68. Пояснити вислів н. Макіавеллі:«Засоби – це лише інструмент для досягнення мети».

Макіавеллі вважав, що як і в природі, у суспільстві треба діяти, випереджаючи хід подій, треба вміти бути недобрим. Тут головне – кінцева мета. Якщо вона спрямована на загальне благо, то всі засоби для її здійснення справедливі. Виходячи із таких міркувань, Н. Макіавеллі радив правителям (монарху) не зупинятись у справі державного зміцнення перед використанням будь-яких засобів: цілком сприйнятні шпигунства, доноси, політичні вбивства та ін., оскільки кінцева мета таких дій все ж благородна.

Н. Макіавеллі стверджував, що заради досягнення політичних цілей правитель може використовувати будь-які засоби, незважаючи на вимоги моралі: вдаватися до обману, діяти лестощами і грубою силою, фізично знищувати своїх політичних противників тощо. Правитель має бути схожим на сильного лева, щобстрахативовків, і на хитрого лиса, щоб не втрапити в пастку. По сутісправи, відмежуванняполітикивідмораліперетворилось у проповідь Н. Макіавелліаморалізму в політиці. Політика, в розуміннімислителя, — це сфера підступності й віроломства. Відтоді аморальна політика за принципом «мета виправдовуєзасоби» дісталаназву «макіавеллізм».

69. Пояснити вислів н. Макіавеллі: «Цивілізова людина майже завжди безоглядний егоїст».

На думку Макіавеллі, цивілізовані люди майже напевно є безпринципними егоїстами. Якщо ж хто нині заснувати республіку, говорить Макіавеллі, то він виявив би, що легше добитися успіху серед горців, ніж серед мешканців великих міст, бо останні вже розбещені. Але якщо люди є безпринципними егоїстами, то правильна лінія його поведінки залежить від населення, серед якого йому належить діяти. Церква періоду Відродження здобула загальну ненависть, але тільки на північ від Альп ця ненависть досягла достатніх розмірів, щоб викликати Реформацію. У той час коли Лютер підняв прапор свого бунту, доходи папства були, ймовірно, більше, ніж вони були б, якщо б Олександр VI і Юлій II поводилися більш добродійно, і якщо це правда, то причиною тому був цинізм Італії Відродження. З цього випливає, що політики доб'ються більшого успіху, коли вони будуть залежати від доброчесного населення, ніж коли вони будуть залежати від населення, байдужого до моральних міркувань; вони доб'ються також більшого успіху в суспільстві, де їх злочини (якщо вони їх, звичайно, здійснюють ) можуть бути віддані широкому розголосу, чим в суспільстві, де панує сувора цензура, контрольована ними самими. Звичайно, відомих результатів завжди можна досягти за допомогою лицемірства, але кількість їх може бути значно зменшено відповідними установами.

70. Пояснити вислів е. Канта: «Чини так, щоб ти відносився до людства і до людини завжди як до цілі, і ніколи як до засобу»

Цей вислів є пов’язаний з етикою Канта. Вищим принципом етики І.Кант вважав категоричний імператив ( Загальний обов’язковий моральний закон).

Категоричним він є тому, що його слід дотримуватися не задля певних цілей, а заради його самого. Він не потребує обґрунтування, оскільки є дедукцією чистого практичного розуму.

Даний вислів є одним із формулювань категоричного імперативу.

Кант відкриває надчуттєву природу людини, сутність якої визначена моральним законом і де реалізується її свобода і безсмертя.

Відповідно до такого розуміння людини Кант знаходить основний принцип відрізнення людини від усіх інших реалій: тоді як речі постають для тієї чи іншої волі як знаряддя, людина існує як мета сама собою і не слід її розглядати лише як знаряддя, засіб

71. Пояснити вислів Г.Сковороди “Світ ловив мене та не спіймав”.

Світ з усіма його принадами не мав влади над Сковородою. Під словом світ мається на увазі матеріальний світ, від якого Григорій завжди відмовлявся, вважаючи, що матеріальний світ обмежує життя духовне.

Cковорода ніколи не погоджувався на високі посади. Він навіть відмовив Катерині II, заявивши: «Мені моя сопілка і вівця дорожчі царського вінця».

Головне в житті, за Сковородою — залишатися самим собою, бути вільним і незалежним.

Саме тому він справедливо заповідав написати на своїй могилі: «Світ ловив мене, та не спіймав».

Отже, у даному вислові виражено зневагу до багатства, титулів та інших земних «благ», якими спокушали поета.