37. Неофрейдизм. Основні аспекти філософії к. Г. Юнга.

Неофрейдизм - це напрям у психології, що виник у 20- 30-ті роки XX ст., в якому ключові поняття психоаналізу 3. Фрейда були перероблені на основі постулату про соціальну детермінованість психіки людини. При цьому в основі всіх теоретичних побудов напряму - поняття несвідомого і принципової конфліктності відносин особистості та суспільства. Піддавши критиці тлумачення внутрішньо-психічних процесів класичним психоаналізом, але залишивши найважливіші його концепції, представники неофрейдизму перенесли центр ваги на дослідження міжособистісних стосунків. Цим вони намагалися відповісти на питання про людське існування, про те, як людині слід жити і що вона має робити.

Одним із перших із критикою теорії психоаналізу З.Фрейда виступив швейцарський психіатр, культуролог, засновник аналітичної психології Карл Юнг. З його точки зору, несвідоме включає в себе не лише суб'єктивне та індивідуальне, витіснене за поріг свідомості, а й колективний і безособовий зміст психічного, що походить із глибокої давнини. К. Юнг (1875 – 1961), який був учнем, помічником З. Фрейда, піддав критиці абсолютизацію біологічного, сексуального у сфері несвідомого, “негативізм” у трактуванні як несвідомого, так і сутності особистості в цілому.Структура психіки за К. Юнгом1) “Я” (“Его”) – свідомість.2) “Воно” – індивідуальне несвідоме.3) Колективне несвідоме – “архетипи” – неусвідомлювані сфери людської психіки, в основі яких ”соціальне спільне”, спільне для всіх людей, або певного етносу.Психіка – взаємодія свідомого і несвідомого при неперервному обміні енергією між ними. Для К. Юнга несвідоме не звалище витіснених бажань. Він вважав його творчим, розумним принципом, який пов’язує людину зі всім людством, природою, космосом. Психіка – відкрита енергетична система.В процесі розвитку людина може долати вузькі межі “Его” і індивідуального несвідомого та з’єднуватися з вищим “Я”, сумірним всьому людству і космосу.Колективне расове несвідоме – спільне для всього людства і є проявом творчої космічної сили.Дана концепція стала основою формування нового психологічного напрямку – трансперсональної психологічної теорії.Неофрейдисти значну увагу приділяють соціальним аспектам поведінки, діяльності особистості.

38. Атеїстичний екзистенціалізм. Основні аспекти філософії Ж.-П. Cартра та А.Камю.

Атеїстичний екзистенціалізм.

Екзистенціалісти-атеїсти стверджують: Бога немає, Бог помер. Людина робить себе сама,

здійснює трансформацію свого існування в сутність. Людина несе відповідальність за все, що з нею коїться. Віра в гарантований прогрес, на думку екзистенціалістів, - небезпечна для людини, бо прирікає її на пасивність, бездіяльність.

Термін "атеїстичний екзистенціалізм" увів французький філософ Жан-Поль Сартр для позначення як власної філософії загалом, так і нової форми атеїзму. Сартр підкреслював, що його атеїзм не схожий на той, який витрачає свої зусилля, щоб довести, що Бога не існує. За його словами, немає жодного доказу неіснування Бога. Атеїзм це безпосереднє визначення позиції щодо проблеми, яка виходить за межі нашого досвіду.

* Основні аспекти філософії Ж.-П. Cартра.

Немає ніякої природи людини, як немає Бога, що її задумав. Людина просто існує, і вона не тільки така, якою себе уявляє, а й така, якою вона хоче стати.

Людина відповідає за те, чим вона є і повинна собі сказати: чи справді я маю право діяти так, щоб людство діяло за зразком моїх вчинків? 

Якщо Бога немає, ми не маємо перед собою жодних моральних цінностей або приписів, які б виправдовували наші вчинки. Таким чином, у нас немає ні виправдань, ні пробачень.

Людина живе своїм життям, вона створює свій образ, та поза цим образом нічого немає. Звичайно, це може здаватися жорстоким для тих, хто не встигає в житті. Але, з іншого боку, потрібно, щоб люди зрозуміли, що враховується тільки реальність, що мрії, очікування - даремні.

Доля людини - у ній самій і єдине, що дозволяє людині жити - це надія.

* Основні аспекти філософії А.Камю.

Світ – царство хаосу і випадковості. Людина відповідальна сама за себе. Людині доводиться жертвувати собою, щоб виправдати своє існування. Людина народжується не тоді, коли з'являється на світ, а тоді, коли силою свого розуму створює себе як мислячу істоту. Це духовне народження відмежовує її від природи. Вже самим актом народження вона виявляється закинутою у світ поза своєю волею і бажанням. З моменту появи вона отримує від природи й смертний вирок, термін виконання якого їй невідомий.

Релігійну віру А. Камю вважає затемненням ясності бачення, який змирює людину з безглуздям існування, зі стражданням та смертю. Він стверджує: із наявності у нас ідеї Бога нам не вивести його існування.

Ідея абсурду (метафізичного стану людини у світі) – вихідний принцип концепції А. Камю. Абсурдним є весь світ, людина приречена на абсурдне існування.

Він проголошував, що розум людини, усвідомлюючи абсурдність буття, не може змиритися з нею. Людина, що мислить, кидає виклик абсурдові, не сподіваючись на його остаточне подолання.