- •1. Предмет і завдання криміналістики.
- •2. Зв'язок криміналістики з іншими юридичними науками й іншими галузями знань.
- •3. Система науки криміналістики.
- •4. Загальнонаукові та спеціальні методи, що використовуються в криміналістиці.
- •5. Поняття і принципи криміналістичної ідентифікації.
- •6. Об'єкти і суб’єкти та стадії криміналістичної ідентифікації.
- •7. Криміналістична діагностика і завдання, що нею вирішуються.
- •8. Поняття і природа криміналістичної версії.
- •9. Класифікація криміналістичних версій і їх значення для розкриття й розслідування злочинів.
- •10. Загальні правила і методи побудови та перевірки криміналістичних версій.
- •11. Поняття і структура криміналістичної техніки.
- •12. Класифікація криміналістичних засобів і методів.
- •2. Основні галузі криміналістичної техніки:
- •3. Техніко-криміналістичні засоби за галуззю наукового знання:
- •13. Напрями використання судової фотографії та відео-зйомки в кримінальному провадженні.
- •14. Способи і правила проведення панорамної, вузлової і детальної фото- та відео-зйомки.
- •15. Основні правила щодо оформлення результатів застосування фотозйомки і відеозапису при проведенні слідчих (розшукових) дій.
- •16. Основні методи дослідницької фотографії.
- •17. Криміналістична класифікація слідів за механізмом утворення
- •18. Властивості папілярних узорів та їх види.
- •19. Криміналістичні засоби і способи виявлення, фіксації і вилучення слідів рук.
- •20. Інформація, що може бути отримана при вивченні слідів ніг.
- •21. Класифікація мікрослідів і мікрооб’єктів, прийоми їх виявлення, фіксації, вилучення.
- •23. Об’єкти балістичного дослідження та їх характеристика.
- •24. Можливості й порядок ідентифікації вогнепальної зброї.
- •Vі. За довжиною стволу:
- •Vіі. За будовою каналу ствола:
- •Vііі. За кількістю стволів:
- •28. Види криміналістичного дослідження документів та їх завдання.
- •29. Ознаки писемного мовлення та їх значення в ідентифікації й діагностиці автора тексту
- •II. До окремих (індивідуальних) ознак письмової мови відносять:
- •30. Можливості неідентифікаційних досліджень писемного мовлення.
- •31. Класифікація ознак почерку і питання, що вирішуються почеркознавчою експертизою.
- •32. Порядок і правила підготовки матеріалів для почеркознавчої експертизи.
- •Повна і часткова підробка документів та порядок виявлення її ознак.
- •Ідентифікаційне значення і криміналістична класифікація зовнішніх ознак людини.
- •Питання, що вирішуються судово-портретною експертизою і підготовка матеріалів для її призначення
- •Поняття й система криміналістичної тактики і її зв'язок з іншими розділами криміналістики
- •Співвідношення тактичних прийомів і процесуального порядку проведення слідчих дій.
- •Тактична комбінація, тактична операція, рекомендація, слідча ситуація та їх значення у розслідуванні злочинів.
- •Сутність, завдання і види слідчого огляду
- •Загальні положення тактики слідчого огляду і тактичні прийоми його проведення.
- •Питання, що вирішуються слідчим при підготовці до огляду місця події.
- •Характеристика етапів огляду місця події і питання, що вирішуються слідчим на кожному з них.
- •Порядок залучення і роль спеціаліста у проведенні слідчого огляду та інших слідчих (розшукових) дій.
- •45. Особливості проведення огляду трупа на місці події і як окремої слідчої дії
- •46. Поняття, сутність і загальні тактичні прийоми та правила проведення обшуку
- •48. Способи фіксації ходу і результатів обшуку та вимоги щодо змісту і форми відповідних процесуальних документів
- •49. Сутність, завдання і види допитів
- •51. Порядок підготовки і тактичні прийоми проведення допиту підозрюваного
- •52. Тактичні прийоми і порядок проведення одночасного допиту декількох осіб
- •53. Тактичні прийоми і порядок проведення допиту неповнолітнього
- •55. Поняття й види слідчого експерименту та загальні тактичні прийоми його проведення
- •57. Підготовка, загальні тактичні прийоми і правила пред’явлення для впізнання
- •58. Особливості пред’явлення для впізнання особи за функціональними ознаками.
