20. Філософські погляди Августина.

За його вченням, причина будь-якого виникнення - Бог. Усе видиме є реальним тільки завдяки Богові. Світогляд Августина Аврелія був теоцентричним. Бог є найвищою сутністю. Він єдиний, існування якого незалежне, решта існує лише завдяки божественній волі. Бог є причиною існування будь-якого сущого, всіх його перемін; він не тільки створив світ, але й постійно його зберігає.

Бог є найвищим благом і причиною будь-якого блага. Так само як усе існує завдяки Богу, так і кожне благо виходить від Бога. Через єднання з Богом людина може досягнути щастя.

У своїх працях "Про град Божий", "Сповідь", "Про Трійцю" Августин вважав, що людина поєднує у собі природу матеріальних тіл - рослин та тварин, розумну душу і свободу волі.

Душа не містить у собі нічого матеріального, володіє лише функцією мислення, волі, пам’яті. Від тіла душа відрізняється досконалістю. Душа близька Богу і безсмертна. Душа, а не тіло пізнає Бога. Перевага душі над тілом вимагає, щоб людина турбувалася про душу.

Істину про Бога не може пізнати розум, а лише віра.

Августин займався дослідженням проблематики часу. Відповідно до його розуміння, час є мірою руху та змін, властивих усім «створеним» конкретним речам. Міру зміни речей дав Бог. Минуле пов'язане з людською пам'яттю, майбутнє полягає в надії.

Важливою є концепція єдності людської і божественної історії, змістом якої є битва двох царств - божого і земного. Боже царство - це частина людства, яка своєю морально-релігійною поведінкою заслужила у Бога спасіння і милосердя; в земному царстві залишаються люди самолюбні, жадібні, егоїстичні, які забули про Бога.

21. Філософські погляди в. Оккама.

Філософія Оккама є ланкою, що передує виникнення природознавства і філософії Нового часу. Вільям Оккам, був прихильником теорії "двоїстої істини", суть якої полягала в розмежуванні областей філософії і теології. Філософії належав природний світ, теології - область надприродного. Головним змістом теорії "двох істин" було затвердити незалежність науки і філософії від віросповідних догм теології. Оккам у своїх творах говорить про неможливість пояснити істинність віри за допомогою розуму. Внаслідок цього Оккам за життя переслідувався служителями церкви, а після його смерті довго існувала заборона на його праці, як єретичні. Оккам залишився в історії як борець проти папства. Відокремлюючи філософії від теології, Оккам дав поштовх до наукового дослідження.

У своєму вченні Оккам вирізняв дві головні ідеї. Перша з них - це переконання в тому, що істину визначено волею Бога, записано в Одкровенні. Єдине джерело, з якого можна дізнатися про це Одкровення - Святе Письмо. Вільям вважав, що твори церковних авторитетів не можуть бути змінені або доповнені Папою. Тому безпідставними, на його думку, були постанови Пап, які порушували настанови Бога.

Друга Оккамова ідея полягала у тому, що в ідеальному політичному устрої реалізація загальнодержавних завдань має узгоджуватися зі свободами громадян. Свободу він розглядав у філософському й політичному аспектах. У філософському аспекті свобода розумілася ним, як право вільного вибору рішення, що характеризує істот розумних.