54. Філософське вчення Сковороди

Філософія Сковороди зводилась до основної ідеї, що сутність людини – це дух, думка і серце. Основні вчення:

• ідея сродної праці (кожна людина має займатись тією справою, до якої вона має потяг і схильність, та яка приносить задоволення)

• дві натури ( світ має 2 натури: перша – зовнішня, видима, мінлива, перехідна; а друга внутрішня, невидима - це Бог.)

• три світи ( існує 3 світи: 1-великий або макрокосмос( Всесвіт), 2 – малий або мікрокосмос ( людина), 3 – символічний ( Біблія).

• ідея серця ( серцем можуть оволодіти добрі і злі сили. Добрі сили підносять людину, а злі призводять до її падіння. Тому людина повинна прагнути до очищення свого серця.)

• вчення про людину( він прославляє людину малих бажань і обмежені матеріальні потреби)

• ідея нерівної рівності (розкриває через образ фонтана, який заповнює великі і малі посудини. Посудини різні, однак вони всі рівні між собою, тому, що вони всі повні.)

54. Філософське вчення г. Сковороди

У XVIII ст. в Україні визначне місце у філософії займає Григорій Савич Сковорода — оригінальний митець, поет та просвітник. Специфічним світом у вченні Григорія Сковороди є світ символів. Символи — це образи, що втілюють будь-яку ідею. За символ єдиного брав кільце або Сонце, виводив символи безпеки, заздрості, самопізнання, вічності, істини, подяки та інше. Найвищою таємницею символу є слово. Слово є «істиною і єдиним початком, є зерном та плодом, центром та гаванню, початком та кінцем» людського духу.

Суть вчення про людину полягає, по-перше, в ідеї внутрішньої людини. Це положення випливає з вчення про дві натури. В Людині, як і в усьому існуючому, є видиме та невидиме, тлінне та вічне. Істинною Людиною в людині є невидима натура, інакше кажучи, внутрішня Людина. На думку Григорія Сковороди, внутрішня Людина протиставлена зовнішньому світу, загублена в ньому. «Знайти» себе Людина може лише залишившись на самоті, втікши від спокус та поглинувши в себе. Звернення людини до самої себе й пізнання себе — це осягнення Бога. По-друге, ідея серця Людини. По-третє, ідея усунення волі людини. Суть ідеї полягає в тому, що чисте серце зміцнюється в людині через боротьбу. По-четверте, ідея нерівної рівності. Сенс ідеї полягає в тому, що всі люди, як тіні істинної внутрішньої Людини, рівні перед Богом, але разом з тим вони всі різні. З ученням Григорія Сковороди про людину тісно зв'язано вчення про пізнання. Вихідним пунктом теорії пізнання стало визнання пізнання світу та непідвладна віра в необмежені пізнавальні здібності людського розуму. Теорія поєднується із самопізнанням, вважається, що в людині притомляються та продовжуються загальні закони природи, тому достатньо пізнати себе і можна розкривати природні закони мікрокосму і макрокосму. Велику увагу Григорій Сковорода приділяв розвитку вчення про суспільство, вважав, що стійкість суспільства залежить не від зовнішніх форм суспільства, а від внутрішньої суті.