- •59. Процесуальні підстави і форми участі спеціаліста у кримінальному судочинстві.
- •60. Обов'язкова участь спеціаліста у проведенні слідчих (розшукових) дій
- •61 Поняття і класифікація судових експертиз.
- •62. Сучасна система судово-експертних установ і підрозділів в Україні.
- •63. Підготовка до проведення експертизи, види зразків для експертних досліджень і тактика їх отримання
- •64. Особливості залучення експерта стороною захисту.
- •65. Загальні умови і тактичні прийоми проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
- •66. Поняття, структура і завдання криміналістичної методики та її зв'язок з іншими розділами криміналістики.
- •67. Поняття і значення криміналістичної характеристики злочину.
- •68. Структура й зміст елементів криміналістичної характеристики злочину.
- •69. Криміналістична характеристика вбивств
- •70. Обставини, що підлягають встановленню і доказуванню при розслідуванні вбивства
- •71. Особливості організації розслідування окремих видів вбивств: на замовлення, з інсценуванням самогубства, з розчленуванням трупа.
- •72. Криміналістична характеристика зґвалтувань та інших насильницьких злочинних дій сексуального характеру.
- •73. Обставини, які підлягають встановленню і доказуванню при розслідуванні злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.
- •74. Криміналістична характеристика крадіжок, грабежів і розбоїв.
- •76. Особливості проведення окремих слідчих (розшукових) дій (огляду місця події, речових доказів, допитів, обшуків, пред'явлення для впізнання) при розслідуванні крадіжок, грабежів і розбоїв
- •77. Криміналістична характеристика службових злочинів.
- •78.Типові слідчі ситуації і невідкладні слідчі (розшукові) дії початкового етапу розслідування службових злочинів.
- •79. Тактична операція «затримання на гарячому» при розслідуванні хабарництва.
- •80. Криміналістична характеристика господарських злочинів.
- •81. Обставини, які підлягають встановленню і доказуванню при розслідуванні господарських злочинів.
- •82. Особливості початку кримінального провадження про господарські злочини і невідкладні слідчі (розшукові) дії початкового етапу розслідування
- •83. Використання спеціальних знань під час розслідування господарських злочинів
- •84. Поняття і криміналістична характеристика злочинів у сфері комп’ютерної інформації
- •85.Властивості комп’ютерних об’єктів та їх врахування під час виявлення та проведення огляду, обшуку
- •86. Особливості допиту свідків і підозрюваних у кримінальних провадженнях про комп’ютерні злочини
- •88. Криміналістична характеристика злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотиків та обставини, що підлягають встановленню і доказуванню.
- •90 Особливості тактики допиту неповнолітньої особи і роль адвоката в його проведенні.
20. Інформація, що може бути отримана при вивченні слідів ніг.
