86. Особливості допиту свідків і підозрюваних у кримінальних провадженнях про комп’ютерні злочини

Допит осіб в справах під час розслідування комп’ютерних злочинів" присвячено розгляду питань щодо особливостей допиту осіб різних категорій, спільною ознакою яких є врахування в тактиці й порядку допиту особливостей комп’ютерних об’єктів. Характерним для справ цієї категорії є те, що в ході проведення допиту слідчим повинна бути отримана інформація, яка стосується предмету доказування у кримінальній справі, що має специфічний характер з огляду на те, що об’єктом злочинів, котрі вчиняються з використанням комп’ютерної техніки та інформаційних технологій, є правовідносини з приводу володіння, користування й розпорядження комп’ютерною інформацією. У разі розслідування злочинів, при вчиненні яких використовувалася комп’ютерна техніка, переважна частина інформації, що стосується предмету допиту, має спеціальний характер, пов’язаний із дослідженням сфери інформаційних технологій, і тому до завдань підготовки до проведення допиту слід віднести і з’ясування слідчим всіх питань, котрі стосуються загальних принципів функціонування комп’ютерних об’єктів. Великого значення набуває проблема об’єктивізації вербальної інформації, яку отримує слідчий. Одним із шляхів її розв’язання є використання спеціальних знань для уточнення змісту повідомленої інформації. Таке уточнення потрібне для індивідуалізації ознак комп’ютерних об’єктів, роз’яснення особливостей тих процесів і механізмів дій, про які повідомляє допитуваний.

Для з’ясувння необхідних обставин можуть бути допитані особи зі складу технічного персоналу організації та її керівного складу, розробники відповідних систем, оператори, користувачі, адміністратори автоматизованої системи, програмісти, інженери зв’язку, спеціалісти із створення й обслуговування систем захисту інформації, а також інші особи, що мали доступ до конкретного комп’ютера, комп’ютерної мережі чи автоматизованої системи. Загальна тактична вимога щодо проведення допиту – індивідуальний підхід до кожної особи, індивідуальний перелік питань, які підлягають з’ясуванню під час допиту кожного з підозрюваних.

Види ДТП: а) наїзд транспортного засобу на пішоходів, велосипедистів, гужовий транспорт і тварин; б) зіткнення транспортних засобів; в) перекидання транспортного засобу; г) наїзд транспортного засобу на перешкоду; д) падіння пасажирів; е) інші ДТП.

Криміналістична характеристика ДТП.

Існує групова класифікація дорожньо-транспортних пригод з їх механізму. У цю класифікацію входять: зіткнення транспортних засобів; їх перекидання; наїзд на нерухому перешкоду; наїзд на людей і тварин; падіння людей з транспорту.

Злочинні порушення правил безпеки дорожнього руху можна розбити за складністю розслідування на дві великі групи:

1. Злочинне порушення скоєно в присутності свідків, транспортний засіб і водій залишилися на місці, водій вжив заходів до збереження місця пригоди, надання допомоги потерпілим.

2. Злочинне порушення скоєно у відсутності свідків або невідомою особою, причому водій на транспортному засобі, що брав участь в події, поїхав з місця або кинув транспортний засіб, а сам зник або прийняв заходи до знищення слідів на місці події, відвіз труп, піддав його приховування або знищення.

На початковому етапі розслідування злочинних порушень правил дорожнього руху або експлуатації транспортних засобів зазвичай виникають дві типові ситуації:

1) сприятлива ситуація (учасники та очевидці ДТП відомі, є сліди пригоди);

2) несприятлива ситуація (винний водій зник з місця події разом з автомобілем або залишив викрадений автомобіль; очевидці події невідомі; матеріальна обстановка порушена).

У першій типовій ситуації дії слідчого повинні бути спрямовані на негайне виробництво огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, самого транспортного засобу з метою виявлення, фіксації, вилучення матеріальних слідів розслідуваної події, допитів всіх обізнаних осіб, огляду водія на предмет встановлення стану сп'яніння, судово-медичної експертизи потерпілого та інших експертиз, з'ясування ролі кожного учасника події і ступеня їх провини.

У другій типовій ситуації винятково велике значення набувають розшук зникли водія, транспортного засобу і виявлення свідків ДТП, пошук матеріальних слідів злочину, а також їх попередні криміналістичні дослідження. При цьому слідчий організує переслідування по гарячих слідах шляхом введення в дію плану невідкладного оперативно-розшукового заходу "Перехоплення", дає окремі доручення органам дізнання, наділеним повноваженнями щодо здійснення оперативно-розшукової діяльності, на розшук зникли водія та транспортного засобу, що брав участь в розслідуваного ДТП.

Важливе значення для встановлення марки і типу розшукуваного автомобіля, його кольору і інших прикмет має проведення попередніх криміналістичних досліджень, наприклад слідів ходової і неходовий частин транспортного засобу (бази і колії автомобіля, малюнка протектора, осколків освітлювальних приладів і т.д.), пошкоджень на навколишніх предметах, одязі і тілі потерпілого, залишків лакофарбового покриття, виявлених на місці події.

На основі аналізу отриманої інформації на початковому етапі розслідування ДТП можливо висунення однієї з трьох типових версій:

1) подія стала наслідком порушення правил дорожнього руху і експлуатації транспортних засобів;

2) ДТП є наслідком випадкового збігу обставин (непередбачуваною, непереборної сили);

3) злочинне діяння скоєно навмисно з метою приховування слідів іншого злочину.