88. Онтологія права у структурі філософсько-правового знання.

Ми спробуємо з’ясувати виникнення онтології права і чим власне займається ця дисципліна. Онтологія права виникає як передумова формування законодавчої системи в Стародавній Греції. Основоположником цієї чіткої системи вважають афінського законотворця Солона. Можна стверджувати, що саме з нього бере свій початок онтологія права.

Правова онтологія – це дисципліна, яка вивчає проблеми буття права. В тому числі вона є одним із розділів філософії права. Крім неї виділяються ще інші: правова гносеологія та правова аксіологія. Перша – досліджує проблеми пізнання права, друга – цінності права, які можуть трактуватися по – різному представниками різних типів інтерпретації права. Проте в існуючих рамках типів розуміння права та розгляду питань онтологічного складу, тісно або нерозривно може бути пов’язане з проблематикою правової гносеології.

Так як перша ставить запитання: що таке право? А інша торкається питання: як пізнається це право? Тоді як третя з них задає таке питання: у чому цінність права?

Тому, щоб не було якоїсь плутанини у цих питаннях, виділять наступні підвиди онтології права:

1) Легістська онтологія – заперечує об’єктивну правову сутність, незалежно від волі суб’єкта та свавілля законодавця, зведення права до позитивного права (закону), тобто це означає, що буття права як для позитивістів так і неопозитивістів є наявним існуванням досвідного реального феномена, визначеного офіційного владного характеру. Позитивність такого феномену представляється у вигляді тексту офіційного документу, який розуміється або ж трактується в якості нормативно – правового акту та правового джерела.

2) Природня правова онтологія – у ній буття права може бути представленим у вигляді двох, але зовсім протилежних форм: достовірного буття права (буття природньогь права) та недостовірного буття (існування закону).

3) Лібертано – юридична онтологія – у ній є наявність буття позитивно – правового феномену – закону, який виражає собою об’єктивну сутність всього права. Тобто цією об’єктивною сутністю можуть виступати властивості, вимоги щодо принципу формальної рівності.

Буття самого права, існування та дія припускають необхідність зв’язку між правовою сутністю та феноменом, взаємопов’язана їхня єдність складає право як особливу форму та регулятор соціальних відносин. Згідно позиції лібертано – юридичної онтології, правова сутність є сутністю загальнообов’язкового правового закону, а правовий закон – це державна форма прояву, висловлення та чіткої конкретизації формальної рівності (мається на увазі об’єктивна правова сутність). Таким чином, буття права може включати в себе сукупність усіх внутрішніх пов’язаних між собою припустимих властивостей, правових характеристик як необхідної єдності правової сутності та закону, права як необхідної обов’язкової форми рівності, свободи, справедливості, суспільного людського життя.

89. Поняття правосвідомості.

Правосвідомість - це особлива форма суспільної свідомості, сукупність правових понять, ідей, поглядів, почуттів, що виражають ставлення людей до чинного або бажаного права, його мети, завдань, способів та методів регулювання, до оцінки правомірності його норм та уявлення про майбутню правову систему й окремі її норми. У складі правосвідомості розрізняють правову ідеологію та правову психологію.

Правова ідеологія - структурний елемент правосвідомості, який охоплює знання, уявлення, поняття про зміст права, що формуються в результаті правового виховання та юридичних наукових досліджень.

Правова психологія - це структурний елемент правосвідомості, що включає правові почуття, настрої, інші емоційні сприйняття правових явищ.

Формується цей елемент, як правило, стихійно, тому відображає право поверхнево, проте через нього реалізуються традиції, звичаї, вміння особи критично оцінювати свої дії з точки зору правомірності тощо.

Доцільно виділити такі види правосвідомості:

• за суб'єктами - індивідуальна, групова, класова, суспільна, національна;

• за характером відображення правової дійсності -професійна (наукова, практична), непрофесійна.