Під слідами ніг маються на увазі відображення зовнішньої будови ступні босих ніг, ніг у носках або панчохах і підошов взуття. Криміналістичну інформацію містять як множинні сліди, так і сліди одиночні. Множинні сліди, зв'язані єдиним механізмом слідоутворення при русі людини, називаються доріжкою слідів. По доріжці слідів можна судити про деякі ознаки людини й особливостях його переміщення. Хода, її постійні ознаки й зміни, викликані умовами руху, відбиваються в елементах доріжки слідів: лінії напрямку руху, ширині кроку, довжині кроку й кутах постановки ступні ніг. Лінія напрямку руху - це лінія, подумки проведена між послідовно залишеними слідами лівої й правої ніг. Ця лінія може бути прямою або хвилястою. Вона показує напрямок руху, характер поворотів. Ширина кроку характеризує ширину розміщення ніг при русі. Для виміру ширини кроку через центри відображень п'яток або каблуків проводяться лінії, роздільно для відображень лівої ступні й правої ступні. Найкоротша відстань між цими двома лініями й становить ширину кроку. Як правило, це позитивна величина, але іноді вона дорівнює нулю або навіть має негативне значення. Довжина кроку - це відстань від сліду однієї ноги до сліду іншої ноги. Виміри робляться між центрами п'ят. Відстань від лівого сліду до правого є довжиною правого кроку, а відстань від правого до лівого - довжиною лівого кроку. Довжина правого й лівого кроків нерідко різні. Особи, у яких рухові навички правої сторони тіла розвинені краще, мають правий крок довший, у лівші, навпаки, довший лівий крок. Кути постановки ступні ніг - це кути між осьовими лініями слідів і лініями напрямку руху. Кути постановки ступні для правої й лівої ніг, як правило, різні. Одиночні сліди босих ніг відображають загальні й приватні ознаки ступні, що складається з наступних частин: пальців, плюсни, мостовидной частини й п'яти. До загальних ознак ступні ставляться розміри ступні і її частин, форма ступні і її частин, загальна будова шкіри ступні. Довжина ступні виміряється від краю п'яти до краю першого пальця. Ширина ступні виміряється в середній частині плюсни, мостовидной частини й п'яти. Крім того, виміряється ширина й довжина пальців. Загальна будова ступні визначається співвідношенням розмірів її частин. Вона може бути вузької, середньої або широкої. Впливає також характер зводу, обумовлений внутрішньою межею мостовидной частини. Лінія зводу може бути крутою або пологою. П’ятка може бути круглою або еліптичною, подовженою або розширеною. Таку ж форму можуть мати подушечки пальців, що відобразилися в сліді. Будова шкіри на підошовній частині ступні виражається в наявності на ній зморшок, шрамів, мозоль, у напрямку потоків папиллярных ліній. До приватних ознак ступні ставляться скривлення ступні по осьовій лінії, зрощення окремих пальців, відсутність окремих пальців, значне всування окремих пальців, форма, розміри й розташування деформацій шкіри, особливості будови папиллярных ліній. Сліди ніг, на які надягнені панчохи або носки, відбивають поряд із загальними анатомічними ознаками ступні також загальні (розмір, характер переплетення пряжі, наявність фабричних і ручних швів) і частки (фабричні дефекти ниток пряжі, форма, розміри й розташування потертостей, розривів або латок, особливості ручних швів) ознаки панчоха або носків. Сліди взуття опосередковано відбивають ознаки особистості й містять велику кількість ідентифікаційних ознак, що виникли при виготовленні взуття й користуванні ним. Загальними ознаками взуття є: конструкція підошви (суцільна, з каблуком або без каблука, з окремими каблуком і підметкою); форма підошви і її частин, їхня величина: спосіб кріплення підошви з верхом взуття (клейовий, цвяховий, шпильковий або шурупний); загальний ступінь зношеності взуття. Приватними ознаками взуття, що виникають при його виготовленні, є: взаємне розміщення окремих елементів кріплення в ряді: величина виступу окремих цвяхів або шпильок; пропуски стібків у машинному шві або їхня нерівномірність; форма, розміри й взаємний розподіл раковин на гумових підошвах. У процесі користування взуттям і в результаті його ремонту з'являються такі ознаки, як потертості підошви, тріщини й деформації на окремих ділянках, особливості форми й розмірів латок, способи кріплення їх на підошві. Інформація, пов'язана з обставинами здійснення злочину, збирається при вивченні слідів на місці події або в лабораторних умовах. На місці події проводиться попереднє дослідження за участю фахівця, а в лабораторних умовах - експертом у процесуальній формі трасологічної експертизи. Попереднє дослідження виявлених на місці події слідів дозволяє встановити багато важливих обставин. Визначення напрямку, у якому рухалася людина, особливо важливо, коли перевіряється версія про фальсифікацію напрямку руху. Для створення неправильного уявлення про напрямок руху злочинці або підв'язують до ніг взуття каблуками вперед або задкують, або ставлять ноги в раніше залишені сліди. Для таких способів фальсифікації характерні звивистість лінії ходьби, мала довжина кроків, більша ширина постановки ступні ніг, ознаки ковзання перед відбитками носків взуття, незвичайне розташування поглиблень у сліді (більше глибоким виявляється відбиток не каблука, а носка). По доріжці слідів можливо судити про фізичний стан людини. Про стомлення або хворобливий стан свідчить мінливість елементів доріжки слідів: довжина й ширина кроків, а також кут постановки ступні на різних ділянках слідової доріжки різко розрізняються. Для людини, що кульгає, характерне зменшення довжини кроку ушкодженої ноги, кут постановки ступні різко відрізняється від кута постановки ступні здорової ноги убік збільшення або зменшення. Іноді в слідах хворої ноги спостерігаються ознаки волочіння. Визначення підлоги людини виробляється шляхом виміру довжини кроків і кута постановки ступні. Довжина звичайного кроку чоловіка середнього росту 70-80 см, жінки - 50-70 см.
