття, ознаки і види.
- •88. Онтологія права у структурі філософсько-правового знання.
- •89. Поняття правосвідомості.
- •90. Державне регулювання економіки: поняття і межі. Етатизм та лібералізм: погляди на місце держави у економічній системі.
80. Проблема розуміння соціального призначення та цінності держави.
Категорії "соціальне призначення", як і "соціальна цінність", дуже тісно поєднані з сутністю держави. При цьому вони є зовнішніми виразами (перша категорія - у функціональному плані, а друга - в оціночному) соціальної сутності держави.
У даному випадку слід погодитись з точкою зору, що "соціальне призначення держави витікає з його сутності. Яка сутність держави, такий і характер її діяльності, такі цілі, завдання і функції, які вона ставить перед собою".
Конкретне визначення соціальної цінності держави буде залежати від того, який саме соціальний суб'єкт її визначає, який у нього світогляд, науково-теоретичний рівень, особистий емпіричний досвід та інтереси тощо.
Спроби визначити соціальне призначення держави на всю її історичну перспективу застосовувались мислителями різних епох та різних наукових напрямів.
Платон і Аристотель вважали, що призначенням будь-якої держави є ствердження моралі. Пізніше цей погляд на соціальне призначення держави підтримав та розвинув Г. Гегель.
Представники договірної теорії походження держави в існуванні держави бачили загальне благо (Г. Гроцій); загальну безпеку (Т. Гоббс); загальну свободу (Ж.-Ж. Руссо). Ф. Лассаль головне завдання держави також бачив у розвитку та реалізації свобод людини. Марксистське вчення вважало створення такого порядку, який узаконює панування одного класу над іншим.
У середині XX ст. виникає низка теорій, котрі головне завдання, а відповідно і призначення, сучасної державності вбачали у створенні різноманітних соціальних благ для усіх членів суспільства з урахуванням можливостей кожного у рамках закону (Уолт Ростоу, Елі Хекпніер, Артур Бьорнс та ін.). Є також інші точки зору на це питання.
Утім, саме залежно від розуміння соціальної сутності держави буде тлумачитись і її соціальне призначення, зокрема визначатись цілі та завдання, які повинні досягнути (вирішити) держава в своїй діяльності, будуть встановлюватись пріоритети між зазначеними цілями та завданнями тощо.
Так, для прихильників
• стратного (класового) підходу до розуміння соціальної сутності держави її соціальна цінність буде полягати у здатності захистити інтереси, цінності конкретної страти населення;
• загально-соціального розуміння соціальної сутності держави її соціальна цінність полягає в захисті загально-соціальних цінностей, які взагалі трактуються в рамках пануючих у суспільстві моральних уявлень (у певних варіантах - природних прав та принципів);
• дуалістичний підхід до соціальної сутності держави може привести до наступного розуміння соціальної цінності держави: "Застосовуючи гегелівську логіку, розвиток цінності держави (тобто розвиток соціальної сутності держави) можна подати у вигляді таких етапів: 1) держава як цінність "у собі" (держава як форма політичної організації ранньокласового суспільства, "архаїчна держава") — на цій стадії цінність держави виявляється насамперед на загально-цивілізаційному рівні, тобто на рівні забезпечення виживання усього суспільства, збереження певного, мінімального ріння соціальної культури та організації; на цій стадії свого розвитку держава цілком підпорядковує собі окремого індивіда, спільноти, практично не рахується з їх особливими потребами чи інтересами; 2) держава як цінність "для себе" (держава як форма політичної організації класового суспільства, в якому розвинулися класові суперечності між окремими класами, соціальними групами чи прошарками) — на цій стадії держава забезпечує поряд з потребами виживання всього суспільства також і особливі інтереси певних домінуючих у суспільстві соціальних спільнот (класів, верств тощо), яким належала реальна влада у державі (певною мірою "ототожнює" свої інтереси з їх інтересами) (саме визначення поняття такої держави і розглядалося переважно у марксистській теорії як загальне визначення поняття держави); 3) держава як цінність "для інших" (держава як форма політичної організації суспільства, високорозвиненого у технологічному, соціальному, культурному, політичному відношеннях) — на цій стадії держава, створюючи умови для належного функціонування всієї сукупності соціальних систем і підсистем, гарантуючи рівні можливості для розвитку кожної окремої особи як самодостатньої цінності, цінності "у собі", "для себе" та "для інших", забезпечує оптимальне поєднання особливих інтересів окремих індивідів та їх спільнот і всезагального інтересу всього суспільства, вираженого державою".
Таким чином, як бачимо, розуміння соціального призначення та цінності держави залежить від підходів до визначення сутності держави, а отже, як і у випадку з сутністю держави, можна вести мову про три підходи до соціального призначення та цінності держави:
• класовий;
• загально-соціальний;
• дуалістичний.
