58. Особливості пред’явлення для впізнання особи за функціональними ознаками.

Пред'явлення для впізнання людини за функціональний (динамічними) ознаками - ходою, усним мовленням, жестикуляцією тощо.

Сутність тактики такого впізнання людей полягає в активній демонстрації функціональних ознак (тобто лише в русі елементів зовнішності особи, що підлягає впізнанню). Така слідча дія повинна проводитися з особливою обережністю, аби ніщо не могло завдати прояву достатньо вираженої індивідуальності цих ознак. Це зумовлює використання спеціальних тактичних прийомів з метою унеможливлення свідомого спотворення динамічної ознаки.

Тактика пред'явлення для впізнання людини за ходою складається з таких стадій: підготовка, старт, рух, упізнавання й оформлення результатів (М.О. Головецький, М.В. Салтевський). Для організації такого впізнання необхідно обрати місце його проведення (найкращим місцем є стадіони або відкрита місцевість для спостереження ходи на відстані), маршрут руху, пункт спостереження (необхідно, щоб впізнавач міг добре бачити у русі групу осіб, пред'явлюваних для впізнання, останні ж не повинні його бачити); інших учасників дії, зокрема не менше чотирьох понятих, спеціалістів, статистів (відповідно до процесуальної вимоги), помічників та засоби зв'язку. Структура робочого етапу впізнання за ходою складається з таких дій слідчого:

1) збирання всіх учасників упізнання, окрім впізнавача, роз'яснення їм сенсу слідчої дії, їх прав та обов'язків;

2) відправлення особи, що підлягає впізнанню, понятих, статистів, спеціаліста та помічника (помічник слідчого, оперативно-розшуковий працівник, дізнавач) до місця для початку руху (точка "старт");

3) разом із впізнавачем, а також двома понятими та спеціалістом прибуття до пункту спостереження;

4) роз'яснення впізнавачеві суті слідчої дії, попередження про кримінальну відповідальність за давання свідомо неправдивих показань (потерпілий, свідок) та за відмову від дачі показань (лише свідок);

5) передавання слідчим за телефоном команди помічнику щодо "початку руху", на що помічник вишиковує статистів у колону по одному, пропонує особі, що піддягає впізнанню, зайняти в цій колоні будь-яке місце, і під наглядом помічників колонна починає рух запланованим маршрутом;

6) після одного сеансу ходи впізнавач може ще раз попросити продемонструвати динамічні навички об'єктів, після чого повідомляє про впізнання особи під певним номером та ознаки, за якими він це здійснив; можливий варіант, коли впізнавач не зміг ідентифікувати певну особу, що відповідно зазначається у протоколі. Пред'явлення для впізнання людини за усним мовленням здійснюють у випадках, коли впізнавач чув, але не бачив особи (наприклад злочинець був у масці або іншим способом приховував свою зовнішність). Для проведення такого пред'явлення для впізнання розроблено наступні тактичні рекомендації:

1) в процесі попереднього допиту необхідно з'ясувати обставини, за яких особа чула голос, і його характерні особливості (тембр, сила, інтонація, темп, виразність, особливості мовлення, викликані дефектами, тощо);

2) спеціаліст здійснює відбір осіб (статистів), голоси яких не мають різких відмінностей від голосу особи, що підлягає пред'явленню, а також (бажано разом зі слідчим) готує та розмножує відповідно до кількості осіб, що підлягають пред'явленню, текст (у якому є слова, фрази, які впізнавач раніше чув), виконаний машинописним способом;

3) після ознайомлення з суттю слідчої дії, правами та обов'язками всіх учасників, окрім впізнавача, їх поділяють на дві групи, які розміщують у суміжних кімнатах, де головною вимогою є забезпечення візуальної ізоляції за звукопроникної перетинки (пересувна стінка, екран тощо), щоб було добре чути усне мовлення;

4) після такого розміщення на обидві боки перетинки (з одного боку особи, пред'явлювані для впізнання, поняті, спеціаліст, помічник слідчого; з іншого слідчий, поняті та спеціаліст) слідчий запрошує до себе впізнавача, якого ознайомлює з суттю слідчої дії та інструктує для того, щоб той мовчки уважно вслухувався в усне мовлення, в ознаки голосу і лише після цього робив висновки);

5) помічник слідчого, отримавши відповідний сигнал, починає почергово розмовляти з пред'явлюваними особами, при цьому особі, яка підлягає впізнанню, надається можливість вибору черговості прочитання тексту;

6) на прохання впізнавача текст може бути виголошений декілька разів, при цьому слідчий може запропонувати кожному змінити силу голосу (підвищити, знизити його);

7) впізнавач після прослуховування, вказує, чи впізнав він якусь особу за її усним мовленням, за якими саме ознакам;.

8) бажано, щоб кімнату для такого впізнання було обладнано засобами звукозапису, а роботу з високоякісними мікрофонами та іншою технікою здійснював відповідний спеціаліст.