Кут постановки ступні у чоловіків звичайно не перевищує 12 градусів. Кут постановки ступні у жінок звичайно перевищує цю величину й нерідко досягає 20 градусів. Визначення росту людини робиться по довжині одиночного сліду. Довжина стопи становить у середньому 15,8% росту чоловіків і 15,5% росту жінок. При розрахунках варто враховувати, що довжина підошви взуття перевищує довжину стопи на 10-15 мм. Цю величину необхідно враховувати також при визначенні розміру взуття, що по сучасній шкалі розмірів дорівнює довжині колодки (стопи) з точністю до 0,5 см. Визначення відповідності взуття стопі, мала вона або велика, виробляється по відображенню в слідах ознак зношування взуття. Якщо більше зношені каблуки, то взуття вільне, якщо ж взуття мале, то ознаки зношування перебувають переважно в шкарпетковій частині. Про те, що взуття велике, може свідчити непропечатка носка в об'ємному сліді. Судження про вид і фасон взуття робиться на підставі вивчення підошви, що відобразилися в сліді форми, і її частин, характеру рельєфного малюнка. Після вивчення слідів ніг на місці події вони фотографуються й описуються в протоколі. При описі доріжки слідів вказується її довжина, характер місцевості, поверхні з ознаками слідів й результати вимірів елементів доріжки слідів. Відносно одиночних слідів необхідно вказати місце розташування сліду щодо інших нерухливих предметів, вид ґрунту або характер поверхні з ознаками слідів, колір і консистенцію речовини, що створили поверхневий слід, охарактеризувати слід відповідно до загальнотрасологичної класифікації, відбити форму й розміри відображення підошви і її частин. Фотографування слідів обов'язково передує іншим методам фіксації й вилучення. Доріжка слідів фотографується методом лінійної панорами з використанням великомасштабної лінійки, що має сантиметрові і міліметрові розподіли. Для детальної зйомки відбираються сліди, у яких найбільше чітко відобразилися ідентифікаційні ознаки. Розташування слідів на місці події відзначається на загальному плані місця події. Елементи доріжки й ознаки одиночних слідів ніг показуються на схемах. Якщо сліди залишені на предметах, які можливо вилучити цілком або частково, то робиться безпосереднє вилучення слідів ніг. У противному випадку обмежуються фотографуванням і застосовують інші методи вилучення.
Поверхневі сліди ніг, утворені сипучими матеріалами на твердих рівних поверхнях, можуть бути скопійовані на дактилоскопічну плівку. Такі сліди можуть бути також вилучені за допомогою фотопаперу. Сліди, утворені світлою сипучою речовиною копіюються на фотопапір чорного кольору. Для цього фотопапір попередньо засвічуєтся, проявляється, фіксується, промивається у воді й злегка підсушується. Сліди, утворені темною сипучою речовиною, копіюються на засвічену, неопрацьовану, зволожену й злегка підсушений фотопапір. Гума, оброблена наждаковою шкуркою, також придатна для копіювання слідів, утворених дрібно-структурованими сипучими речовинами. Внаслідок своєї еластичності вона вступає в щільний контакт із виступаючими й поглибленими ділянками слідової поверхні. Для вилучення слідів ніг, утворених сипучими речовинами на нерівних крупнорельєфних поверхнях, рекомендується застосовувати силіконові пасти "ДО", "В", "СКТН". Об'ємні сліди ніг, як правило, вилучаються у вигляді гіпсових зліпків, що виготовляються заливним або засипним способом. Заливним способом виготовляють зліпки зі слідів на зволожених ґрунтах. Підготовка сліду до заливання полягає в тому, що з нього віддаляються всі сторонні предмети, що потрапили туди після слідоутворення. Тверді частки віддаляються пінцетом, вода, якщо вона затекла в слід, віддаляється за допомогою гумової груші. Потім навколо сліду, відступивши приблизно на 1 см, робиться бортик із ґрунту, картонної або металевої стрічки, що охороняє розчин від розтікання при заливанні. Гіпсовий розчин готується з розрахунку 1 частина води на 1,5 частини будівельного або 1 частина медичного (просушеного) гіпсу. Гіпс засипається у воду поступово й ретельно перемішується до одержання однорідної маси. Заливається розчин у слід у два прийоми. Спочатку слід заливають на половину його глибини й поверх залитого шару в якості зміцнювальної арматури кладуть заздалегідь приготовлені зволожені лучинки, рівні довжині сліду. У п'яткову частину сліду укладається відрізок линви, кінці якої виводяться за край сліду для прикріплення бирки. Після цього слід заповнюється гіпсовим розчином повністю. Після затвердіння розчину (через 15-20 хв., а на дуже вологому ґрунті й на снігу через 1-2 години) зліпок витягається із ґрунту й промивається в струмені води. Засипний спосіб застосовується для вилучення слідів на пухких перезволожених ґрунтах. Полягає він у тім, що в попередньо підготовлений слід насипається ложкою, невеликими порціями тонкий, приблизно в 1 см, шар порошку гіпсу. Потім укладаються деталі каркаса, через марлю або тонку тканину гіпс воложиться водою; ложкою обережно насипається ще шар гіпсу й знову воложиться водою. Ця операція повторюється кілька разів, поки пошарово не буде заповнений весь слід. Далі так само, як при заливному способі. При вилученні слідів на снігу використовують комбінацію цих двох способів. Гіпсовий порошок наноситься на дно сліду тонким шаром через сито або марлю. З'єднуючись зі снігом, гіпс виділяє тепло, у результаті чого сніг підтає, утворює тонку крижану скоринку, що зміцнює слід. Потім слід повністю заповнюється гіпсовим розчином, при готуванні якого вода прохолоджується до нульової температури. Сліди на сипучих матеріалах перед заливанням їх гіпсовим розчином необхідно зміцнити. Для цього використовуються швидко твердіючи розчини целулоїду, каніфолі або поліхлорвінілової смоли в ацетоні. Обприскування фіксатором виробляється за допомогою пульверизатора, цівка з якого направляється нагору, щоб распиленний розчин осаджувався поступово й не ушкоджував слід. Дуже зручні для закріплення слідів на сипучих матеріалах різні лакові розчини в аерозольному пакуванні. При призначенні трасологічної ідентифікаційної експертизи в розпорядження експерта представляються сліди ніг або їхні копії й порівняльні зразки. Якщо на експертизу направляється слід босої ноги, то як порівняльний матеріал представляються відбитки босих ніг, залишені типографською фарбою на чистих аркушах паперу. При напрямку на експертизу слідів ніг у панчохах або носках для порівняльного дослідження необхідно представити відбитки босих ніг, відбитки ніг у панчохах або в носках і самі панчохи або носки.
